Криза відтворюваності: відмінності між версіями

 

{{Цитата|саме по собі відтворення утримує нас далеко (і) може насправді погіршити ситуацію &nbsp; ... Ми вважаємо, що головним захистом від хибних ідей є тріангуляція. Це стратегічне використання декількох підходів для вирішення одного питання. У кожного підходу є свої непов'язані припущення, сильні та слабкі сторони. Результати, які погоджуються в різних методологіях, рідше є артефактами. &nbsp; ... Можливо, одна з причин відтворення викликала такий великий інтерес - часто повторювана думка, що фальсифікація лежить в основі наукової спільноти. Ця ідея була популяризована максимою [[Карл Поппер|Карла Поппера]] 1950-х років, що теорії ніколи не можуть бути доведені, лише фальсифіковані. І все ж, перебільшена оцінка повторення експериментів може забезпечити необґрунтоване відчуття впевненості щодо висновків, що спираються на єдиний підхід. &nbsp; ... філософи науки продовжували працювати з Поппером. Кращі описи того, як фактично працюють вчені, включають те, що гносеолог Пітер Ліптон назвав у 1991 році "висновком до найкращого пояснення".<ref name="Munafo2018">{{cite journal|last1=Munafò|first1=Marcus R.|last2=Smith|first2=George Davey|date=January 23, 2018|title=Robust research needs many lines of evidence|journal=Nature|volume=553|issue=7689|pages=399–401|bibcode=2018Natur.553..399M|doi=10.1038/d41586-018-01023-3|pmid=29368721|doi-access=free}}</ref>}}

 

== Примітки ==