Червоні кхмери: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Мітка: редагування коду 2017
Speipk0 (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 8:
 
== Захоплення влади ==
У [[1975]] [[партизан]]и захопили [[столиця|столицю]] [[країна|країнкраїни]]и — [[місто]] [[Пномпень]]. Встановили [[диктатор]]ський [[режим]]. Камбоджа (перейменована у «Демократичну Кампучію») була майже повністю ізольована від зовнішнього світу, контакти підтримувались тільки з [[Китайська Народна Республіка|Китайською Народною Республікою]] та [[Соціалістична Федеративна Республіка Югославія|Соціалістичною Федеративною Республікою Югославія]]. Навіть імена та [[портрет]]и [[керівник]]ів країни ([[Пол Пот]], [[Ієнг Сарі]], [[Кхіеу Сампхан]]) тримались в [[таємниця|таємниці]] від [[населення]].
 
У результаті безграмотної [[економічна політика|економічної політики]] країна опинилась у занепаді. Для поповнення [[бюджет]]у була розв'язана [[війна]] проти [[В'єтнам]]у. Проте в'єтнамські війська відносно легко відбили [[агресія|агресію]] і перейшли у [[наступ]], причому на їх сторону переходили великі угрупування «Червоних кхмерів». Один із колишніх високопосадових полпотовців, [[Генг Самрін]], очолив пров'єтнамський [[уряд]].
Рядок 22:
Скинуті в'єтнамськими військами «Червоні кхмери» вели [[бойові дії]] проти уряду Хенг Самріна — [[Хун Сен]]а. {{citation needed|Рух користувався підтримкою з боку [[Сполучені Штати Америки|США]], які бачили в ньому противагу В'єтнаму. Червоні кхмери отримували зі США зброю та поставляли в обмін необроблене [[дорогоцінне каміння]]}}.
 
У [[1998]] після смерті керівника [[Пол Пот]]а рух розпався. Формальний лідер руху [[Кхіеу Сампхан]] перейшов на бік уряду Камбоджі, фактично позбавлений влади, живе усамітнений. Невеликі формування повстанців (біля 2-3 тисяч осіб) продовжували вести [[партизанська війна|партизанську війну]] до недавнього часу, потім новий лідер Червоних кхмерів, [[Ієнг Сарі]], підписав перемир'я з урядом Камбоджі, яке визнало його контроль над західними територіями країни. Останній радикальний польовий командир Червоних кхмерів [[Та Мок]] був заарештований у березні [[2000]] року, помер у липні [[2006]] р. на 80 році життя, очікуючи на суд, у військовому шпиталі. Його загони продовжують переховуватись у джунглях, заробляючи собі на життя контрабандою дорогоцінного каміння та лісоматеріалів.
 
У результаті цієї війни у джунглях залишились нерозмінованими 8 мільйонів мін.
Рядок 31:
 
== Література ==
* Conboy, K. Mhappell M. The War in Cambodia 1970-75. Osprey Publishing, 2010.
* Harris I. Buddhism in a Dark Age: Cambodian Monks Under Pol Pot. University of Hawaii Press, 2012.
* Hinton A.L., Lifton R.J. Why did they kill? : Cambodia in the shadow of genocide. University of California Press, 2005.
* Kiernan B. The Pol Pot Regime: Race, Power, and Genocide in Cambodia under the Khmer Rouge, 1975-79. Yale University Press, 1998.
 
Рядок 39:
* {{УСЕ-4|[http://slovopedia.org.ua/29/53415/23783.html Червоні кгмери]}}
* [http://www.mekong.net/cambodia/deaths.htm Bruce Sharp: Counting Hell./ Брюс Шарп: Підрахунок Пекла]{{ref-en}}
* [http://24tv.ua/home/showSingleNews.do?u_kambodzhi_rozpochali_sud_nad_liderami_chervonih_khmeriv&objectId=160559 24tv.ua: У Камбоджі розпочали суд над лідерами "«червоних кхмерів"»]{{ref-uk}}
* [http://b17.kiev.ua/photo/20100526cambodia-s21.html В'язниця S-21 у Пномпені (музей Туол Сленг)]{{ref-ru}}
* {{ref-ru}} [http://genocide.ru/lib/genocides/cambojian.htm Акт геноциду вчинений в Камбоджі] на сайті Genocide.ru.