Вікіпедія

Вівтар Портінарі: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
мНемає опису редагування
мНемає опису редагування
Рядок 13:
|музей = Галерея [[Уффіці]]
}}
'''Вівтар Портінарі ''' ({{lang-it|Trittico Portinari}})- — уславлений твір 15XV століття, що створив нідерландський художник [[Гуго ван дер Гус]] на замову італійського банкіра.
 
== Замовник ==
Рядок 19:
Томмазо Портінарі був представником роду Медичі і представляв його банк у багатому місті [[Брюгге]] у Нідерландах. Італійські ділки роками мали тісні ділові зв'язки з фламандськими купцями і через прибутковість, і через спільну релігійну конфесію. Томмазо Портінарі прожив у Нідерландах більш ніж 40 років і добре знався на місцевих традиціях, знав і найбільш уславлених серед талановитих майстрів міста. В Нідерландах отримала розповсюдження техніка створення релігійних картин олійними фарбами. Дерев'яну дошку [[Ґрунт (малярство)|ґрунтували]], а потім у декілька шарів наносили олійні фарби. Емалева поверхня і яскраві фарби після висихання робили готовий твір привабливішим, ніж картина темперними фарбами (темпера — поширеніша техніка в тогочасній Італії). При збереженні твору з олійними фарбами в відповідних умовах — він ставав довготривалим, не втрачаючи своїх головних якостей.
 
Сам Портінарі і його родина одягнені по фламандській моді, що призводить до плутанини — а чі італійці вони ? Але ця мода мала поширення і тогочасній Італії, що можна побачити на картинах і [[фреска]]х флорентійських [[художник]]ів і [[скульптор]]ів ([[Мазаччо]], портрет невідомого, [[Верроккіо]] , [[погруддя]] Лоренцо Пишного).
 
== Картина ==
Рядок 30:
Вівтар після створення майже відразу був переправлений у [[Флоренція|Флоренцію]] морем і мав визнання у італійців, бо на етапі Раннього відродження ідейні, художні позиції майстрів Італії і Нідерландів збігалися. Італійські майстри швидко переймали усе нове, що бачили в творах своїх північних колег. Вівтар Портінарі щасливо уник і знищення. Частка релігійних картин була безжально знищена в роки [[іконоборство|іконоборства]], коли протистояння між католиками та протестантами в Нідерландах досягло надзвичайної гостроти. Відомі релігійні образа деяких нідердандських майстрів (Рогіра ван дер Вейдена, Босха, Пітера Брейгеля Старшого)і досі можна побачити далеко за межами Бельгії і Нідерландів, бо їх давно вивезли нові закордонні володарі в [[Іспанія|Іспанію]], [[Австрія|Австрію]], [[Велика Британія|Велику Британію]].
 
В Італії втратили навіть ім'я нідерландського автораавторай іу в 19ХІХ столітті вважали, що вівтар створив італієць [[Андреа дель Кастаньйо]]. Збережені частини триптіха передали у музей [[Уффіці]]. Згодов повернули твору і ім'я нідерландського художника 15 століття
 
Вівтар має дві експозиції — закриту і відкриту, як це традиційно для вівтарів північних країн. На зачінених бічних частинах — монохромна сцена [[благовіщення]].
Рядок 38:
Файл:Hugo van der Goes 006.jpg|Центральна сцена вівтаря з поклонінням пастухів
Файл:Hugo van der goes portinari triptych right maria and margaret portinari.jpg|Марія Портінарі з дочкою
 
</gallery>
 
== Джерела ==
* ''Monreal, L., '' Grandes Museos'', vol. 3,.&nbsp;— Editorial Planeta, 1975.&nbsp;— ISBN 84-320-0460-X. (colección completa)
* Negrini, S. (a cargo de), ''La Galería de los Uffizi de Florencia y sus pinturas'', Col. Los Grandes Museos, Editorial Noguer, S.A., 1974. ISBN 84-279-9203-3.
* Olivar, M., ''Cien obras maestras de la pintura,'' Biblioteca Básica Salvat, 1971. ISBN 84-345-7215-X.
* ''Robert Genaille '' Słownik malarstwa holenderskiego i flamandzkiego'',.&nbsp;— WydawnictwaWydawnictwo Artystyczne i Filmowe, Warszawa, 1975. {{ref-pl}}
* ''Patrick de Rynck ''Jak czytać malarstwo''.&nbsp;— Kraków: wyd. Universitas Kraków, 2005.&nbsp;— ISBN 83-242-0565-9. {{ref-pl}}
* Rose-Marie & Rainer Hagen : ''Les dessous des chefs-d’œuvre: un regard neuf sur les maîtres anciens'', traduction de l'allemand par Thérèse Chatelain-Südkamp, Michèle Schreyer, Jean Bertrand, Köln : [[Taschen]], 2000.&nbsp;— ISBN 3-8228-6335-1.
 
== Див. також ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Вівтар_Портінарі