Еритроцити: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
→Форма і будова: Додано уточнення Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
Немає опису редагування Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
||
Рядок 12:
Еритроцити у людини і [[ссавці]]в здебільшого мають форму двоввігнутих дисків, їх називають '''дискоцитами'''. У нормі дискоцити становлять 80 % від загальної кількості еритроцитів. Трапляються й інші форми еритроцитів — планоцити (мають плоску поверхню), сфероцити (кулясті), ехіноцити (мають шипи) тощо. Таку різноманітність форм у нормі позначають терміном '''фізіологічний пойкілоцитоз'''. Коли ж кількість змінених форм еритроцитів перевищує 20 %, те ж явище має назву '''патологічний пойкілоцитоз'''. Форму еритроцитів підтримує [[бета-сіа-глікопротеїн]] в еритроцитарній мембрані та спеціальний каркас, побудований з [[білок|білка]] спектрину, який прилягає до [[плазмолема|плазмолеми]] і пов'язаний з нею іншим білком — анкерином.
Діаметр еритроцита у людини 7,1 — 7,9 [[мкм]], товщина клітини по краях 2-2,5 мкм, у центрі — до 1 мкм. Заглибина еритроцита в тонкій центральній частині має назву ''фізіологічної ескавації''. Така форма клітини забезпечує збільшення площі
Під [[Світловий мікроскоп|світловим мікроскопом]] у мазках крові еритроцити мають вигляд безструктурних округлих дисків, фарбуються оксифільно. Оксифілія зумовлена наявністю гемоглобіну. Центральна (тонка) частина еритроцита фарбується менш інтенсивно. Електронна мікроскопія свідчить, що еритроцит покритий плазмолемою товщиною близько 20 [[нм]]. На її зовнішній поверхні розташовані антигенні [[олігосахариди]], які зумовлюють групову належність еритроцитів, [[фосфоліпіди]], сіалова кислота. Усередині еритроцитів розташований електронно-щільний вміст — численні гранули гемоглобіну розмірами 4-5 нм.
| |||