Відмінності між версіями «Данте Аліг'єрі»

1242 байти додано ,  5 місяців тому
скасування вандалізму, уточнення, оформлення
(прибрав дубль)
(скасування вандалізму, уточнення, оформлення)
| Ім'я при народженні =
| Псевдоніми =
| Дата народження = 13.7.між 18 (22) травня та 31 травня (4 червня) 1265<ref name=dn/>
| Місце народження = [[Флоренція]]
| Дата смерті = 13.9.1321
| Місце смерті = [[Равенна]]
| Місце проживання = Флоренція, Рим, Равенна
| Громадянство =
| Рід діяльності = поет, політик, мовний теоретик
| Сайт =
}}
'''Да́нте Аліг'є́рі''' ({{lang-it|Dante Alighieri}}; [[1318 липня]](22) травня / 31 травня (4 червня)<ref name=dn/> [[1265]], [[Флоренція]]&nbsp;— [[13 вересня|13]]/[[14 вересня]] [[1321]], [[Равенна]])&nbsp;— видатний [[Італія|італійський]] [[поет]] доби [[Відродження]], [[письменник]] і [[політик]], якого називають «батьком італійської літератури». Першим став писати літературні твори народною (тобто [[італійська мова|італійською]]) мовою, а не [[Латинська мова|латиною]]. Його головний художній твір, поему «[[Божественна комедія]]» ({{lang-it|la Divina Commedia}}), вважають шедевром світової літератури.
 
== Біографія ==
 
=== Ранні роки і родина ===
Народився у [[Флоренція|Флоренції]] у шляхетній родині. Точна дата народження Данте невідома: за різними джерелами, він народився в 1265&nbsp;році між 14 (18) травня і 1331 липнятравня (4 червня).<ref name=dn>За свідченням [[Джованні Боккаччо]], [http://www.treccani.it/enciclopedia/dante-alighieri_(Dizionario-Biografico)/ який посилався на нотаріуса {{lang-it|Piero Giardini}} (П'єро Джардіні), Данте народився у травні 1265 року. Сам Данте повідомив про себе ([[Рай (Божественна комедія)|Комедія, Рай]], XXII, 112-117), що народився під знаком [[Близнюки (знак зодіаку)|Близнюків]], який у 1265 році тривав з 18 (22) травня по 17 (21) червня. У сучасних джерелах найчастіше вказуєтся друга половина травня</ref>
 
Про освіту Данте теж мало відомостей, та, очевидно, він отримав добре виховання, бо вражав сучасників незвичайною освіченістю. Є припущення, що його навчали вдома. Також відомо, що він навчався у [[Болонський університет|Болонському університеті]], але не закінчив його. Данте вивчав тосканську поезію, в той час, коли в [[Тоскана|Тоскані]] стала відома [[Сицилійська Поетична Школа]] ({{lang-it|Scuola poetica siciliana}}). Данте також цікавився поезією окситанських [[Трубадури|трубадурів]] та класичною поезією античності, особливо захоплювався творчістю [[Вергілій|Вергілія]].
 
Сім'я його була відомою у Флоренції і підтримувала [[Ґвельфи і ґібеліни|ґвельфів]], політичний альянс, що виступав на боці [[Папа Римський|Папства]] і був у складному протистоянні з [[ГібелліниҐвельфи і ґібеліни|гібеллінами]], які підтримували імператора [[Священна Римська імперія|Священної Римської імперії]]. Внаслідок внутрішніх суперечностей наприкінці XIII століття гвельфи в свою чергу поділилися на [[Чорні Гвельфи|чорних гвельфів]] і [[Білі Гвельфи|білих гвельфів]] і вже ворогували між собою.
 
Данте стверджував, що його родина походить від давніх [[Стародавній Рим|римлян]], (''Inferno, XV, 76''), але найстаршим родичем, якого він міг згадати був ''Каччагуйда Єлисейський'' (''Paradiso, XV, 135''), який жив не раніше 1100 року. Батько Данте, [[{{iw2|Аліг'єро де Белінчеоне]]|||Alighiero di Bellincione}}, був білим гвельфом, який не зазнав помсти гібеллінів після того, як вони виграли [[Битва при Монтаперті|битву біля Монтаперті]] на початку XIII&nbsp;століття. Це навіює думку, що родина Аліг'єро мала певний престиж і впливовий статус.
 
[[Файл:Dante alighieri, Palazzo dei Giudici.jpg|thumb|left|200px|Портрет Данте на [[Фреска|фресці]] у ''Palazzo dei Giudici'', Флоренція]]
Матір поета звали Белла<ref>[[Доннаhttp://www.treccani.it/enciclopedia/dante-alighieri_(Dizionario-Biografico)/ БеллаAlighieri, Абатська]Dante], di Siro A. Chimenz // Dizionario Biografico degli Italiani - Volume 2 (1960) / Treccani</ref>. Вона померла, коли Данте було 5 чи 6 років і його батько одружився ще раз, з Лапою ді К'ярісімо Чіалуфі. Та чи справді він одружився з нею, точно не відомо, адже в ті часи для вдівців це було непросто. Проте точно відомо, що ця жінка народила двох дітей.
 
=== Любов до Беатріче ===
 
=== Одруження ===
Коли Данте йшов 13-й рік, у 1277 році, його заручили з ''Джеммою ді Манетто Донаті''. Контрактні одруження в такий ранній період були типовим явищем і включали формальну церемонію поставлення підписів перед нотаріусом. Одружився Данте [[1291]] року, але своє перше кохання до Беатріче проніс через усе життя. Від своєї дружини Данте мав трьох дітей: Якопо, П'єро і Антонію. Про останню відомо, що вона стала черницею. Можливо четвертою його дитиною був син Джованні<ref>Un atto del 21 ottobre 1308 a Lucca testimonia che Giovanni fosse figlio suo, in quanto vi si trova scritto di un «Iohannes filius Dantis Aligherii de Florentia». {{ref-it}}</ref>. Коли Данте Аліг'єрі вигнали з Флоренції, Джемма залишилася в місті з його дітьми, доглядаючи за залишками батьківських статків.
 
Родина Джемми ді Донаті була одною із найвпливовіших у Флоренції в період пізнього [[Середньовіччя]]. Політично Данте належав до угрупування білих гвельфів. Після конфлікту в 1300 році між чорними гвельфами, близькими до папи [[Боніфацій VIII|Боніфація VIII]], та білими гвельфами, останні зазнали поразки і їхні представники з січня 1302 року почали залишати Флоренцію, виїжджаючи зокрема до лояльної для цієї партії [[Равенна|Равенни]]. Сім'я Данте Аліг'єрі також тримала сторону флорентійської партії «Черкі» ({{lang-it|Cerchi}}), ворогувала з партією «Донаті» ({{lang-it|Donati}}).
Цю «надмірну» пристрасть до філософії пізніше буде критикувати персонаж Беатріче в «Чистилищі» (''Purgatorio''), другій частині Комедії.
 
З 1295 року почав займатися політикою, належачи до антипапістської партії. Після вступунабрання в силучинності ''регламенту 1295 року'', який дозволяв людям із середніх верств займатиобіймати політичні посади, якщо вони зареєстровані в якомусь ремісничому цеху, Данте увійшов до цеху цілителів і фармацевтів. У наступні роки його ім'я часто згадується в реєстраційних документах.
 
Точний хід політичної кар'єри Данте не відомий, оскільки багато історичних документів було втрачено, але завдяки іншим джерелам відтворили велику частину його біографії: Данте був у ''Раді народу'' з листопада 1295 року до квітня 1296 року, в ''групі «Мудреців»'' в грудні 1296 року, з травня по вересень Данте входив до ''Ради Ста''. Іноді його посилали з дипломатичною місією.
=== Вигнання ===
[[Файл:De vulgari eloquentia.tif|thumb|''De vulgari eloquentia'', 1577]]
Роки вигнання були для Данте роками поневіряння. Вже в ту пору він був ліричним поетом серед тосканських поетів «нового стилю»&nbsp;— [[Чіно да Пістоя|Чіно з Пістойї]], [[Гвідо Кавальканті]], який був його другом, та інших. «La Vita Nuova» він вже написав; вигнання зробило його серйознішим і суворим. Він затіяв свій «Бенкет» («{{lang-it|Convivio}}»), алегорично-схоластичний коментар до чотирнадцяти канцон. Але «Convivio» так і не закінчив: написав було лише вступ і тлумачення до трьох канцон. Не скінчив Данте, обірвавши викладення на 14-й главі 2-ї книги, і латинський [[трактат]] про народну мову, або красномовство («{{lang-it|De vulgari eloquentia}}»).
 
У роки вигнання створив поступово і при тих же умовах роботи три кантики «Божественної Комедії». Час написання кожної з них може бути визначено лише приблизно. «Рай» він дописував у Равенні, і немає нічого неймовірного в оповіданні Боккаччо, що після смерті Данте Аліг'єрі його сини довгий час не могли дошукатися тринадцяти останніх пісень, поки, за легендою, Данте не наснився своєму синові Якопо і не підказав, де вони лежать.
Данте Аліг'єрі розпочав свою літературну діяльність досить рано і написав багато творів, але світову славу принесла йому написана на тосканському діалекті ''Divina Commedia '' («Божественна комедія»), яку розпочав писати 1290 року, переробив 1313 року, а закінчив 1321 року. У трьох частинах («Пекло», «Чистилище», «Рай») Данте описав свою мандрівку до Бога. Супутником Данте виступає римський поет [[Вергілій]], пізніше Данте супроводжує Беатріче, що уособлює милість Божу. Твір є справжньою енциклопедією середньовіччя. Дослідники вважають «Божественну комедію» одним з найвизначніших творів не лише італійської, але й світової літератури.
 
Данте Аліг'єрі був людиною релігійною і не пережив тих гострих моральних й інтелектуальних коливань, відображення яких бачили в Convivio; проте за Convivio залишається проміжне в хронологічному сенсі місце у розвитку дантової свідомості Данте, між Vita Nuova і Божественної Комедією. Зв'язком і об'єктом розвитку є Беатріче, водночас і почуття, й ідея, і спогад, і принцип, об'єдналися в одному образі. Серед юнацьких віршів Данте Аліг'єрі є один особливо примітний сонет до його друга, Гвідо Кавальканті. Твір є виразом реального, грайливого почуття, далекого від будь-якої трансцендентності. Для розуміння Аліг'єрі як поета і людини найважливішим є його трилогія «La Vita Nuova», «Convivio» і «Divina Commedia».
 
Беатріче названа зменшувальним іменем: Біче. Вона, очевидно, одружена, бо з титулом Монна (мадонна) поряд з нею згадуються і дві інші красуні, якими захоплювалися і яких оспівували друзі поета, Гвідо Кавальканті та Лапо Джіянні:
* [[1306]]—[[1321]] [[Божественна комедія]]&nbsp;— Divina Commedia (іт.)
* [[1304]]—[[1307]] Convivio (іт.) Бенкет.
* [[1304]]—[[1306]]1304—1306 De vulgari eloquentia libri duo (лат.) Про народне красномовство, трактат.
* Egloghe (лат.) Еклога.
* Epistulae (лат.) Послання.
 
=== Божественна Комедія ===
Є свідчення, що отець [[Штокалко Павло Лукич|Павло Штокалко]] наприкінці XIX&nbsp;— на початку XX століття одним з перших переклав українською мовою «Божественну комедію» Данте (3 книги),<ref>[httphttps://web.archive.org/web/20151222141745/http://irbis.library.te.ua/cgi-bin/irbis64r_15/cgiirbis_64.exe?LNG=uk&C21COM=2&I21DBN=ELKKN&P21DBN=ELKKN&Z21ID=&Image_file_name=TEC_3%2Epdf&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1 ''Б. Головин, Б. Мельничук.'' Штокалко Павло Лукич // {{ТЕС|3}}][[Тернопільський енциклопедичний словник]]}&nbsp;<span>: у 4 т. / редкол.: </span>[[Яворський Геннадій Іванович|Г.&nbsp;Яворський]]<span> та ін.</span>&nbsp;<span>Тернопіль</span>&nbsp;<span>: Видавничо-поліграфічний комбінат «</span>[[Збруч (видавництво)|Збруч]]<span>», 2008С.</span>&nbsp;<span>— Т.</span>&nbsp;<span>3</span>&nbsp;<span>: П</span>&nbsp;<span>—</span>&nbsp;<span>Я.</span>&nbsp;<span>— 708</span>&nbsp;<span>с.</span>&nbsp;<span>— </span>ISBN 978-966-528-279-2<span>.</span>&nbsp;— 652 с.: 652—653.</ref><ref>[http://ternopoliany.te.ua/den-v-istoriji/9340-15-serpnia-tsei-den-v-istorii-ternopilshchyny 15 серпня. Цей день в історії Тернопільщини]&nbsp;— Понеділок, 15 серпня 2016</ref>, але невідомо, чи зберігся цей переклад.
 
Багато українських поетів й перекладачів перекладали окремі фрагменти «[[Божественна Комедія|Божественної комедії»]]. Перші 36 терцин пісні І та 6 рядків з пісні ХХХІІІ з «Підземелля»<ref>так Франко переклад «Пекло»</ref> переклав у 1877—1883 роках Іван Франко&nbsp;— обидва ці уривка надруковано було значно пізніше, аж у 1955 році. За декілька років, у своїй монографії «Данте Аліг'єрі. Характеристика середніх віків. Життя поета і вибір із його поезії» (1913), три останні розділи присвячено послідовно «Підземеллю», «Чистилищу» та «Раю». Франко подає найзначущішінайзначущі, на його думку, уривки поеми у власному перекладі, чергуючи їх з власними прозорими коментарями та переказом решти змісту. У 1892—1896 роках у Львові виходять друком перші десять пісень «Пекла» в перекладі [[Володимир Самійленко|Володимира Самійленка]], що підписався В. Сивеньким (часопис «Правда» 1892—1896, окремою книжкою 1902). Наприкінці 1890-х років Леся Українка переклала 9 терцин з п'ятої пісні «Пекла». У 1965 році в [[Мюнхен]]і у видавництві [[Костецький Ігор|Ігоря Костецького]] «[[На горі (видавництво)|На Горі»]] опубліковано експериментальний переклад фрагменту «Божественної комедії» [[Василь Барка|Василя Барки]].<ref>[httphttps://web.archive.org/web/20160925070020/http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/soc_gum/Mikks/2012_41_1/073_081.pdf Історія Перекладу «Божественної Комедії» Данте Українською Мовою (від І.Франка до Є. Дроб'язка)]&nbsp;— Я.&nbsp;Л.&nbsp;Безсмертна. Мовні і концептуальні картини світу. Київ: ВПЦ «Київський університет».&nbsp;— Вип. 41.&nbsp;— Ч. 1. 2012. с. 73–81</ref>
 
Гіпотетичний перший повний переклад перших двох частин поеми, над яким працював неокласик [[Михайло Драй-Хмара]] у 1930—1935 роках, скорше за все не зберігся. Першу й другу частини перекладу було вилучено НКВД у 1935 році. Подальша доля рукопису невідома.
[[Петро Карманський]] першим повністю переклав «[[Божественна Комедія|Божественну комедію»]], однак надруковано було лише першу кантику «[[Пекло]]», яка була опублікована в [[1956]] році у за ґрунтовною редакцією [[Максим Рильський|Максима Рильського]].<ref>Данте. Пекло \Перекл. П. Карманського під ред. М. Рильського. Вступна стаття О.&nbsp;І.&nbsp;Білецького. К., [[Дніпро (видавництво)|Державне видавництво художньої літератури]], 1956, с. 222</ref> Переклад [[Петро Карманський|Карманського]], на думку дослідника Данте в Україні [[Максим Стріха|Максима Стріхи]], був далекий від досконалості.<ref>М. Стріха, Здолавши півжиття шляху земного… «Божественна комедія» Данте та її українське відлуння", вид. Факт, Київ, 2001, с. 24</ref>
 
ПеришйПерший повний надрукований переклад «Божественної комедії» належить Євгену Дроб'язку. Переклад [[Дроб'язко Євген Антонович|Дроб'язка]] був опублікований окремими частинами у видавництві «[[Дніпро (видавництво)|Дніпро»]]: «Чистилище» (1968&nbsp;р.), «Рай» (1972&nbsp;р.) і повне видання&nbsp;— в 1976 році. Переклад [[Дроб'язко Євген Антонович|Дроб'язка]] відзначений премією імені М. Рильського.
 
У 2013—2015 роках видавництво [[Астролябія (видавництво)|«Астролябія»]] видала другий повний переклад [[Божественна комедія|«Божественної комедії»]], який виконав [[Максим Стріха]].
|-----
| [[Кочур Григорій Порфирович|Григорій Кочур]]
| Перекладач. Д. Паламарчукові (Кінецькінець 1940-х рр., концтабір в Інті)
|-----
| [[Качуровський Ігор Васильович|Ігор Качуровський]]
== Цікаві факти ==
[[Файл:Dante Alighieri-Florence 2.jpg|міні|170пкс|Пам'ятник Данте у Флоренції]]
[[Файл:Пам'ятник Данте у Києві.jpg|міні|170пкс|Пам'ятник Данте у Києві]]
 
У червні [[2008]] року, через майже 690 років після смерті Данте влада Флоренції скасувала своє рішення про його вигнання з рідного міста. За це проголосували 19 членів Флорентійської міськради, а п'ятеро висловилися проти. Мер міста Леонардо Доменічі повідомив, що ануляцію вердикту щодо Данте буде проведено під час урочистої церемонії. На ній великий флорентієць буде удостоєний найвищої нагороди міста. Критики рішення влади Флоренції називають ідею реабілітації Данте дешевим трюком, який має на меті виключно привабити до міста побільше [[Туризм|туристів]], й відмічають, що якби літератору дозволили повернутися до рідного міста, то він, можливо, ніколи б не написав свої найкращі твори<ref>''Боровський Олег'' [http://www.umoloda.kiev.ua/number/1187/186/42216/ ''Реабілітований Данте''. Мерія Флоренції анулювала рішення 1302 року про вигнання великого поета] // «[[Україна Молода]]» №&nbsp;113 за [[20 червня]] [[2008]] року</ref>.
 
 
== Посилання ==
* [[iarchive:DantesAlagherius|Кантата "Забута Тінь"]]
* [http://cyclop.com.ua/content/view/300/58/1/20/#32739 Данте] // {{Юридична енциклопедія|2}}
{{Вікіцитати}}
{{Commonscat|Dante Alighieri}}
* [http://cyclop.com.ua/content/view/300/58/1/20/#32739 Данте] // {{Юридична енциклопедія|2|11}}
* [http://www.centocanti.it/template/contenuto.asp?IDFolder=195&LN=IT Божественна Комедія в оригіналі on line (іт.)]
* {{УМЕ3|сторінки=305|частина=Данте Аліґієрі}}
* {{ЗПЕД1|частина =Данте Аліґ'єрі|сторінки =503}}
* [https://web.archive.org/web/20070508211327/http://www.centocanti.it/template/contenuto.asp?IDFolder=195&LN=IT Божественна Комедія в оригіналі on line (іт.)]
* [http://digilander.libero.it/opere_di_dante/index.html Твори Данте італійською]
* [http://www.newacropolis.org.ua/ua/philosof.php/dante.htm «Головне про філософів»: Данте Аліг'єрі на сайті Культурного центру «Новий Акрополь»]
* [http://www.danteonline.it/english/home_ita.asp Società Dantesca Italiana (bilingual site) Автографи, іконографія, тексти]
* [http://dante.ilt.columbia.edu/ «Digital Dante»&nbsp;— Сайт Колумбійського університету.]
* [https://web.archive.org/web/20090604065923/http://italia.aula365.com/permalink/historieta/Dante-Alighieri-5180637.aspx Vita di Dante&nbsp;— Життя Данте в малюнках і картинах (іт.)]
* [https://web.archive.org/web/20070927225901/http://www.josephantonkoch.de/html/fresken_casino_massimo.html Fresques de l'enfer et le Purgatoire de Dante par Joseph Anton Koch&nbsp;— фрески Йозефа Коха до «Чистилища» й «Пекла».]
* [https://web.archive.org/web/20070927225853/http://www.josephantonkoch.de/html/divina_commedia.html Illustrations de la Divine Comédie par Joseph Anton Koch&nbsp;— ілюстрації Йозефа Коха до «Божественної комедії».]
* Великий флорентієць: до 750-річчя від дня народження Данте Аліг'єрі (1265—1321) // [http://nplu.org/storage/images/NBV/Kalendar%20%E2%84%961(5).pdf Дати і події], 2015, перше півріччя: календар знамен. дат №&nbsp;1 (5) / Нац. парлам. б-ка України.&nbsp;— Київ, 2014.&nbsp;— С. 133—137.
 
{{Бібліоінформація}}
{{ВП-портали|Книги|Фантастика|Італія|Література}}
{{DEFAULTSORT:Аліг'єрі, Данте}}
{{Нормативний контроль}}
 
[[Категорія:Данте Аліг'єрі| ]]
[[Категорія:Уродженці Флоренції]]