Фреатичне виверження: відмінності між версіями

'''Фреатичне виверження''', '''фреатичний вибух''' або '''ультравулканічне виверження''' — тип [[вулканічне виверження|вулканічного виверження]], при якому відбувається контакт з [[грунтові води|грунтовими]] або поверхневими водами. Висока температура [[магма|магми]] (від 600 °C до 1170 °C) викликає майже раптове перетворення води на пар, що приводитьпризводить до вибуху пару, води, навколишніх гірських порід, [[вулканічний попіл|попелу]] та інших вулканічних матеріалів. Так, у випадку виверження вулкану [[Сент-Хеленс]] 1980 року, кілька сотень фреатичних вибухів передували [[плініанське виверження|плініанському виверженню]]. Менш інтенсивні геотермальні події можуть приводитипризводити до утворення [[грязевийгрязьовий вулкан|грязевихгрязьових вулканів]].

Матеріали, що виділяються при фреатичних виверженнях, зазвичай містять пар та фрагменти гірських порід, [[лава]] зазвичай не присутня. Температура цих фрагментів може варіювати в досить широких межах. Якщо присутні розплавлені породи, виверження називається [[Фреатомагматичне виверження|фреатомагматичним]]. Такі виверження часто приводятьпризводять до утворення широких та неглибоких кратерів, ''[[Маари|маарів]]''. Фреатичні виверження можуть супроводжуватися виділенням [[вуглекислий газ|вуглекислого газу]] або токсичного [[Сірководень|сірководню]]. Виділення цих газів під час фреатичного виверження 1979 року на острові [[Ява (острів)|Ява]] привелопризвело до загибелі 149 чоловік.

Зазвичай вважається, що [[виверження Кракатау 1883 року]], що знищилознищивше більшу частину острова та утворило найгучніший звук в історії, було саме фреатичним. [[Гавайські острови|Гавайський]] вулкан [[Кілауеа]] має багату історію фреатичних вивержень; так виверження 1924 року розкидало скелі вагою у 8 тонн на відстань до 1 км. Іншими прикладами є виверження 1963-65 років вулкану [[Суртсей]], виверження 1965 року вулкану [[Таал (вулкан)|Таал]] і виверження 1982 року вулкану [[Тарумае]].