Карл Поппер: відмінності між версіями

'''Основні твори:''' «Логіка наукового дослідження» ([[1935]]), «[[Відкрите суспільство та його вороги]]» ([[1945]]), «Злиденність історицизму» ([[1945]]), «Припущення і спростування» ([[1963]]), «Об'єктивне знання. Еволюційний підхід» ([[1972]]), «Автобіографія (Пошуку немає кінця)»([[1974]]), «Відповідь моїм критикам» (1974), «Особистість та її мозок» (у співавторстві з [[Джон Екклс|Дж. Екклсом]], [[1977]]), «Реалізм і ціль науки» ([[1983]]) та ін.

 

== Біографія ==

Народився 28 липня 1902 року у Відні, в єврейській родині, яка прийняла лютеранство. Батько Карла був юристом-адвокатом, професором, масоном<ref name=":0">{{Cite web|title=Портрет: Карл Поппер {{!}} DW {{!}} 04.07.2003|url=https://www.dw.com/ru/%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D1%80%D0%B5%D1%82-%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BB-%D0%BF%D0%BE%D0%BF%D0%BF%D0%B5%D1%80/a-909453|website=DW.COM|accessdate=2020-04-17|language=ru-RU|first=Deutsche|last=Welle (www.dw.com)}}</ref>, також він цікавився філософією, соціологією, політикою. Мати прищепила Карлу любов до музики, яка стала однією з сил розвитку його думки.<ref name=":1">{{Cite book|url=https://plato.stanford.edu/archives/win2019/entries/popper/|title=Karl Popper|last=Thornton|first=Stephen|date=2019|editor-last=Zalta|editor-first=Edward N.|series=The Stanford Encyclopedia of Philosophy|publisher=Metaphysics Research Lab, Stanford University|edition=Winter 2019}}</ref>

 

У 1969 році вийшов на пенсію, але продовжував бути активним як науковець та викладач до своєї смерті у 1994 році.

== Погляди ==