Скептицизм: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м Скасування редагування № 26601303 користувача 95.47.249.121 (обговорення)
Мітка: Скасування
Рядок 12:
== Розвиток скептицизму ==
 
У розвитку філософії після [[Арістотель|Арістотеля]] відбулися досить глибокі зміни, пов'язані з кризою демократичного суспільства, розповсюдженнямпоширенням [[Тиранія|диктаторських]] режимів у всьому [[Елліністична цивілізація|еллінському світі]]. Коло інтересів освіченої частини грецького суспільства звужується, під впливом трагедії [[теорія світової держави|теорії світової держави]] Арістотеля відбувається замикання на питаннях приватного життя особи, правил приватної моралі. Послаблюється загальний інтерес до теоретичного знання, падає довіра до пізнавальної сили людського розуму. Замість універсальних завдань світогляду, що охоплювали всі галузі знання, питання науки та філософії, виникає прагнення звести наукові проблеми до практичних правил особистої поведінки людини, які повинні забезпечити щастя (щастя розуміється як здатність до «незворушного» життя, як проста відсутність страждань).
 
З [[III століття до н. е.|III століття до н. е.]] до [[І століття|І століття н. е.]] скептицизм як філософське вчення, що піддає сумніву саму можливість достовірного пізнання об'єктивного світу, був саме таким вченням. Найдовершенішої форми скептицизм досяг у вченнях давньогрецьких філософів [[Піррон]]а, [[Енесідем]]а, [[Агріппа|Агріппи]], [[Секст Емпірик|Секста Емпірика]]. Вони дійшли висновку, що марні спроби знайти остаточно встановлену істину свідчать про неможливість вирішити це завдання взагалі. Так, мислення здійснюється за відповідними формами, але вибір найкращої, досконалої форми мислення потребує використання тієї чи іншої форми. Отже, для відбору форми потрібно використовувати форму. А де ж критерій вибору логічної форми, яка стає критерієм вибору іншої форми мислення? Такої форми, відомої нам як найуніверсальнішої, ми не маємо. Аналогічною до проблеми недосконалості мислення для встановлення істини є ситуація і з чуттєвим пізнанням. Людина не має такого [[Органи чуття|чуттєвого органу]], який перевіряє інші органи чуття.