Гарячі тріщини: відмінності між версіями

Сірка потрапляє в метал шву з основного та присадочного металу і з матеріалів, що входять до складу електродного покриття або [[Флюс|флюсу]]. Згідно з діючими стандартами вміст сірки у конструкційних сталях не повинен перевищувати 0,05 %, а зазвичай становить 0,03 … 0,04 %. Зниження вмісту сірки в сталі в порівнянні з цими кількостями можливо, але доцільніше знижувати вміст сірки в зварювальних матеріалах, зокрема у зварювальному дроті. ГОСТ 2246-70 обмежує вміст сірки в низьковуглецевому і легованому зварювальної дроті до 0,04 … 0,02 %. У високолегованому дроті деяких марок допустимий вміст сірки становить 0,015 %. Жорстко обмежений вміст сірки в електродних покриттях та зварювальних флюсах. [[Фосфор]] надає шкідливий вплив на стійкість металу шву проти кристалізаційних тріщин, а при знижених температурах викликає різке зниження ударної в'язкості. Кристалізаційні тріщини з'являються по межах кристалітів, де тверднуть останні порції [[Розплави|розплаву]], збагачені фосфором. Поява [[Тріщина|тріщин]] тим імовірніше, чим вище концентрація фосфору і нижче його розчинність в твердому металі.

Фосфор потрапляє в метал шву з основного та електродного металів і з матеріалів, що входять до складу покриттів і флюсів. У конструкційних вуглецевих сталях вміст фосфору повинен бути не більше 0,055 %, а в легованих сталях — не більше 0,03 %. Згідно з ГОСТ 2246-70 вміст фосфору в [[СВА]] придатному дроті не повинен перевищувати 0,04 %. У електродні покриття і флюси фосфор потрапляє в основному з [[Марганець|марганцевою]] рудою.