Лукашевич Василь Лукич: відмінності між версіями

Батько  — [[генерал-майор]] [[Лукашевич Лука Михайлович]], [[католик]], мати  — Могилянська Аграфена Євстафієвна. З [[30 березня]] [[1798]] року виховувався у Пажеському корпусі. [[1803]]-[[1804]]  — за іспитами призначений перекладачем до Колегії закордонних справ. [[1805]] року переведений до Міністерства внутрішніх справ графа [[Кочубей Віктор Павлович|Кочубея Віктора Павловича]], [[1809]] року вийшов у відставку і оселився в [[Бориспіль|Борисполі]]. Заснував школу в [[Переяслав-Хмельницький|Переяславі]]. З [[1811]] року впродовж 18 років до [[14 червня]] [[1825]] року— [[маршал]] (предводитель дворянства) [[Переяслав-Хмельницький|Переяславського]] повіту.

Вітчизняна війна відкрила широке поле діяльності для енергії Лукашевича. У приклад іншим поміщикам він жертвував на потреби армії коней, волів, фураж, погоничів й інше; сформував і влаштував зразкове ополчення з дворян повіту, яким він керував; мав на власній опіці кілька військових лазаретів, в яких різночасно перебувало до 7000 хворих і поранених, а після вторгнення ворога до [[Москва|Москви]] запросив [[Переяслав-Хмельницький|Переяславське]] дворянство до загального озброєння всіх, що можуть нести зброю, не рахуючи тих, що раніше вступили в ополчення. Лукашевич кілька разів удостоєний був Найвищого благовоління, в [[1812]]  р. нагороджений орденом св. Володимира 4-й ст., у [[1815]]  р. - — чином надвірного радника і в [[1817]]  р. - — орденом св. Анни 2-й ст. Крім того, увесь дворянський стан [[Полтава|Полтавської]] губернії в [[1812]]  р. висловив йому свою подяку "«за зміст користі"» його при продовольстві різних повітових ополчень, розташованих в [[Переяслав-Хмельницький|Переяславському]] повіті, і "«за іншу у громадських справах старанність"». У [[1824]]  р. йому подаровані були діамантові знаки ордена св. Анни 2-й ст.

[[Масонство|Масон]]. Член [[Полтава|полтавської]] ложі [[Декабристи|декабриста]] [[Новиков Михайло Миколайович (масон)|Новікова Михайла Миколайовича]] «Любовь к истине» ([[Полтава]], [[1818]] — –[[1819]], до неї входили також [[Іван Котляревський|І.Котляревський]] і [[Тарновські|В.  В.  Тарновський-старший]]) та [[Товариство об'єднаних слов'ян|Товариства об'єднаних слов'ян у Києві]], але тримався від інших [[Декабристи|декабристів]] відчужено, мав на меті незалежність України, стверджуючи гасло " «сонце сходить у [[Чигирин|Чигирині]]"і». Створив [[Малоросійське таємне товариство|Малоросійське Таємне Товариство]], що ставило собі за мету створення української самостійної держави.