Створене амореями '''Вавилонське царство''' спочатку було невеликим і займало територію вздовж каналів ''Арахту'' та ''Апкаллату'' (західні відгалуження [[Євфрат]]у). Основне населення цих місць — нащадки [[Шумери|шумерів]] та [[аккадці]]в — поступово злилися в єдину народність [[вавилоняни|вавилонян]] та асимілювали завойовників-амореїв.
З перших років свого існування нова держава булобула втягнута в запеклі війни з сусідніми племенами і «номами» Південного Межиріччя; з цієї причини вже ранні правителі з [[Вавилонські царі#I Вавилонська (аморейська) династія|I (аморейської) династії]] надавали великого значення обороноздатності Вавилона. [[Датувальні формули]] [[Сумуабум]]а, [[Суму-ла-Ель|Суму-ла-Еля]] іта [[Апіль-Сін]]а, згадують про будівництво укріплень навколо міста і війни з сусідами<ref>Reallexikon der Assyriologie und vorderasiatischen Archaologie (Berlin 1 928 ff.) / Енциклопедія ассиріології та близькосхідної археології (Берлін 1928 і далі)</ref>. Аморейські царі активно зводили і перебудовували храми в столиці: відомо про спорудження і оновленні святилищ на честь [[Нін-Ісіна|Нінісіни]], [[Нанна (місячне божество)|Нанни]], [[Адад]]а, [[Іштар]] та інших божеств [[шумеро-аккадська міфологія|шумеро-аккадського пантеону]]<ref name = autogenerated2>Там же.</ref>. Особлива увага завжди приділялася [[Есагіла|Есагілі]] — головному і ймовірно найдавнішому храму Вавилона, присвяченому покровителю міста, богу [[Мардук]]у ([[Шумерська мова|шум.]] ''Амар-Уту''). Використовуючи складну дипломатію, армію та вигідні позиції міста в регіональній торгівлі, ранні аморейські правителі змогли за сотню років перетворити Вавилон на столицю найсильнішого царства на території [[Аккад (історична область)|області Аккад]]. Доленосним для історії міста виявилося правління царя [[Хамурапі]] ([[XVIII століття до н. е.|1793]]-[[XVIII століття до н. е.|1750 рр. до н. е.]]), Який зумів за кілька десятиліть підпорядкувати всі основні міста [[Стародавнє Межиріччя|Стародавнього Межиріччя]] і створити нову велику державу. З цього часу місто переживає бурхливе зростання, його розміри з часом перевершують розміри міста [[Ур]] — столиці Шумеро-Аккадського царства. Джерела свідчать про активне культове будівництво в Вавилоні, зведення палаців; місто було важливим релігійним центром Стародавнього Межиріччя, зосередженням економічного, політичного та культурного життя регіону. Передбачається, що Вавилон в той час не мав регулярної забудови, але вже тоді він займав обидва береги каналу Арахту, що поділяв Вавилон на Західне і Східне місто.
До кінця [[XVII століття до н. е.]] Вавилонське царство вступило в смугу кризи, чим скористалися його войовничі сусіди. Близько [[XVI століття до н. е.|1595 року до н. е.]] війська [[Хатті|Хетського царства]] завдали поразки '''Вавилонії'''; місто було розграбоване і піддане руйнуванням, аморейська династія повалена, а царство знищене.
