Сірміоне: відмінності між версіями

| мер = AlessandroЛуїза MattinzoliЛавеллі

| обраний = 827 червнятравня 20092019

'''Сірміоне''' ({{lang-it|Sirmione}}, {{lang-lmo|Sirmiù}}, {{lang-vec|Sirmión}}) — [[Комуна (Італія)|комуна]] в [[Італія|Італії]], в регіоні [[Ломбардія]], [[Брешія (провінція)|провінція Брешія]]. Населення становить 8 524254 особи. Історичний центр Сірміоне розташований на півострові у південній частині озера Гарда.

У IV—V століттях Сірміоне стає укріплених опорним пунктом для захистуоборони південного узбережжя озера Гарда, втім, у VI столітті Сірміоне, як і решту північної Італії, завоювали лангобарди. Наприкінці епохи правління лангобардів Сірміоне стало адміністративним центром округи та підпорядковувалося безпосередньо королю. Анса, дружина останнього короля лангобардів Дезидерія, заснувала в Сірміоне монастир (пізніше зруйнований) та церкву.

Наслідком австро-італо-французької війни став перехід комуни Сірміоне разом із великим шматком території Ломбардії та правого берега річки Мінчо під владу [[Сардинське королівство|Сардинського королівства]]. За декретом Раттацці комуна увійшла до 10-ї судової округи Лонато, яка входила до 1-ї адміністративної округи Брешія у новоствореній провінції Брешія. До 1866 року, коли в результаті [[Австро-італійська війна (1866)|третьої війни за незалежність]] Венето увійшла до складу Італії, кордон ізз австрійськими володіннями пролягав від Ровіцци до Лугани, в околицях яких розташовувалася митниця.

Наприкінці XIX століття були проведені роботи з інтубації термальних вод. Їх джерело виявили ще ву XVI столітті, проте глибина джерела — 19 м нижче рівня озера — не дозволяла до цього часу їх використання. Завдяки інтубації стало можливим спершу провести аналіз якості води, а потім — відкрити перший санаторій з термальними водами.

Значна частина комуни Сірміоне з історичним центром розташована на однойменному півострові, який простягається приблизно на 4 км вглиб озера Гарда і розділяє на дві частини його південне узбережжя. Від півострова Сірміоне територія комуни простягається на схід до місцевості Пунта-Гро (Punta Grò) та однойменного невеликого півострова. Материкова частина комуни простягається у напрямку моренних пагорбів, які оточують південну частину озера, і включаєвходить в себе частинудо виноробного регіону Лугана.

Посаду мера комуни Сірміоне обіймає Луїза Лавеллі з партії «[[Вперед, Італія (2013)|Вперед, Італія]]», яка з травня 2018 року була виконувачем обов'язків мера, змінивши попередника — Алессандро Маттіндзолі, обраного до регіональної ради, а 26 травня 2019 року офіційно зайнялаобійняла посаду мера, отримавши на виборах 50,1% голосів.

Найближча залізнична станція — Desenzano del Garda-Sirmione — розташована на території комуни Дезенцано ій обслуговує залізницю Мілан—Венеція.

Інтер'єр церкви складається з одної нави, розділеної трьома арками, та п'яти вівтарів. Фрески та дерев'яна статуя «Мадонна на престолі» датовані XV століттям (фрески в нижній частині північної стіни належать до більш раннього періоду), розп'яття відноситьсяналежить до періоду Чінквеченто і приписується художнику {{не перекладено|Доменіко Брузасорці|Доменіко Брузасорці|en|Domenico Riccio}}. Церковний орган датується XVIII століттям.

* Гроти Катулла — пам'ятка давньоримської доби, розташована на північному краї півострова Сірміоне. ПредставляєЯвляє собою розвалини давньоримського житлового будинку, зведеного наприкінці I ст. до н. е. — на початку I ст. н. е., і є одним із найвизначніших зразків давньоримських вілл у північній Італії. За гіпотезою, започаткованою ще Маріно Санудо-молодшим, істориком і державним діячем початку XVI століття, вважалося, що вілла належала давньоримському поету Гаю Валерію Катуллу, який володів будинком в околицях Сірміоне, проте археологічні дослідження пам'ятки, що почалися ще на початку XIX століття, не знайшли підтвердження даній гіпотезі. В рамках археологічних досліджень на півострові Сірміоне виявили залишки ще низки вілл давньоримської доби, проте «гроти Катулла» залишаються головною археологічною пам'яткою Сірміоне.

{{reflist|refs=
}}