Серторіанська війна: відмінності між версіями

За Ю. Б. Циркіним, можна виділити три територіальні зони за ступінню романізації{{sfn|Циркин|2011|loc=с. 174}}. До першої, де позиції римлян були найміцніші, належить середня течія [[Ебро|Ібера]], середземноморське узбережжя та землі на південь від річки [[Гвадіана|Ана]]. Тут розташовувались міста [[Таррако]]н, [[Валенсія|Валентія]], [[Картахена (Іспанія) |Новий Карфаген]], жителі яких перебували у становищі підданих, утримували римські гарнізони, не мали власної зброї та платили трибут. Це були території, заселені переважно [[Ібери|іберами]], на яких також селилися ветерани, представники ділових кіл та збіднілі селяни{{sfn|Гурин|2001|loc=с. 26}}. До другої зони романізації належали гірські райони у верхів'ях [[Гвадалквівір|Бетіса]], нижня течія Ібера. Ці території займали переважно [[Кельтібери|кельтібери]], ветони та ваккеї. Римляни користувалися родовищами на цих територіях, вели активну торгівлю. Проте тут розташовувались васали Риму, які теж платили трибут та виставляли допоміжні війська. Намісники інколи брали у деяких громад заручників чи переселяли окремі племена на рівнини. [[Лузітанія|Лузітанія]] та [[Галісія|Галекія]], що займала південно-західну частину Піренейського півострова, належала до третьої зони, де процес романізації ще не почався. Це був економічно нерозвинутий регіон, в якому лише збиралася данина{{sfn|Гурин|2001|loc=с. 16—17}}. [[Астури]], [[кантабри]] та [[васкони]] на Півночі взагалі не були підкорені [[Римська республіка|Республікою]] {{sfn|Короленков|2003|loc=с. 87-89}}{{sfn|Циркин|2011|loc=с. 246—247}}{{sfn|Гурин|2001|loc=с. 27—28}}.

[[Квінт Серторій]] вирушив до Іспанії, скоріше всього, із невеликим загоном наприкінці 83 або на початку 82 р. до н. е., його квестором був {{Не перекладено|Lucius Hirtuleius|Луцій Гіртулей|en|}} {{sfn|Гурин|2001|loc=с. 33}}. «Попередні намісники не хотіли прийняти його» за [[Аппіан|Аппіаном]]ом{{sfn|Аппиан|2002|loc=XIII, 86}}, тобто вірогідно, що Серторій був змушений силою захопити владу в провінції{{sfn|Spann|1987|loc=р. 43}}{{sfn|Schulten|1926|loc=s. 41—42}}, розбити сулланців чи підкорити місцеві племена{{sfn|Короленков|2003|loc=с. 104—105}}. Серед його заходів на місці можна виокремити зниження рівня податків, зміну розташування військових підрозділів (виведення їх із міст до передмість), налагодження відносин із племінною верхівкою, будівництво флоту. Незважаючи на «помірковане й бездоганне правління», Серторій спирався на римських та італійських колоністів, серед яких всі здатні тримати зброю були залучені до армії. Його військо нараховувало близько 9 тисяч{{sfn|Короленков|2003|loc=с. 109—110}}.

У 80 р. до н.&nbsp;е. Серторій висадився в Іспанії поблизу міста {{Не перекладено|Baelo Claudia|Белона|en}} із загоном, що включав у себе 2600 римлян і 700 мавретанців. До або після цієї події, при {{Не перекладено|Mellaria|Меларії|en|}} була розбита флотилія сулланця [[Гай Аврелій Котта (консул 75 року до н. е.)|Гая Аврелія]] чи його брата, [[Марк Аврелій Котта (консул)|Марка Аврелія Котти]]{{sfn|Моммзен|1997|loc=с. 50}}{{sfn|Гурин|2001|loc=с. 58-60}}{{sfn|Короленков|2003|loc=с. 125—126}}. Біля Белона більше 4 тисяч [[лузітани|лузітанів]] приєдналось до Серторія, війська якого складали вже біля 8 тисяч, яким протистояли 15-20 тисяч військ намісника [[Дальня Іспанія|Дальньої Іспанії]] [[Луцій Фуфідій|Луція Фуфідія]], що не повною мірою контролював ситуацію у регіоні{{sfn|Короленков|2003|loc=с. 131}}. Плутарх описує, що намісник мав «120 тисяч піхоти, 6 тисяч вершників, 2 тисячі стрільців й пращників»{{sfn|Плутарх|1994|loc=Серторий, 12}}, повторюючи події 74 р. до н.&nbsp;е.{{sfn|Кунина|1970|loc=с. 139}} {{Не перекладено|Marcus Domitius Calvinus (praetor 80 BC)|Марк Доміцій Кальвін|en|}}<!-- Проблема вікіфікації: Сторінка [[:en:Marcus Domitius Calvinus (praetor 80 BC)]] перекладена як [[Марк Доміцій Кальвін (претор)]], хоча хотіли [[Marcus Domitius Calvinus (praetor 80 BC)]] (BunykBot)--> у Ближній Іспанії мав ще два легіони{{sfn|Гурин|2001|loc=с. 70}}.

Восени 77 р. до н.&nbsp;е. Держава Серторія досягла найбільшого територіального розширення своїх володінь, займаючи [[Лузітанія|Лузітанію]], центральну частину [[Піренейський півострів|Піренейського півострова]], частково [[Дальня Іспанія|Дальню Іспанію]], середземноморське узбережжя, за винятком деяких міст, середню течію [[Ебро|Іберу]] та землі на північ від річки, охоплюючи приблизно половину усієї території Іспанії{{sfn|Гурин|2001|loc=с. 105}}. За [[Аппіан]]ом, владу Серторія визнали деякі суміжні області{{sfn|Аппиан|2002|loc=Митридатовы войны, 68}}. Ні Серторій, ні його полководець Гіртулей не змогли закріпитися у долині [[Гвадалквівір|Бетіса]]. Про це свідчить ушанування Метелла у [[Кордоба|Кордубі]] після однієї з його перемог. За [[Марк Тулій Цицерон|Цицероном]], [[Кадіс|Гадес]] продовжував забезпечувати Рим під час війни, хоча й не мав власної сільськогосподарської території{{sfn|Циркин|2011|loc=с. 253-254}}. Найбільшим містом, що підтримало Серторія на середземноморському узбережжі була [[Валенсія|Валентія]], заснована свого часу для переселених лузитан [[Децим Юній Брут|Децимом Юнієм Брутом]]. Морською базою серторіанців було місто {{Не перекладено|Dénia|Діаній|en|}}<!-- Проблема вікіфікації: Сторінка [[:en:Dénia]] перекладена як [[Денія]], хоча хотіли [[Dénia]] (BunykBot)-->, незважаючи на те, що, ні до, ні після, воно не було великим портом. Проте Діаній було добре захищено самою природою{{sfn|Страбон|1994|loc=III, 4, 6}}.

Військо Серторія поділялось на [[когорта|когорти]], при цьому [[легіон|легіони]]и не згадуються{{sfn|Плутарх|1994|loc=Серторий, 15}}{{sfn|Аппиан|2002|loc=XIII, 109}}{{sfn|Фронтин||loc=II, 3, 5; 5, 31}}. Командирський склад був створений за рахунок римлян та [[Італіки|італіків]]{{sfn|Плутарх|1994|loc=Серторий, 22}}, хоча місцеві загони очолювались племінними вождями. Впроваджувалося римське озброєння, військовий стрій, сигнали й команди{{sfn|Плутарх|1994|loc=Серторий, 14}}. Спроби запровадити початки дисципліни демонструє історія про двох коней, яку розповів [[Плутарх]]{{sfn|Плутарх|1994|loc=Серторий, 16}}.

Протягом 76-74 років до н.&nbsp;е. був укладений союз між [[Мітрідат VI Евпатор|Мітрідатом Понтійським]] та Серторієм{{sfn|Короленков|2011|loc=с. 144}}. За [[Аппіан|Аппіаном]]ом та [[Павло Орозій|Орозієм]], ініціатива належала офіцерам {{Не перекладено|Gaius Flavius Fimbria|Гая Флавія Фімбрії|en|}}, що знаходились при понтійському дворі&nbsp;— [[Луцій Магій|Луцію Магію]] та [[Луцій Фанній|Луцію Фаннію]], які переконували Мітрідата у силі армії Серторія{{sfn|Аппиан|2002|loc=Митридатова война, 68}}{{sfn|Орозий|2004|loc=VI, 2, 12}}. За Цицероном, вони купили міопарон у [[Гай Ліциній Веррес|Гая Ліцинія Верреса]], на якому здійснювали плавання від {{Не перекладено|Dénia|Діанія|en|}}<!-- Проблема вікіфікації: Сторінка [[:en:Dénia]] перекладена як [[Денія]], хоча хотіли [[Dénia]] (BunykBot)--> до [[Синоп|Синопи]]и{{sfn|Цицерон|1993|loc=Против Верреса, II, 1, 87}}. Умовами договору було отримання Серторієм 40 кораблів й трьох тисяч талантів сріблом{{sfn|Короленков|2011|loc=с. 147}}. До Мітрідата натомість відправлявся загін, на чолі з [[Марк Марій|Марком Марієм]], й відходили васальні царства [[Віфінія]], [[Каппадокія]]{{sfn|Гурин|2001|loc=с. 218}}, а за Аппіаном, ще й [[Галатія]], [[Пафлагонія]] та [[Азія (римська провінція)|Азія]]{{sfn|Аппиан|2002|loc=Митридатова война, 68}}. Вони гарантували контроль над [[Боспорська протока|Боспорською протокою]] та сирійський торговий шлях{{sfn|Berve|1929|loc=s. 201—204, 207—212}}. За [[Плутарх]]ом, Серторій категорично відмовився віддавати провінцію Азія{{sfn|Плутарх|1994|loc=Серторий, 23}}. На думку К.&nbsp;Ф.&nbsp;Конрада, забезпечення війська Серторія жалуванням у 75-74 рр. до н.&nbsp;е. відбувалось за рахунок [[Мітрідат VI Евпатор|Мітрідата]]{{sfn|Короленков|2011|loc=с. 152}}.

У 74 році до н.&nbsp;е. відбувалися бої з Метеллом біля Більбіліса й {{Не перекладено|Segobrigga|Сегобриги|en|}}<!-- Проблема вікіфікації: Не знайдено сторінки [[:en:Segobrigga]] (BunykBot)-->{{sfn|Страбон|1994|loc=III, 4, 13}}{{sfn|Schulten|1926|loc=s. 127}}. Помпею не вдалося взяти [[Паленсія|Паллантію]], біля [[Калаорра|Калагуріса]] він втратив 3 тисячі солдат{{sfn|Spann|1987|loc=р. 126}}.

Після військових дій 75 року до н.&nbsp;е., Серторій почав репресії, руйнуючи поля зрадників, стративши або продавши у рабство учнів школи для знаті. За [[Аппіан|Аппіаном]]ом, він віддався насолодам та розкоші{{sfn|Аппиан|2002|loc=XIII, 113}}. Наближені Серторія змовилися проти нього{{sfn|Spann|1987|loc=р. 118; 134—135}}. [[Марк Перперна Вентон|Перперна]], учасник змови, як і Тарквіцій, а також секретарі Меценат й Версій, влаштували бенкет, на якому закололи Серторія (73 рік до н.&nbsp;е.){{sfn|Короленков|2003|loc=с. 243}}{{sfn|Плутарх|1994|loc=Серторий, 26}}.

За [[Плутарх|Плутархом]]ом, у вирішальній битві [[Гней Помпей|Помпей]] вислав вперед 10 [[когорта|когорт]], на чолі з [[Луцій Афраній (консул)|Луцієм Афранієм]], що заманили повстанців у засідку й розбили. Перперна заховався у хащах, «боючись своїх воїнів більше, ніж ворожих». Його знайшли й відвели до Помпея, якому він обіцяв видати таємне листування Серторія з римськими політиками, але Помпей наказав його стратити{{sfn|Гурин|2001|loc=с. 254—256}}{{sfn|Короленков|2007|loc=с. 91}}.

У 70 або 69 році до н.&nbsp;е., за ініціативою народного трибуна Плавтія, був прийнятий закон, що амністував учасників повстання [[Лепід|Лепіда]]а, які втекли до [[Квінт Серторій|Серторія]] й самого Серторія. [[Гней Помпей|Помпей]] активно роздавав статус римського громадянства{{sfn|Короленков|2003|loc=с. 246}}, закріплений спеціальним законом Гелія Корнелія у 72 році до н.&nbsp;е. В результаті Помпей став власником численної [[Клієнтела|клієнтели]], що стало йому в пригоді під час [[Громадянська війна в Стародавньому Римі (49—45 до н. е.)|громадянських війн 40-х років І ст. до н.е.]] Зростання політичного впливу Помпея стало передумовою його зближення з опозицією та демонтажу сулланської політичної системи у 70 році до н.&nbsp;е.{{sfn|Короленков|2003|loc=с. 253}}