Стефано Іттар: відмінності між версіями

До [[1767]] року Іттар отримав достатню популярність для роботи самому і взявся втілювати в життя свої новаторські ідеї. Зокрема, його візитною карткою стали особливим чином зігнуті фасади, вперше він застосував цю техніку в церкві Сан-Мартіно, а потім для колегіальної церкви Катанії створив фасад, що став одним з головних його шедеврів. Ця будівля, спроектована архітектором [[Антоніо Амато]] в стилі типового [[Сицилійське бароко|сицилійського бароко]], завдяки незвичайному дизайну Іттара отримала чудове поєднання [[світлотінь|світла і тіні]]. Пізніше архітектор розробляв зовнішній вигляд церкви Сан-Плачідо, фасад якої прикрасив увінчаною скульптурами дзвіницею.

 

 

Після завершення роботи над монастирем Іттара запросили на [[Мальта|Мальту]] взяти участь у будівництві бібліотеки для [[Мальтійський орден|Мальтійського ордена]], і він разом зі всією сім'єю переїхав жити у [[Валетта|Валетту]]. Будівлю планувалося виконати в класичному стилі з традиційними для місцевості колонами, арками, вікнами і фронтонами, бібліотека вийшла схожою на гігантських розмірів палац, проте повністю була завершена тільки через п'ять років після смерті Іттара.