Книжники: відмінності між версіями

Поняття '''Книжники''' вживалося як шанобливе звертання до [[законовчителі]]в у [[юдеї]]в. Не всі книжники були фарисеями, як і не кожен фарисей був книжником. Назва «книжник» означала людину вповні присвячену законові, не беручи до уваги його стан — священницький чи мирський та його ідеологію — фарисейську чи садукейську. За часів Ісуса Христа дуже мало книжників були священиками та [[садукеї|садукеями]], а майже всі були мирянами та [[фарисеї|фарисеями]], і тому у [[Євангеліє|Євангелії]] вони часто утотожнюються з фарисеями.▼

Під час вавилонського полону єврейський народ був позбавлений своїх багатств. Хіба тільки Закон ([[Тора]]) оберігалась дбайливо. Серед народу були люди, що посвятили їй все своє життя, щоб зберегти Закон дбайливо і передати його точно, зрозуміти і практикувати його сумлінно. Такі люди були людьми книги, не лише тому, що були пильними переписувачами, а в основному тому, що були у найширшому значенні учителями Закону. Отож книжник був законодавцем і йому присвоювали почесний титул «рав», «равві» — великий, мій великий. Значний авторитет мали книжники вже у 200 роках до н. е., як вказує нам похвала у книзі Сираха (38-39). У часи [[Ісус Христос|Ісуса Христа]] священицтво зберегло свою літургічну функцію, але втратило свій вплив на духовне виховання народу. Правдивим духовним батьком народу, його катехитом ({{lang-el|κατήχησις}} — ''повчання, казання'') та моральним провідником став книжник. В міру того як священики не цікавились законом, миряни заступали їх як духовні провідники юдаїзму. З плином часу священицтво стало ототожнюватися з садукейською течією, тоді як законовчителі миряни ставали фарисеями.▼

Книжником міг стати будь хто з ізраїльського народу, але треба було пройти довгу науку. Дуже часто починалась вона з дитячих літ, вивчаючи, як каже [[апостол Павло]] ({{Біблія|Дії|22:3|}}), «у стіп» якогось знаного учителя (що сидів на ослінчику а учні на землі перед ним). Дуже рідко якийсь учень міг перейти всю науку і стати учителем до сорока років. У той час він був майже завжди бідний і виконував якесь ремесло, щоби заробити собі на прожиток. Та коли засвоїв закон, уважався за найбільшого багача, за вищого від первосвященика.▼

* Джузеппе Ріцціотті. ''Життя Ісуса Христа''. Видання [[Український католицький університет|Українського католицького університету]] ім. св. Климента Папи. Том XLIX-L. Рим. 1979. ст. 50-51.▼