Вікіпедія

Фізика: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Рядок 129:
Період наукової революції характеризується утвердженням наукового методу досліджень, вичленовуванням фізики із загалу [[натурфілософія|натурфілософії]] в окрему область і розвитком окремих розділів фізики: механіки, оптики, термодинаміки тощо.
 
Більшість істориків притримуються думки про те, що наукова революція розпочалася в [[1543]] році, коли [[МиколаМиколай Коперник|Миколаю Копернику]] привезли з [[Нюрнберг]]а вперше надрукований примірник його книги «[[Про обертання небесних сфер]]».
 
Впродовж століття відтоді знання людство збагатилося працями таких дослідників, як [[Галілео Галілей]], [[Гюйгенс|ХрістіанХристиян Гюйгенс]], [[ЙоганЙоганн Кеплер]] і [[Блез Паскаль]]. Галілей першим почав послідовно застосовувати науковий метод, проводячи експерименти, щоб підтвердити свої припущення і теорії. Він сформулював деякі закони [[динаміка|динаміки]] і [[кінематика|кінематики]], зокрема [[закон інерції]], і перевірив їх дослідним шляхом. В 1687 році [[Ісаак Ньютон|Ньютон]] опублікував книгу «Principia», в якій в подробицях описав дві основоположні фізичні теорії: закони руху тіл, відомі під назвою [[закони Ньютона]], і закони [[гравітація|тяжіння]]. Обидві теорії чудово узгоджувалися з експериментом. Книга також наводила теорії руху рідин. Згодом [[класична механіка]] була переформульована і розширена [[Леонард Ейлер|Леонардом Ейлером]], [[Жозеф-Луї Лагранж|Жозефом-Луї Лагранжем]], [[Вільям Ровен Гамільтон|Вільямом Гамільтоном]] та іншими. Закони гравітації заклали основу тому, що пізніше стало [[астрофізика|астрофізикою]], яка використовує фізичні теорії для опису й пояснення астрономічних спостережень.
 
Після встановлення законів механіки Ньютоном, наступним дослідним полем стала [[електрика]]. Основи створення теорії електрики заклали спостереження й досліди таких вчених 17-го століття, як [[Роберт Бойль]], [[Стівен Ґрей]], [[Бенджамін Франклін]]. Склалися основні поняття — [[електричний заряд]] та [[електричний струм]].
Рядок 137:
У [[1831]] році англійський фізик [[Майкл Фарадей]] об'єднав електрику й [[магнетизм]], продемонструвавши, що рухомий [[магніт]] індукує в електричному колі струм. Спираючись на цю концепцію, [[Джеймс Клерк Максвелл]] побудував теорію [[електромагнітне поле|електромагнітного поля]]. Крім електромагнітних явищ [[рівняння Максвела]] описують [[світло]]. Підтвердження цьому знайшов [[Генріх Герц]], відкривши [[радіохвилі]].
 
Із побудовою теорії електромагнітного поля та [[електромагнітні хвилі|електромагнітних хвиль]] перемогою хвильової теорії світла, започаткованої Гюйгенсом, над корпускулярною теорією Ньютона, завершилася побудова класичної оптики. На цьому шляху оптика збагатилася розумінням дифракції та інтерференції світла, досягнутим завдяки працям [[Огюстен Жан Френель|Огюстена Френеля]] і [[Томас ЯнгЮнг|ЯнгаТомаса Юнга]].
 
У 18-му і на початку 19-го століття були відкриті основні закони поведінки газів, а з добою теплових машин сформувалася наука [[термодинаміка]]. Всередині 19-го століття [[Джеймс Прескотт Джоуль|Джоуль]] встановив еквівалентність механічної та теплової енергій, що призвело до формулювання [[Закон збереження енергії|закону збереження енергії]]. Завдяки [[Рудольф Клаузіус|Рудольфу Клаузіусу]] був сформульований [[другий закон термодинаміки]], [[ГібсДжозая Віллард Гіббз|Джозая Гіббз]] заклав основи [[статистична фізика|статистичної фізики]], [[Людвіг Больцман]] запропонував статистичну інтерпретацію поняття [[термодинамічна ентропіяЕнтропія|ентропії]].
 
Під кінець дев'ятнадцятого століття фізики підійшли до значного відкриття — експериментального підтвердження існування [[атом]]а.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Фізика