Зиґфрід фон Вестербург: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Haida (обговорення | внесок) Створена сторінка: {{особа}} '''Зиґфрід фон Вестербург''' ({{lang-de|Siegfried von Westerburg}}; д/н — 7 квітня 1297) — це... |
Haida (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
{{особа}}
'''Зиґфрід фон Вестербург''' ({{lang-de|Siegfried von Westerburg}}; д/н — [[7 квітня]] [[1297]]) — церковний і державний діяч [[Священна Римська імперія|Священної Римської імперії]], 38-й [[архієпископ Кельна]] і 10-й герцог Вестфалії в [[1274]]—[[1297]] роках.
== Життєпис ==
Походив з гессенського шляхетського роду рункелів. Другий син графа Зиґфріда IV фон рункеля, та мати з роду Лайнінген, графині Вестербург. Дата народження невідома. Для нього було обрано церковну кар'єру.
Десь напочатку 1250-х років стає каноніком канон [[Кельнський собор|Кельнського собору]]. 1259 ркоу обираєтсья [[пробст]]ом Майнцького собору. 3 квітня 1275 року у Ліоні був висвячений на архієпископа Кельна особисто папою римським [[Григорій X|Григорієм X]]. Це було зроблено проти волі Кельнського капітулу, який 1274 року висловився на користь Конрада фон берга, пробстав церкви Св. Марії-ад-Градус. Наприкінці квітня 1275 року король [[Рудольф I Габсбург]] надіслав регалції Зиґфріду фон Вестербургу.
У липні 1275 року, як новий архієпископ, він скасував інтердикт проти Кельна та підписав договір про дружбу з магистратом. 1279 року надав міські привілеї Лехеніху. Згодом уклав з Вальрамом, графом Юліха, Пінгсгаймський договір, за яким архієпископ отримав права над містом Цюльпіх, але графи Юліха зберігали патронат над церквою Св. Марії в Цюльпіху, до Кельнської єпархії повертаються замок Лідберг, а замко Нідегген визнається ф'єфом архієпископа і передається графству Юліх.
Близько 1283 року Зиґфрід фон Вестербург перейшов на бік Рено I, графа Гелдерна, в боротьбі за герцогство Лімбург. 1285 року він надав Брюлю, на південь від Кельна, права на місто та ринок. У 1286 року започаткував у Бонні першу конституційну раду, яка передбачала, що поважні громадяни (oppidani maiores) повинні голосувати за 12 осіб, рішеннях яких повинні бути обов'язковими для всіх громадян. У липні 1287 року після присяги громадян на вірність звільнив місто Кельн від обов'язків фінансувати свої військові витрати у Війні за лімбурзьку спадщину.
1288 року розпочалася вирішальна компанія. Зиґфрід фон Вестербург спільно з Люксембургом, Гельдерном і Фландрією виступив проти Брабанта, Клеве, Юліха, Марка. Проти архієпископа повстав магистрат Кельна на чолі із Герхардом Оверштольценом, до якого доєдналися міста Аахен і Льєж. 5 червня 1288 року відбулася вирішальна битва біля замку Воррінген, в якій перемогу здобув [[Жан I (герцог Брабанту)|Жан I]], герцог Брабанту. Архієпископ Зиґфрід і Рено Гельдернський потрапили в полон, Генріх VI, граф Люксембургу, загинув разом з братами. В результаті Жан I став герцогом Лімбургу.
Архієпископа Кельнського було передано Адольфу V, графу Берга. Утримувався в [[замок Бург|замку Бург]] і був звільнений 1289 року, але серйозно захворів під час полону. Ще дого повинен був погодитися на укладання мирних договорів з переможцями: повинен був заплатити Адольфу V 12 тис. марок сріблом, передати Ебергарду I, графу Марка, місто Люнен з усіма єпископськими правами, Вестгофен, Браккель, Верл, Менден, Ізенберг і Раффенберг, фогтство над Ессенським абатством, передано в заставу місто Дойц, знищити укріплення в місті Лехеніх, в замках Воррінген, Зонс і Волмарштайн, а також визнати самостійність міста Кельн.
1290 року папа римський [[Миколай IV]] звільнив його від усіх обіцянок, які він дав Кельну. Невдовзі наказав Герхарду II фон Еппштайну, архієпископу Майнца, і Боемунду I фонн Варсбергу, архієпископу Тріра, допомогти Зиґфрід фон Вестербург відновити владу в Кельні. Втім архієпископ Кельна не наважився на штурм Кельна з огляду на союзників останнього. Тому він зосередив зусилля на розбудові своєї резиденції в Бонні.
Заборонив карбувати монету в Кельні, перенісши монетний двір до Бонна. 1292 року під час виборів короля Німеччини підтримав графа [[Адольф (король Німеччини)|Адольфа фон Нассау]], бо він очікував від нього великих поступок. У Андернаському договорі 27 квітня 1292 року Зиґфрід фон Вестербург домігся від Адольфа передачи імператорських міст, насамперед Дортмунду та Дуйсбурга, імператорських замків та маєтків до Кельнської архієпархії. 5 травня 1292 року Адольф фон Нассау був обраний королем Німеччини. 24 червня Зиґфрід фон Вестербург коронував Адольфа Нассау в Аахені.
Втім архієпископ не зміг домогтися від короля Адольфа виконання Андернаського договору. також виявилися марними його спроби підкорити Кельн. Помер 1297 року в Боннні. Поховано в місцевому соборі.
== Джерела ==
* Franz-Reiner Erkens: Territorium und Reich in Politik und Vorstellung des Kölner Erzbischofs Siegfried von Westerburg. In: Nassauische Annalen, Bd. 94 (1983), S. 25–46.
* Franz-Reiner Erkens: Siegfried von Westerburg. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 24, Duncker & Humblot, Berlin 2010, ISBN 978-3-428-11205-0, S. 344 f.
[[Категорія:архієпископи Кельна]]
| |||