Еліава Шалва Зурабович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію Розширене редагування з мобільного |
||
Рядок 42:
=== Ранні роки ===
Народився [[18 вересня]] [[1883]] року в селі Ганірі Кутаїського повіту в родині збіднілого дворянина. Рано втратив батька. У віці 8 років вступив до Кутаїської класичної гімназії.
Після закінчення гімназії [[1903]] року вступив на юридичний факультет [[Санкт-Петербурзький університет|Петербурзького університету]], де вже на першому курсі познайомився з багатьма членами [[РСДРП]] й надавав допомогу партії, в тому числі у вигляді зберігання нелегальної літератури. У лютому [[1904]] року взяв участь у студентській демонстрації.
=== Вступ до РСДРП ===
Повернутись до університету восени [[1904]] року Еліаві не вдалось.
Наприкінці того ж року він вступив до лав [[РСДРП]] та розпочав активну революційну діяльність. Долучився до [[Більшовик|більшовицького]] крила партії. У січні [[1905]] року був заарештований напередодні страйку у [[Тіфліс]]і. Однак досить швидко був звільнений та вирушив до [[Кутаїська губернія|Кутаїської губернії]], де займався агітаційною та пропагандистською діяльністю до серпня 1905 року. Після цього повернувся до [[Тіфліс]]а, де брав активну участь у жовтневому страйку, будучи членом страйкового комітету від фракції більшовиків. Після придушення [[Грудневе повстання у Москві (1905)|грудневого повстання у Москві]] та ліквідації другого страйку на [[Кавказ]]і знову був заарештований та звільнений лише наприкінці лютого [[1906]]. У квітні того ж року знову був заарештований, на волю вийшов восени. Після цього вирішив продовжити навчання в [[Санкт-Петербурзький університет|університеті]] й вирушив до [[Петербург]]а.
Рядок 54:
В університеті продовжував займатись революційною діяльністю та брав участь у всіх студентських страйках. У вересні [[1906]] вперше зустрівся з [[Ленін Володимир Ілліч|Володимиром Леніним]]<ref name="pachkoria">''Пачкорія В.'' Шалва Еліава. — Тбілісі: Сабчота Сакартвело, 1974.</ref>. Після участі у студентському страйку [[1908]] року й розгрому деяких студентських організацій пішов у підпілля. [[1909]] напередодні запланованої на 1 травня демонстрації поліція розгромила більшовицьку друкарню, де працював Еліава, а його разом із соратниками заарештувала.
За півтора місяця його було звільнено, однак у червні того ж року він був знову заарештований і невдовзі засланий зі столиці. Із великими труднощами восени [[1909]] року йому вдалось домогтись звільнення й дозволу на поїздку до Петербурга для здачі державних іспитів. Однак, всі іспити здати не вдалось, оскільки в листопаді його знову заарештували<ref name="pachkoria" />.
=== Перше заслання ===
[[11 листопада]] [[1910]] року Еліава став одним з організаторів крупної політичної маніфестації в день похорону [[Толстой Лев Миколайович|Льва Толстого]]. За це вже наступного дня його було заарештовано й на 4 місяці ув'язнено в будинку попереднього утримання. Після цього був засуджений до заслання на три роки до [[Олонецька губернія|Олонецької губернії]] під нагляд поліції. Прохання залишити у [[Петрозаводськ]]у було відхилено й Еліаву відправили пішки до села Толвуя за 200 км від Петрозаводська. Від найближчих селищ Толвую відділяли 80 км. У селі не було роботи, літературна праця була заборонена, а платню від казни він не отримував<ref name="pachkoria" />.
Окрім того, за умов північного клімату різко погіршився стан його здоров'я (хронічний [[бронхіт]], кровотеча з носа, атрофія м'язів лівої нижньої кінцівки), послаблене ще за часів етапного переходу. У зв'язку з цим [[20 липня]] [[1911]] року був переведений до земської лікарні села Велика Губа. Там він прожив до серпня [[1912]] року. Після цього [[24 серпня]] був відправлений етапним переходом до містечка [[Чорний Яр (Чорноярський район)|Чорний Яр]] [[Астраханська губернія|Астраханської губернії]]. Там він відновив свою революційну діяльність: зв'язався з місцевими [[Соціал-демократія|соціал-демократами]], брав участь у роботі губернської більшовицької організації, підтримував зв'язок із центром та [[Закавказзя]]м, отримував нелегальну літературу, в тому числі й газету «[[Правда (газета)|Правда]]»<ref name="pachkoria" />.
=== Повернення до Петербурга ===
Рядок 66:
На початку [[1914]] партійна організація відрядила його для роботи в лікарняну касу при фабриці «Трикутник», секретарем якої він пробув до квітня [[1915]] року. Окрім того, в той же час він був співробітником газети «Правда».
Восени 1914 року був заарештований і після 4 місяців перебування у в'язниці був засуджений до заслання до [[Єнісейська губернія|Єнісейської губернії]]. Однак через хворобу був відправлений до [[Астраханська губернія|Астраханської]], а у грудні [[1915]] року переїхав під нагляд поліції до [[Вологда|Вологди]].
=== Діяльність у Вологді ===
У [[Вологда|Вологді]] працював у кооперативному об'єднанні «Північ-Союз» спочатку як секретар, потім — завідувач економічного відділу. Первинно до жовтня [[1916]] жив на квартирі Величковської, де нерідко проводив зустрічі з місцевими й засланими більшовиками. Мав постійний контакт з організаторами вологодської РСДРП [[Варенцова Ольга Афанасіївна|Ольгою Варенцовой]], [[Бистрова Людмила Модестівна|Людмилою Бистровою]], [[Саммер Іван Адамович|Іваном Саммером]]. Окрім того зустрічався з працівниками залізничних майстерень<ref name="krsever">''Пачкорія В.'' Обрав долю революціонера // Красный Север. — 1983. — 30 вересня (№ 224)</ref>.
Після перемоги [[Лютнева революція|лютневої революції]] вирішив залишитись у Вологді та взяв безпосередню участь у започаткуванні Вологодської губернської ради робітничих і солдатських депутатів. [[15 березня]] [[1917]] року на першому засіданні ради був обраний її головою, незважаючи на те, що в ній домінували представники [[меншовик]]ів та [[есер]]ів<ref name="pachkoria" />. Рада під його керівництвом обрала позицію співробітництва з тимчасовою владою у [[Вологда|Вологді]], а сам Еліава стояв на позиціях [[пацифізм]]у.
[[25 жовтня|25]]-[[26 жовтня]] брав участь у роботі [[II Всеросійський з'їзд Рад робітничих і солдатських депутатів|II з'їзду Рад]]. Після повернення до [[Вологда|Вологди]] [[26 листопада]] 1917 знову був делегований до Вологодської губернської Ради, де був обраний головою губернського виконавчого комітету. [[18 грудня]] того ж року брав участь у губернському з'їзді [[РСДРП]], на якому було оформлено створення більшовицької організації у Вологодській губернії<ref name="pachkoria" />.
Після об'єднання Ради робітничих і солдатських депутатів з Радою селянських депутатів був обраний головою губвиконкому об'єднаної Ради та від його імені [[23 січня]] [[1918]] року проголосив у [[Вологодська губернія|Вологодській губернії]] встановлення радянської влади.
У березні того ж року брав участь у роботі [[IV Всеросійський з'їзд Рад|IV Надзвичайного всеросійського з'їзду Рад]], на якому було ухвалено укладення [[Брестський мир|Брестського миру]], а також перенесення столиці [[РРФСР]] до [[Москва|Москви]].
У квітні Еліава посів посаду губернського комісара з продовольства й очолив продовольчі органи Вологодської губернії. На цій посаді фактично запровадив військовий режим у галузі заготовок продовольства, організовував продзагони та проводив активну політику з реквізиції надлишків хліба, чим часто викликав загальне невдоволення місцевого населення<ref name="pachkoria" />. На посту комісара залишався до грудня [[1918]].
=== На Східному фронті ===
У листопаді [[1918]] року на VI Всеросійському з'їзді Рад був обраний членом [[Всеросійський центральний виконавчий комітет|ВЦВК]], а у грудні переїхав до Москви як член колегії Народного комісаріату торгівлі та промисловості, який очолював [[Красін Леонід Борисович|Леонід Красін]].
[[12 лютого]] [[1919]] року було створено особливу (тимчасову) комісію Раднаркому у справах [[Туркестанська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Туркестану]]. Еліава став її головою. Однак [[Туркестан]] на той момент був відрізаний від Росії фронтом [[Громадянська війна в Росії|громадянської війни]], а дороги перебували під контролем білогвардійців [[Колчак Олександр Васильович|Колчака]]. Тому комісія спочатку зупинилась у [[Самара|Самарі]], потім — в [[Оренбург|Оренбурзі]]. До того ж, за умов наступу Колчака діяльність Турккомісії було тимчасово згорнуто, а сам Еліава був змушений зайнятись агітаційною роботою серед населення приволзьких та уральських міст. Невдовзі він був призначений членом Реввоєнради 1-ї Армії, потім членом реввоєнради Південної групи військ Східного фронту, яким командував [[Фрунзе Михайло Васильович|Михайло Фрунзе]]. На тій посаді займався як безпосереднім плануванням і командуванням військовими операціями, так і мобілізацією населення.
Після розділення [[Східний фронт (Громадянська війна в Росії)|Східного фронту]] на Східний і [[Туркестанський фронт|Туркестанський]] у серпні [[1919]] року, увійшов до складу Реввоєнради Туркестанського фронту. У жовтні після успіхів [[РСЧА|Червоної Армії]] в Туркестані зосередив свою діяльність на головуванні в Турккомісії, якій було доручено партійне керівництво в Туркестані. У січні [[1920]] Турккомісія взяла безпосередню участь у створенні Комуністичної партії Туркестану (КПТ). У серпні того ж року Турккомісію було розформовано, а її діяльність, як партійного органу, продовжило Туркестанське бюро ЦК РКП(б). До складу бюро увійшов і Шалва Еліава.
У травні та серпні [[1922]] року, будучи вже наркомом військово-морських сил [[Грузинська РСР|Грузинської РСР]], Еліава виїжджав до Туркестану, де брав участь у розробці військово-політичних і партійно-організаційних заходів з метою радянізації [[Середня Азія|Середньої Азії]], пропаганди серед місцевого населення, ліквідації [[Басмацтво|басмацтва]] й відновлення народного господарства<ref name="pachkoria" />. У подальшому за діяльність у Туркестані був нагороджений двома [[Орден Червоного Прапора|Орденами Червоного Прапора]]: [[1928]] року — за поданням ЦВК [[Туркменська РСР|Туркменської РСР]], і 1932 року — за поданням ЦВК [[Узбецька РСР|Узбецької РСР]]<ref name="pachkoria" />.
=== Повноважний представник у Туреччині й Північному Ірані ===
Після повернення з Туркестану влітку [[1920]] року був повноважним представником [[РРФСР]] у [[Туреччина|Туреччині]] та [[Іран|Північній Персії]]. Однак на тій посаді встиг побувати лише в Персії. Через важку хворобу на [[тиф]] поїздку до Туреччини довелось скасувати. Еліава зумів установити особисті контакти з представниками робітників і [[Комунізм|комуністами]], державними та військовими діячами Туреччини й Персії<ref name="pachkoria" />. А в [[Тегеран]]і зміг навіть виступити перед місцевим парламентом. Будучи повноважним представником, [[1 вересня]] 1920 року брав участь у I з'їзді народів Сходу, що відбувався у [[Баку]].
=== Державна діяльність у Закавказзі ===
[[11 лютого|11]]-[[12 лютого]] в Лорійському районі Грузії спалахнув збройний виступ проти грузинського меншовицького уряду. Повстання поширилось і на сусідні райони. Еліава увійшов до складу військово-революційного комітету, який [[16 лютого]] узяв на себе керівництво повстанням. За проханням ревкому на допомогу повстанню виступила Червона Армія, а Еліава був введений до складу Реввоєнради 11-ї Армії<ref name="pachkoria" />. [[25 лютого]] [[1921]] року об'єднані сили Ревкому та Червоної Армії захопили [[Тіфліс]] і проголосили утворення [[Грузинська Радянська Соціалістична Республіка|Грузинської Радянської Соціалістичної Республіки]].
Після встановлення радянської влади був членом грузинського Ревкому, що став найвищим революційним органом влади в Грузії, та сприяв створенню місцевих грузинських частин Червоної Армії. У березні [[1921]] року був призначений на пост наркома військово-морських справ Грузії. На тій посаді [[21 березня]] видав декрет про створення Грузинської Червоної Армії<ref name="pachkoria" />.
[[26 вересня]] — [[13 жовтня]] 1921 року як представник Грузинської РСР брав участь у роботі конференції в [[Карс]]і. Конференція завершила роботу підписанням [[Карська угода|Карської угоди]], яка встановлювала сухопутні й водні кордони між країнами-учасницями конференції<ref name="pachkoria" />.
Рядок 102:
У лютому [[1922]] брав участь у I Всегрузинському з'їзді Рад, на якому Ревком передав радянським органам всю повноту влади. На тому ж з'їзді [[2 березня]] було ухвалено конституцію Грузинської РСР та було започатковано грузинський уряд — Раду народних комісарів. Еліава увійшов до її складу, обіймаючи посаду наркома військово-морських справ.
Був одним з ініціаторів об'єднання [[Закавказзя|закавказьких]] республік, що відбулось 10-13 грудня 1922 року на I Закавказькому з'їзді Рад. На з'їзді було вирішено об'єднати Грузинську, [[Вірменська РСР|Вірменську]] й [[Азербайджанська РСР|Азербайджанську РСР]] у [[Закавказька Соціалістична Федеративна Радянська Республіка|Закавказьку Радянську Федеративну Соціалістичну Республіку]] та прийнято конституцію ЗРФСР.
Еліава, призначений наркомом військово-морських справ об'єднаної республіки, брав участь у роботі з'їзду та був обраний до складу ЦВК ЗРФСР.
Рядок 112:
За часів правління Еліави в Грузії було широко розгорнуто кооперативний рух, будівництво шкіл, технікумів, інститутів, культурно-просвітницьких і лікувальних закладів<ref name="pachkoria" />.
[[4 січня]] [[1924]] року на II з'їзді Рад ЗРФСР був знову обраний членом Закавказького ЦВК<ref name="pachkoria" />. [[13 травня]] [[1925]] був членом Президії на III Всесоюзному з'їзді Рад, а [[21 травня]] на першій сесії ЦВК СРСР третього скликання був обраний кандидатом до членів президії від Ради національностей<ref name="pachkoria" />.
Після [[XIV з'їзд ВКП(б)|XIV з'їзду ВКП(б)]], який отримав назву «з'їзд індустріалізації», Шалва Еліава почав проводити заходи з розвитку промисловості та індустріалізації Грузії<ref name="pachkoria" />.
| |||