Кулик Зіновій Володимирович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Виправлено джерел: 0; позначено як недійсні: 1. #IABot (v2.0beta15) |
м виправлення посилання за допомогою AWB |
||
Рядок 25:
== Освіта ==
Народився в родині львівського палітурника, реставратора книг Володимира Михайловича Кулика.
Навчався у львівській середній школі № 37. Після закінчення деякий час працював у конструкторському бюро «Термоприлад».
Рядок 31:
1965-1967 рр. — навчання на механіко-машинобудівному факультеті в [[Національний університет «Львівська політехніка»|Львівському політехнічному інституті]], яке кинув.
У [[1973]] р. закінчив [[Факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка|факультет журналістики]] [[Львівський університет|Львівського університету імені Івана Франка]]. Одним із своїх учителів у журналістиці вважав журналіста Романа Бартоша. Так само тепло Кулик відгукувався про тодішнього декана львівського факультету журналістики [[Нечиталюк Михайло Федорович|Михайла Нечиталюка]], професорів [[Здоровега Володимир Йосипович|Володимира Здоровегу]], [[Сербенська Олександра Антонівна|Олександру Сербенську]] та ін.
У 1989 р. закінчив аспірантуру в Академії суспільних наук [[СРСР]] в [[Москва|Москві]]. Захистив там кандидатську дисертацію на тему «[[Телебачення]] в системі зовнішньополітичної пропаганди: 80-ті роки XX століття» (1989). Кандидат історичних наук.
Рядок 45:
* У 1990 році — вийшов з лав КПРС
Колись в інтерв'ю Зіновій Кулик розповідав:
<blockquote>''«Я, на відміну від багатьох знакових фігур, навіть керівників національно-демократичних рухів і організацій, вийшов із партії не після ГКЧП, а після аспірантури — за рік до ГКЧП. Причому достатньо демонстративно, але це вже така справа... Керівництво Компартії України було абсолютно непридатним до горбачовських змін і реформ»''. [http://dailylviv.com/news/11422]</blockquote>
Рядок 55:
== Журналістська діяльність ==
Працював помічником режисера, режисером і редактором на Львівській державній студії телебачення.
Із 1989 р. — політичний оглядач на Державному українському телебаченні.
Був членом [[НСЖУ|Національної спілки журналістів України]].
==== Творчі досягнення ====
Автор сценаріїв документально-публіцистичних фільмів, понад 100 телепередач.
Піком слави О.Кулика, як політичного оглядача стало рекордне за тривалістю (1 година 45 хв.) телевізійне інтерв'ю із першим і єдиним [[Президент СРСР|Президентом СРСР]] [[Горбачов Михайло Сергійович|Михайлом Горбачовим]] напередодні розпаду [[СРСР]] у грудні [[1991]] року. Інтерв’ю записувалося на дачі Горбачова через кілька днів після всеукраїнського референдуму, на якому 92% громадян [[СРСР]], що проживали в [[УРСР]], проголосували за [[Україна|Україну]], як незалежну державу, і якраз в той самий день, коли [[Єльцин Борис Миколайович|Борис Єльцин]], [[Кравчук Леонід Макарович|Леонід Кравчук]] і [[Шушкевич Станіслав Станіславович|Станіслав Шушкевич]] ліквідували СРСР.
<blockquote>''«З подібних кроків, таких, як проголошення незалежності, починається ворожнеча між народами. Що ви будете завтра робити в Україні з 11 мільйонами росіян? А з представниками інших народів? Згадайте Нагорний Карабах, Тбілісі! Чи готовий народ України до кровопролитних конфліктів?»'' Кулик перебиває Президента СРСР: ''«Михайле Сергійовичу, але ж у нас немає міжнаціональних конфліктів…»'' Спантеличений тим, що його перебили, Горбачов розгублено перепитує: ''«Немає? Ну, тоді будуть… Обов’язково, я думаю, будуть»''.[http://postup.brama.com/000610/100_11_1.html]</blockquote>
Влітку 1994 р. напередодні виборів Президента України організував і провів на УТ-1 телепрограму формату ток-шоу, яку можна вважати ще однією вершиною в його творчій біографії – «Сто хвилин із пресою». Після участі в цій програмі чинного на той час Президента України Леоніда Кравчука більшість аналітиків відзначили зростання його рейтингу. Проте президентській команді не вдалося цим скористатися для переобрання Кравчука на 2-гий термін.
Рядок 73:
=== Медіа-бізнесмен ===
[[1993]] року на українському телебаченні з'явився перший проект Кулика-бізнесмена - телевізійний канал [[УТ-3]], який сам Кулик охарактеризував як «приватно-державну структуру». Сам Кулик у липні [[1997]]-го говорив:
<blockquote>''«Ми взяли кредити, отримали два приміщення – комірчини розміром 32 м² і 14 м². І ми довели, що можна робити доволі якісний продукт власними силами. Потім ми кредити повернули і проект вважали вичерпаним. Я переконаний, що зміг би створити потужний інформаційний концерн, який мав би власне ТБ, радіо, газети, часописи. Реально лише такий концерн і може мати силу – справжню».[http://ukraine.webstil.info/news.php?action=newsdescription&target=71&spec=news%29]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}''</blockquote>
Рядок 79:
[[1999]] року започаткував проект всеукраїнського україномовного щотижневого суспільно-політичного [[журнал]]у «Політика і культура» ([[ПіК]]). Головним редактором «ПіК» був відомий львівський журналіст і публіцист [[Кривенко Олександр Анатолійович|Олександр Кривенко]]. Команду журналістів було підібрано також переважно з західноукраїнських журналістів, як втілення ідеї галицького месіанізму.
== Державна служба ==
[[1992]] рік — генеральний директор програм Українського телебачення.
[[1993]] — віце-президент Укртелерадіокомпанії.
У січні [[1995]] року призначений головою [[Державний комітет телебачення і радіомовлення України|Державного комітету телебачення і радіомовлення України]], здійснював управління державними телерадіомовниками. У цей час фігурував в одному із перших в Україні скандалів, пов’язаних із цензурою — [[31 грудня]] [[1995]] р. був причетний до заборони виходу в ефір на каналі УТ-1 телепрограми «[[Післямова (телепрограма)|Післямова]]» виробництва недержавної телекомпанії «Нова мова» [[Ткаченко Олександр Владиславович|Олександра Ткаченка]].
Рядок 91:
[[13 листопада]] [[1996]] — [[17 листопада]] [[1998]] року: перший і єдиний міністр інформації України (після його відставки Міністерство інформації було ліквідовано).
[[1999]]-[[2000]] — заступник секретаря [[РНБО|Ради національної безпеки і оборони України]]
Із [[8 липня]] [[2003]] р. до моменту смерті — помічник Прем'єр-міністра України [[Янукович Віктор Федорович|Віктора Януковича]]
Рядок 98:
===== Лобіювання «1+1» =====
Під час перебування на посаді міністра інформації, З.Кулик був одним із ініціаторів і лобістів виходу на 1-му телеканалі ([[УТ-1]]) програм і дубльованих іноземних кінофільмів, виробництва приватної телерадіокомпанії «Студія «[[1+1]]» [[Роднянський Олександр Юхимович|Олександра Роднянського]], отримання нею ліцензії на мовлення із [[1 січня]] [[1997]] р. на 2-му телеканалі ([[УТ-2]]), а також перекомутування двох державних телеканалів діапазону метрових хвиль, внаслідок чого 1+1 отримав більше покриття території України.
===== Закриття «Правди України» =====
1997 — напередодні виборів до Верховної Ради Міністерство інформації на чолі із З.Куликом закрило державну газету «[[Правда України]]». Причина: газета підтримувала політичну партію «[[Громада (партія)|Громада]]» опального екс-прем’єр-міністра [[Лазаренко Павло Іванович|Павла Лазаренка]] і перебувала під його впливом. За 2 роки, коли П.Лазаренка затримали і судили в [[Сполучені Штати Америки|США]], З.Кулик заявив, що не соромиться і не відмовляється від свого тодішнього кроку, ''«оскільки не вважає за можливе дозволити видавати газету за гроші, «відмиті» в офшорній зоні Антигуа і Барбуда – фактично не «правду України», а «Антигуанську правду»''.[http://postup.brama.com/000610/100_11_1.html]
== Обставини смерті ==
Рядок 116:
== Посилання ==
* [http://dailylviv.com/news/11422 «Помер Зиновій Кулик» у виданні «Щоденний Львів», 16.05.2004]
* [http://ukraine.webstil.info/news.php?action=newsdescription&target=71&spec=news%29 «Зиновій Кулик» в журналі «Україна», 2008 р.]{{Недоступне посилання|date=квітень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
== Література ==
Рядок 125:
{{succession|office=В. о. [[Президенти НТКУ|президента НТКУ]]<br>[[21 серпня]] [[1996]] — [[18 листопада]] [[1996]] |preceded=Савенко Олександр Миколайович| succeeded=Лешик Віктор Костянтинович }}
{{succession|office=4-й [[Президенти НТКУ|президент НТКУ]] <br>[[17 листопада]] [[1998]] — [[21 червня]] [[1999]] |preceded=[[Княжицький Микола Леонідович]]| succeeded=Савенко Олександр Миколайович (в. о.) }}
{{Уряд Валерія Пустовойтенка}}
Рядок 143 ⟶ 142:
[[Категорія:Комсомольські функціонери]]
[[Категорія:Поховані на Байковому кладовищі]]
[[Категорія:
[[Категорія:Лауреати конкурсу «Галицький лицар»]]
| |||