Волейків: відмінності між версіями

'''Воле́йків''', ''ху́тір Вале́йка''  — історична місцевість у [[Київ|Києві]]. Розташована в [[Шевченківський район (Київ)|Шевченківському районі]], на схилі пагорба над залізницею між [[Вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського|Авіаконструктора Ігоря Сікорського]] та [[Новоукраїнська вулиця (Київ)|Новоукраїнською вулицями]]. Прилягає до місцевостей [[Васильчики]], [[Дехтярі]] та [[Сирець]].

Належав до т. &nbsp;зв. нових хуторів, на відміну від давніх, які були в оренді у власників ще до 1729 року. Старі хутори відрізнялися від нових тим, що власники могли їх викупити у міста, а нові здавалися за контрактами, і місто могло їх повернути назад; вони давали Києву прибуток у вигляді орендної плати. Земля хутора Волейка колись належала дворянину Волосевичу, 1821 року її купив чиновник Ковалевський, від нього вона дісталася княгині [[Кудашева Катерина Сергіївна|К. Кудашевій]], від її спадкоємців перейшла до купця Яцунова, певний час земля належала Гербелю<ref>як хутір Гербеля фігурує на плані Києва 1846 року, доданого до книги І.Фундуклея «Статистическое описание Киевской губернии»</ref>, а 1862 року &nbsp;— земля перейшла до купця, дворянина Вікентія Волейка (?—1889) &nbsp;— звідси й назва хутора. Спочатку він мав площу 6 [[Десятина (одиниця площі)|десятин]] 30 кв. [[Сажень|сажнів]], з часом збільшився до 28 десятин 2380 кв. сажнів (будівлі, фруктовий сад, пасіка, город, сіножаті, понад 18 десятин лісу та чагарників), що давало власнику великий прибуток. В. Волейко утримував на [[Хрещатик|Хрещатику]]у власний магазин годинників та виробів із золота. Часом включення цієї місцевості до Києва слід вважати [[1833]] рік, коли імператором [[Микола I (російський імператор)|Миколою І]] було ухвалено межі міста, до якого ввійшли й хутори. [[1913]] року створено Товариство благоустрою селища на хуторі Волейка<ref>{{Cite web|url=http://pamyatky.kiev.ua/articles/mesta/voleyka-hutir|title=Волейка хутір {{!}} Звід Історії Пам'яток Києва|website=pamyatky.kiev.ua|accessdate=2016-04-08}}</ref>.