Булавін Кіндрат Опанасович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Скасування редагування № 28529739 користувача Ґендерний Джихад (обговорення) Мітка: Скасування |
Додано розділ, шаблон та зображення |
||
Рядок 1:
{{Особа
| ім'я = Кіндра́т Була́він
| оригінал імені = {{lang-ru|Кондратий Булавин}}
| зображення = Кондратий Булавин.JPG
| розмір_зображення =
| підпис_зображення = Памятник К. Булавіну у [[Бахмут]]і
| дата_народження = [[1667]]
| місце_народження = [[Старий Салтів|слобода Старий Салтів]],<br /> [[Харківська губернія]]
| дата_смерті = 7 (18) липня [[1708]]
| місце_смерті = [[Старочеркаськ|станиця Старочеркаськ]], [[Черкаський округ]], [[Область Війська Донського]]
| рід_діяльності = [[Донські козаки|донський козак]], лідер повстання
| підданство = [[Московське царство]]
| відомий_(відома) = [[Булавінське повстання]]
}}
{{Othernames|Булавін}}
'''Кіндра́т Пана́сович Була́він''' ([[1667]]
== Життєпис ==
Рядок 15 ⟶ 28:
=== Битва донців за соляні промисли ===
У 1705 козаки під командою Булавіна зайняли [[Бахмут]]ські [[Соляні промисли Донеччини у 17-18 ст.|соляні промисли]], перед тим захоплені царським урядом, і почали варити [[сіль]] самі. Ця спроба закінчилася успішно, і [[ізюмський полк]], що охороняв солеварні, був змушений піти. Булавіна козаки обрали отаманом на Бахмутських промислах. Але ізюмський полковник Щуст подав скаргу в [[Адміралтейський приказ]]. Улітку 1706 року на промисли прибув [[дяк]] Адміралтейського приказу А. Горчаков для огляду соляних варниць і спірних земель по Бахмуту. Булавін заарештував його, а потім вислав до [[Вороніж|Воронежа]]. З цього почалася боротьба Булавіна з царським урядом.
{{main|Булавінське повстання}}
=== Розправа з каральним загоном Долгорукова ===
Приводом до початку бойових дій стало прибуття на [[Дон]] карального загону князя Ю. В. Долгорукова, який був спрямований на [[Дон]] для розшуку і повернення втікачів. Коли загін полковника став на ніч у [[Шульгинка|Шульгинському містечку]], козаки на чолі з Булавіним напали на карателів. Загін карателів (близько 1000 чіл.) був розгромлений, а князь Долгоруков і всі офіцери були убиті. Так у ніч на [[9 жовтня]] [[1707]] року почалося повстання. Щоб замести сліди, старшини нашвидку зібрали похідне військо і направили його проти булавинців. У [[Закотне|Закотного містечка]], що на [[Айдар]]і, [[18 жовтня]] вони розбили повсталих. Самому Булавіну з групою козаків вдалося піти в Бахмут, де він міг отримати допомогу від татар і [[запорожці]]в. Булавін вирушив на [[Запорізька Січ|Запорізьку Січ]], де уклав із запорожцями таємний союз — «друг за друга стоять твердо і радеть одностайно».
Рядок 24 ⟶ 37:
=== Придушення повстання ===
Після невдачі в переговорах Булавін негайно відіслав угору по [[Волга|Волзі]], по разинському шляху, повстанські загони отаманів І. Некрасова, І. Павлова, Хохлача. Козаки осадили [[Волгоград|Царицин]] і [[Саратов]], а отаман Хохлач навіть взяв
[[Файл:Bulavin.jpg|left|thumb|''Р. Ф. Штейн.'' Смерть отамана донських козаків Булавіна під Азовом]]
Тим часом уряд, одержавши звістку про поразку отамана Максимова й успіхи повсталих, на додаток до 20-тисячного загону Довгорукова кинув проти повсталого Дону нові каральні загони — генералу Бахметеву з його бригадою було наказано поспішити до Черкаська. Бахметев приєднався до головного корпусу князя Долгорукого. Шлях до Черкаська прокладався силою зброї. Карателі по шляху палили станиці, не щадили ні старих, ні малих.
На ріці
Вісті про невдачі швидко досягли Черкаська і козача старшина вирішила діяти. У ніч на 18 (7 ст. стилю) липня [[1708]] року вірні отаманський будинок Булавіна було атаковано змовниками, які вирішили видати його уряду, під проводом обраного ними старшини Іллі Зерщикова. Булавін з 11 відданими йому людьми захищався запекло, але побачивши, що будинок почали обкладати очеретом з метою підпалити його, застрелився з пістолета (згідно з іншими даними був убитий в бою). Усіх його захоплених у Черкаську сподвижників відправили до Москви, а тіло Булавіна, для посвідчення жителів в його смерті, відвезли до Азова і там, після відсічення голови, підвісили.
Після смерті Булавіна повстання тривало. Однак на 3 етапі повстання, [[бойові дії]] велися розрізнено. У верхів'ях [[Дон]] а діяв загін Микити Голого, на Волзі - загони Гната Некрасова, Сергія Беспалого, Івана Павлова та інших отаманів. Зусилля Гната Некрасова об'єднати дії повстанців виявилися марними. На початку [[1709]] р. залишки загонів Некрасова, Павлова і Беспалого (2 тисячі козаків) пішли на Кубань.
Підсумком повстання стало насамперед масове винищування козацтва царською владою та втрата Військом Донським частини своїх земель.
== Пам'ять ==
Ім'ям отамана Кіндрата Булавіна названо селище міського типу в Донецькій області, залізнична станція в Луганській області і мала річка, що впадає в річку Кринку.
У селі [[Трьохізбенка]], яке помилково вважалося батьківщиною отамана, у [[1998]] р. було встановлено повноростовий бронзовий пам'ятник (скульптор Н. Можаєв).
У 1971 р. у [[Бахмут | Бахмуті]] встановили пам'ятник-бюст (скульптор К. Кузнецов, архітектор В. Гнєздилов) отаману. Ще один бюст встановлено в селі Булавинівка (скульптор І. Овчаренко).
Іменем Булавіна названа одна з вулиць міста Рудного (Кустанайська область, Казахстан). Ім'я донського отамана також носить вулиця в місті Смалько Воронезької області.
== Див. також ==
Рядок 45 ⟶ 71:
== Посилання ==
* [http://www.encyclopediaofukraine.com/pages/B/U/BulavinKondratii.htm Biography of Bulavin]
[[Категорія:Російські військовики]]
| |||