Любарський Свято-Георгіївський монастир: відмінності між версіями

* [[Корчинський Єротей Іван]] ([[1737]]—[[1791]]) — руський церковний діяч, священик–[[Василіяни|василіянин]], генеральний прокуратор Василіянського Чину в [[Рим]]і ([[1772]]—[[1780]]) та [[Протоархимандрит Василіянського Чину|генеральний вікарій василіян]] у [[1786]]—[[1788]] роках. Навчав риторики василіянських студентів у [[Любар]]і ([[1762]]—[[1764]]).

* '''{{не перекладено|Йосафат Охоцький|Охоцький Йосафат|pl|Józefat Ochocki}}''' (бл. [[1750]]–[[1806]])&nbsp;— василіянський священик, брав участь у коронації [[Почаївська ікона Божої Матері|образу Почаївської Божої Матері]] ([[1773]]), служив вчителем в [[Любар]]і, п'ять років студіював [[Теологія|теологію]] в [[Рим]]і, отримав ступінь [[Доктор наук|доктора]]. По поверненню був ректором василіянської школи в [[Любар]]і, з [[1783]]&nbsp;— Овруцького поєзуїтського колегіуму, у травні [[1787]] року вітав в [[Тульчин]]і [[Станіслав Август Понятовський|Станіслава Августа]], з [[1790]]&nbsp;— член Цивільно–військової комісії [[Овруцький повіт|Овруцького повіту]], голова житомирського сеймика [[1791]] року Після [[Другий поділ Речі Посполитої|другого розділу Речі Посполитої]] у [[1793]] році брав участь у конспіративній діяльності. Після викриття змови разом з братами [[Ян Охоцький|Яном Дукланом]] і Яном Непомуценом у травні [[1794]] року був заарештований у [[Житомир]]і, звідки був етапований до [[Смоленськ]]а, а потім у Турінськ до [[Сибір]]у. У [[1796]] році був звільнений, повернувся до [[Овруч]]а. Мемуари Ю. Охоцького охоплюють період між [[1793]]–[[1797]] рр<ref>''[[Єршов Володимир Олегович|Єршов В.]]'' Польська література Волині доби романтизму: генологія мемуаристичності.&nbsp;— Житомир: Полісся, 2008.&nbsp;— ISBN 978—966–655–379–9.&nbsp;— С. 126.</ref>.

* '''Сероцінський Теодозій (Теодор)''' ({{lang-pl|Teodozi Sierociński}}, [[1789]]–[[1857]])&nbsp;— учений–[[мовознавець]], перекладач, педагог і потужний [[літературний критик]]. Учився в [[Острог|Острозькій]] василіянській школі, повітовій школі в [[Любар]]і, [[Волинський ліцей|Волинському (Кременецькому) ліцеї]] ([[1809]]–[[1816]]). З [[1818]] року працював викладачем у Волинському ліцеї, повітових школах [[Королівство Польське (1815–1915)|Королівства Польського]], а з [[1833]]–го&nbsp;— у [[Варшава|Варшавській]] губернській гімназії, згодом в Александровському інституті для панянок у [[Пулави|Пулавах]]. Автор «Польської граматики», що витримала 26 перевидань упродовж [[1839]]–[[1889]] років і отримала найкращі відгуки сучасників, та монографії «Педагогіка» ([[1846]])<ref>''[[Єршов Володимир Олегович|Єршов В.]]'' Польська література Волині доби романтизму: генологія мемуаристичності.&nbsp;— Житомир: Полісся, 2008.&nbsp;— ISBN 978—966–655–379–9.&nbsp;— С. 118—119.</ref><ref name="ReferenceH"/>.

* [[Сківський Іван]] ([[1777]]—[[1850]])&nbsp;— чернець–[[василіяни]]н, архимадрит у [[Почаїв|Почаєві]]. Викладав у Любарській василіянській школі.