Буре вугілля: відмінності між версіями

Найбільші басейни і родовища характерні для мезозойсько-[[кайнозой]]ських відкладів. Виняток складає буре вугілля [[Східно-Європейська платформа|Східно-Європейської платформи]] ([[Підмосковний басейн]]). У Європі поклади бурого вугілля пов'язані майже винятково з відкладами неоген-палеогенової доби, в Азії — переважно [[юрський період|юрської]], меншою мірою [[крейдовий період|крейдової]] і палеоген-неогенової, на інших континентах — крейдової і палеоген-неогенової доби. В Україні основні його запаси приурочені до палеогенових відкладів. Значна частина бурого вугілля залягає на невеликих глибинах у вугільних пластах (покладах) потужністю 10-60 м, що дозволяє відпрацьовувати їх відкритим способом. В окремих родов. потужність покладів 100—200 м. Загальні світові ресурси оцінюються (до глибини 600 м) у 4,9 трлн тонн (1981). Світові запаси підраховані в кількості 1,3 трлн тонн. Основні запаси зосереджені в Росії, США, Україні, Німеччині, Польщі, Чехії, Австралії. В Україні поклади бурого вугілля зосереджені в [[Дніпровський буровугільний басейн|Дніпровському буровугільному басейні]], на Закарпатті, Прикарпатті, Придністров'ї. У структурі балансових запасів вугілля України буре вугілля становить 6,6 %. Світовий видобуток В.б. — 950 млн тонн на рік. Основні вугледобувні країни: ФРН (258 млн т), Чехія (95), США (45), Польща (37), Австралія (33). В.б.Буре вугілля використовують переважно для спалення на ТЕС, як побутове паливо, в менших масштабах — для [[брикет]]ування, газифікації, виробництва вуглелужних реагентів та [[монтан-віск|монтан-воску]]. У Німеччині буре вугілля використовується для одержання металургійного коксу (коксобрикетів). Перспективне скраплення бурого вугілля, його комплексна переробка.