Вулиця Максима Кривоноса (Львів): відмінності між версіями

* '''№&nbsp;7:''' [[Чиншова кам'яниця]] збудована у [[1903]]—[[1907]] роках за проектомпроєктом [[Захаревич Альфред|Альфреда Захаревича]]. У стилі фасаду відчитуються риси модернізованого ампіру.<ref>Архітектура Львова…&nbsp;— С. 482.</ref><ref>{{книга |автор = |частина = |заголовок = [[Енциклопедія Львова]]|оригінал = |посилання = |відповідальний =За редакцією [[Козицький Андрій Михайлович|А.&nbsp;Козицького]]|видання = |місце = Львів|видавництво = [[Літопис (видавництво)|Літопис]]|рік = 2008|том =2: Д-Й |сторінки =413|сторінок = |серія = |isbn = 978-966-7007-69-0|тираж =}}</ref> Попередній будинок на цьому місці був споруджений за проектом [[Едмунд Келер|Едмунда Келера]] у [[1864]] році<ref>{{книга |автор = [[Бірюльов Юрій Олександрович|Бірюльов Ю.&nbsp;О.]]|частина = Кеглер (Келер, Кьоглер) Едмунд |заголовок = [[Енциклопедія Львова]]|оригінал = |посилання = |відповідальний = За редакцією [[Козицький Андрій Михайлович|А.&nbsp;Козицького]]|видання = |місце = Львів|видавництво = [[Літопис (видавництво)|Літопис]]|рік = 2010|том = 3: К|сторінки = 177 |сторінок = |серія = |isbn = 978-966-7007-99-7|тираж = }}</ref>. У міжвоєнний період у будинку мешкав польський священник, мистецтвознавець і історик релігії, [[катехит]] у школах міст [[Львів|Львова]] та [[Тернопіль|Тернополя]], згодом професор кафедри церковного мистецтва [[Львівський університет|Львівського університету]] о.&nbsp;[[Владислав Жила]]<ref>Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa…&nbsp;— S. 360.</ref>.

* '''№&nbsp;31, 33, 35, 37:''' Комплекс з чотирьох три- та чотириповерхових [[чинш]]ових кам'яниць, збудований у [[1911]]—[[1912]] роках за проєктом Станіслава Данковського з архітектурно-будівельного бюро [[Зигмунт Федорський|Зиґмунта Федорського]] на замовлення підприємців Якуба Зільберштайна та Шимона Фрея<ref>Архітектура Львова…&nbsp;— С. 492.</ref>. В декорі кам'яниць переважають елементи [[Неороманський стиль|неороманського (неоготичного) стилю]]. Частковий дозвіл на заселення приміщень власники отримали у березні 1913 року, а на частину приміщень цокольного поверху&nbsp;— у червні того ж року<ref name="компл_буд"/>. Кам'яниці під ''№&nbsp;35'' та ''№&nbsp;37'' є пам'ятками архітектури місцевого значення під реєстраційними №&nbsp;957-м та №&nbsp;958-м відповідно<ref name="пам'ятки"/>. На початку ХХ століття в кам'яниці ''№&nbsp;31'' мешкав український фольклорист, правник доктор [[Бариляк Олександр Матвійович|Олександр Бариляк]]<ref>Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa…&nbsp;— S. 18.</ref>, в кам'яниці ''№&nbsp;37''&nbsp;— вице-директор галицької спілки промисловців Владислав Берґель<ref>Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa…&nbsp;— S. 23.</ref>, директор кредитної спілки Станіслав Хоміцький<ref>Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa…&nbsp;— S. 53.</ref>, ректор духовної семінарії о.&nbsp;Юзеф Ґаворшевський<ref>Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa…&nbsp;— S. 97.</ref>, до 1919 року мешкав український вчений-правник і політичний діяч, автор проєкту Конституції [[Західноукраїнська Народна Республіка|ЗУНР]], [[професор]] австрійського [[цивільне право|цивільного права]] у [[Львівський університет|Львівському університеті]] [[Дністрянський Станіслав Северинович|Станіслав Дністрянський]]<ref>Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa…&nbsp;— S. 69.</ref>. У повоєнні роки в будинку ''№&nbsp;33'' мешкала відома українська письменниця [[Ірина Вільде]].<ref name="вільде"/>

Цією вулицею колись пролягав трамвайний маршрут №&nbsp;12, який прямував від вулиці Суворова (нині&nbsp;— [[Вулиця Сахарова (Львів)|вулиця Сахарова]]) та мав кінцеву зупинку на [[Високий замок|Високому замку]]{{sfn|Львов: справочник|1949|c=105}}. Маршрут ліквідували 1969 року, а згодом розібрали рейки та заасфальтували вулицю{{sfn|1243 вулиці Львова|2009|c=161}}.