Вікіпедія

Погляди Тараса Шевченка щодо релігії: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
→‎Вірш Полякам: скорочення
доноси не є його творчістю і не є достовірним джерелом його поглядів, тому вони були винесені у окремий розділ наприкінці статті
Рядок 133:
: ''Благослови мене, друже,
: ''Славою святою.<ref name="chyne"/>
 
=== Приклади контроверсійних релігійних висловлювань Шевченка ===
У багатьох своїх віршах Тарас Шевченко висловлює претензії до Бога, а також [[Антиклерикалізм|антиклерикальні]] думки і заклики.<ref name="nx" /> Окрім процитованих нижче, до найбільш критичних до Бога поезій Шевченка відносять вірш «Якби ви знали, паничі», поему «[[Юродивий (поема)|Юродивий]]» та ін.<ref>Ольга Кравец. [http://ruskline.ru/monitoring_smi/2013/03/11/o_tarase_shevchenko/ О Тарасе Шевченко] // Русская народная линия, 11.03.2013.</ref>
 
==== Вірш «Не завидуй багатому» ====
Остання строфа вірша:
: ''Не завидуй же нікому,
: ''Дивись кругом себе:
: ''Нема раю на всій землі,
: ''Та нема й на небі.'' (1845)<ref name="bagh">[http://litopys.org.ua/shevchenko/shev133.htm Не завидуй багатому] // Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т.&nbsp;— К., 2003.&nbsp;— Т. 1: Поезія 1837—1847.&nbsp;— 784 с.</ref>
 
Вірш у такому вигляді не публікувався за життя Шевченка. Його було вперше опубліковано 1861 року зі зміненими останніми рядками.<ref name="bagh"/>
 
Імпульсом до написання цього вірша вважається невдача, яка спіткала Шевченка наприкінці вересня 1845 року під час його перебування в [[Шевченкове (Звенигородський район)|Кирилівці]]. Поет зібрався посвататися до Феодосії Кошиць, дочки кирилівського священика Григорія Кошиця. Він подобався Феодосії, однак її батьки, в яких Шевченко наймитував у юнацтві, вважали його нерівнею і перешкодили шлюбові.<ref name="bagh"/>
 
==== Поема «Сон» ====
Уривок із вступних строф [[Сон (поема)|поеми «Сон»]] (1844), який в деяких працях використовують як доказ атеїзму Тараса Шевченка:
: ''…бо немає
: ''Господа на небі!
: ''А ви в ярмі падаєте
: ''Та якогось раю
: ''На тім світі благаєте?
: ''Немає! немає!''<ref name="son">[http://poetry.uazone.net/kobzar/son.html Тарас Шевченко. Поема «Сон»]</ref>
 
Однак уже після наведеного вище уривку іде роз'яснення цих думок та типове для Шевченка оперування християнськими поняттями:
: ''Отак, ідучи попідтинню
: ''З бенкету п'яний уночі,
: ''Я міркував собі йдучи…
: ''Поки доплентавсь до хатини.
: ''А в мене діти не кричать
: ''І жінка не лає,
: ''Тихо, як у Раї,
: ''Усюди Божа благодать&nbsp;—
: ''І в серці, і в хаті.<ref name="son"/>
 
Дійсно, слово «бог» і посилання на бога часто зустрічаються у віршах великого Кобзаря українського народу. Але сенс цього слова в нього зовсім інший, ніж у віруючої людини. Якщо для віруючого бог — вища істота, що живе на небі і втілює добро, милість і благо, то для Тараса Григоровича — це художній образ.<ref>http://reled.net/kak-otnosilsya-k-religii-t-g-shevchenko</ref>
 
Цей вірш радянські філософи [[Іовчук Михайло Трифонович|Михайло Іовчук]], [[Ойзерман Теодор Ілліч|Теодор Ойзерман]] та [[Щипанов Іван Якович|Іван Щипанов]] трактують як звертання до народу поета-атеїста із заявою: «Немає на небі бога!», «Немає за труною раю!»&nbsp;— і, на їхню думку, Шевченко закликав не вірити попам і не молитись Богу.<ref>[http://books.google.com.ua/books?ei=aYjGUpzbNdK7hAfG84GwDg&hl=uk&id=JWhdAAAAIAAJ&dq=Шевченко+Сон+атеїзм&focus=searchwithinvolume&q=очнуться Михаил Трифонович Иовчук, Теодор Ильич Ойзерман, Иван Яковлевич Щипанов. Краткий очерк истории философии&nbsp;— Мысль, 1975.]</ref>
 
Натомість у своєму аналізі поеми «Сон» [[Степовик Дмитро Власович|Дмитро Степовик]] наводить паралелі між текстом «Сну» з текстами Біблії (уривками Євангелій, Книги Йова, Книг Царів, Книги Еклезіястова, Одкровення св. Івана). На його думку, «Шевченко влучно і тонко вплітає біблійні мотиви у текст, не цитуючи прямо Біблії».<ref>''Степовик Д.'' Наслідуючи Христа…&nbsp;— С. 167—171.</ref>
 
==== Вірш «Світе ясний!» ====
У вірші «[[Світе ясний!]]» (27 червня 1860) поет переосмислив{{джерело?}} церковну пісню «[[Світе тихий]]». Вірш вважається найгострішою антицерковною поезією Шевченка.<ref>[http://izbornyk.org.ua/shevchenko/slovn35.htm Світе ясний! Світе тихий!] // Шевченківський словник. У двох томах.&nbsp;— К., 1978.&nbsp;— Т. 2.&nbsp;— С. 189—210.</ref>
 
Журнал «[[Радянська школа (журнал)|Радянська школа]]» наводить таку інтерпретацію вірша: «„Світ ясний“ затьмарили церковники молитвами, біблійними легендами, безглуздими „чудами“, закрили багряницями, приголомшили розп'яттям. І поет вірить, що в суспільстві буде ліквідовано культ церкви і люди будуть»:<ref>[http://books.google.com.ua/books?id=8ZvkAAAAMAAJ&q=закрили+багряницями&dq=закрили+багряницями&hl=uk&sa=X&ei=b4zGUvPcMYOUhQfHzYHwBg&ved=0CD4Q6AEwAg Журнал «Радянська школа»].&nbsp;— 1964.&nbsp;— №&nbsp;1 (січень).</ref>
 
: ''…Будем, брате,
: ''З багряниць онучі драти,
: ''Люльки з [[Кадило|кадил]] закуряти,
: ''[[Чудотворні ікони|Явленними]] піч топити,
: ''А кропилом будем, брате,
: ''Нову хату вимітати!<ref>[http://litopys.org.ua/shevchenko/shev2147.htm Світе ясний! Світе тихий!] // Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т.&nbsp;— К., 2003.&nbsp;— Т. 2: Поезія 1847—1861.&nbsp;— С. 350; 743—744.</ref>
 
=== Про Римокатолицьку церкву та Унію ===
Рядок 206 ⟶ 258:
{{виписка|«А подивися-но, як тобі оце, — казав він, вказуючи на сцену, де зображено, як росіяни та поляки, із святими корогвами й хрестами, йдуть на смертний бій одні з одними. — Адже яка тут думка!.. В ім'я Христа й во славу його — і ті, й інші йдуть знищувати одне одного!.. І страх, і жах проймає, як подумаєш, скільки крові й сліз людських пролито, скільки зла вчинено, — і все це — як гадали, гадають та й досі продовжують запевняти нас — в ім'я Христа!.. Боже ж ти мій, боже!!»}}
 
== ПрикладиДоноси атеїстичних висловлюваньна Шевченка ==
В польському емігрантському часопису «Przegłąd Rzeczy Polskich» (виходив у Парижі) в інформації про перебування Шевченка у 1859&nbsp;р. в Україні зазначалося: «Говорив про реформу, про свободу, про надужиття уряду, а наприкінці сказав, що доти не буде {{Comment|їм|селянам}} добре, доки ось цей Дніпро не почервоніє… Коли ж його запитали, як це розуміти, пояснив просто, що треба вирізати {{Comment|всіх|панів}}. Селяни відповіли йому, що це гріх&nbsp;— пролити стільки крові… Тоді він почав глузувати з віри і вмовляти, що господа бога, матір божу і всіх святих вигадали попи, щоб за їх допомогою дурити темний люд».<ref>Przegłąd Rzeczy Polskich. Paryž, 1860, 28 січня, с. 61—62.</ref>
У багатьох своїх віршах Тарас Шевченко висловлює претензії до Бога, а також [[Антиклерикалізм|антиклерикальні]] думки і заклики.<ref name="nx" /> Окрім процитованих нижче, до найбільш критичних до Бога поезій Шевченка відносять вірш «Якби ви знали, паничі», поему «[[Юродивий (поема)|Юродивий]]» та ін.<ref>Ольга Кравец. [http://ruskline.ru/monitoring_smi/2013/03/11/o_tarase_shevchenko/ О Тарасе Шевченко] // Русская народная линия, 11.03.2013.</ref>
 
==== Вірш «Не завидуй багатому» ====
Остання строфа вірша:
: ''Не завидуй же нікому,
: ''Дивись кругом себе:
: ''Нема раю на всій землі,
: ''Та нема й на небі.'' (1845)<ref name="bagh">[http://litopys.org.ua/shevchenko/shev133.htm Не завидуй багатому] // Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т.&nbsp;— К., 2003.&nbsp;— Т. 1: Поезія 1837—1847.&nbsp;— 784 с.</ref>
 
Вірш у такому вигляді не публікувався за життя Шевченка. Його було вперше опубліковано 1861 року зі зміненими останніми рядками.<ref name="bagh"/>
 
Імпульсом до написання цього вірша вважається невдача, яка спіткала Шевченка наприкінці вересня 1845 року під час його перебування в [[Шевченкове (Звенигородський район)|Кирилівці]]. Поет зібрався посвататися до Феодосії Кошиць, дочки кирилівського священика Григорія Кошиця. Він подобався Феодосії, однак її батьки, в яких Шевченко наймитував у юнацтві, вважали його нерівнею і перешкодили шлюбові.<ref name="bagh"/>
 
==== Поема «Сон» ====
Уривок із вступних строф [[Сон (поема)|поеми «Сон»]] (1844), який в деяких працях використовують як доказ атеїзму Тараса Шевченка:
: ''…бо немає
: ''Господа на небі!
: ''А ви в ярмі падаєте
: ''Та якогось раю
: ''На тім світі благаєте?
: ''Немає! немає!''<ref name="son">[http://poetry.uazone.net/kobzar/son.html Тарас Шевченко. Поема «Сон»]</ref>
 
Однак уже після наведеного вище уривку іде роз'яснення цих думок та типове для Шевченка оперування християнськими поняттями:
: ''Отак, ідучи попідтинню
: ''З бенкету п'яний уночі,
: ''Я міркував собі йдучи…
: ''Поки доплентавсь до хатини.
: ''А в мене діти не кричать
: ''І жінка не лає,
: ''Тихо, як у Раї,
: ''Усюди Божа благодать&nbsp;—
: ''І в серці, і в хаті.<ref name="son"/>
 
Дійсно, слово «бог» і посилання на бога часто зустрічаються у віршах великого Кобзаря українського народу. Але сенс цього слова в нього зовсім інший, ніж у віруючої людини. Якщо для віруючого бог — вища істота, що живе на небі і втілює добро, милість і благо, то для Тараса Григоровича — це художній образ.<ref>http://reled.net/kak-otnosilsya-k-religii-t-g-shevchenko</ref>
 
Цей вірш радянські філософи [[Іовчук Михайло Трифонович|Михайло Іовчук]], [[Ойзерман Теодор Ілліч|Теодор Ойзерман]] та [[Щипанов Іван Якович|Іван Щипанов]] трактують як звертання до народу поета-атеїста із заявою: «Немає на небі бога!», «Немає за труною раю!»&nbsp;— і, на їхню думку, Шевченко закликав не вірити попам і не молитись Богу.<ref>[http://books.google.com.ua/books?ei=aYjGUpzbNdK7hAfG84GwDg&hl=uk&id=JWhdAAAAIAAJ&dq=Шевченко+Сон+атеїзм&focus=searchwithinvolume&q=очнуться Михаил Трифонович Иовчук, Теодор Ильич Ойзерман, Иван Яковлевич Щипанов. Краткий очерк истории философии&nbsp;— Мысль, 1975.]</ref>
 
Натомість у своєму аналізі поеми «Сон» [[Степовик Дмитро Власович|Дмитро Степовик]] наводить паралелі між текстом «Сну» з текстами Біблії (уривками Євангелій, Книги Йова, Книг Царів, Книги Еклезіястова, Одкровення св. Івана). На його думку, «Шевченко влучно і тонко вплітає біблійні мотиви у текст, не цитуючи прямо Біблії».<ref>''Степовик Д.'' Наслідуючи Христа…&nbsp;— С. 167—171.</ref>
 
==== Вірш «Світе ясний!» ====
У вірші «[[Світе ясний!]]» (27 червня 1860) поет переосмислив{{джерело?}} церковну пісню «[[Світе тихий]]». Вірш вважається найгострішою антицерковною поезією Шевченка.<ref>[http://izbornyk.org.ua/shevchenko/slovn35.htm Світе ясний! Світе тихий!] // Шевченківський словник. У двох томах.&nbsp;— К., 1978.&nbsp;— Т. 2.&nbsp;— С. 189—210.</ref>
 
Журнал «[[Радянська школа (журнал)|Радянська школа]]» наводить таку інтерпретацію вірша: «„Світ ясний“ затьмарили церковники молитвами, біблійними легендами, безглуздими „чудами“, закрили багряницями, приголомшили розп'яттям. І поет вірить, що в суспільстві буде ліквідовано культ церкви і люди будуть»:<ref>[http://books.google.com.ua/books?id=8ZvkAAAAMAAJ&q=закрили+багряницями&dq=закрили+багряницями&hl=uk&sa=X&ei=b4zGUvPcMYOUhQfHzYHwBg&ved=0CD4Q6AEwAg Журнал «Радянська школа»].&nbsp;— 1964.&nbsp;— №&nbsp;1 (січень).</ref>
 
: ''…Будем, брате,
: ''З багряниць онучі драти,
: ''Люльки з [[Кадило|кадил]] закуряти,
: ''[[Чудотворні ікони|Явленними]] піч топити,
: ''А кропилом будем, брате,
: ''Нову хату вимітати!<ref>[http://litopys.org.ua/shevchenko/shev2147.htm Світе ясний! Світе тихий!] // Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т.&nbsp;— К., 2003.&nbsp;— Т. 2: Поезія 1847—1861.&nbsp;— С. 350; 743—744.</ref>
 
==== Доноси на Шевченка ====
В польському емігрантському часопису «Przegłąd Rzeczy Polskich» (виходив у Парижі) в інформації про перебування Шевченка у 1859&nbsp;р. в Україні зазначалося: «Говорив про реформу, про свободу, про надужиття уряду, а наприкінці сказав, що доти не буде {{Comment|їм|селянам}} добре, доки ось цей Дніпро не почервоніє… Коли ж його запитали, як це розуміти, пояснив просто, що треба вирізати {{Comment|всіх|панів}}. Селяни відповіли йому, що це гріх&nbsp;— пролити стільки крові… Тоді він почав глузувати з віри і вмовляти, що '''господа бога, матір божу і всіх святих вигадали попи, щоб за їх допомогою дурити темний люд'''».<ref>Przegłąd Rzeczy Polskich. Paryž, 1860, 28 січня, с. 61—62.</ref>
 
Черкаський земський справник В.&nbsp;О.&nbsp;Табачников надіслав донесення про богохульство Шевченка київському генерал-губернаторові І.&nbsp;І.&nbsp;Васильчикову та цивільному губернаторові П.&nbsp;І.&nbsp;Гессе. У тому ж доносі згадано: «показывая Садовому оторванный тут же от липы лист, Шевченко спрашивал его по малороссийски&nbsp;— кто это дал? И когда отвечал Садовый, что бог,&nbsp;— то Шевченко отозвался; дурак ты, веруешь в бога, и затем прибавил: бог, саваоф, пусть он поцелует меня… (указывая на заднее место), затем назвал божию матерь покрыткою, выказывал свое верование в одного Иисуса Христа. Крестьянин Садовый начал креститься и уклоняться от такого рассказа Шевченки, тогда Шевченко бранил его словами: старый собака, невера и прогнал от себя.»<ref>http://litopys.org.ua/shevchenko/docum08.htm №&nbsp;536. 1859&nbsp;р., липня 15. Рапорт черкаського земського справника В.&nbsp;О.&nbsp;Табачникова київському цивільному губернатору П. I. Гессе про «богохульство» Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка під час його перебування в Черкаському повіті</ref> 13 липня 1859 року Шевченка знову заарештували і посадили в Київську фортецю. Після допиту його зобов'язали негайно повернутися до Петербурга під нагляд жандармів.<ref>[http://www.shevkyivlib.org.ua/shevchenkiana/velikiy-kobzar.html Тарас Григорович Шевченко в оцінці літературної критики] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131230233048/http://www.shevkyivlib.org.ua/shevchenkiana/velikiy-kobzar.html |date=30 грудень 2013 }}.</ref>
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Погляди_Тараса_Шевченка_щодо_релігії