Вікіпедія

Зазимське повстання 1920: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][очікує на перевірку]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Selykv (обговорення | внесок)
1061 редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{Infobox Military Conflict
|conflict=Зазимське повстання
|partof=[[Українська революція]]
|image=
|caption=
|date=({{СС|8|листопада||26|жовтня}} — {{СС|12|травня|1917|31|жовтня}}
|place=[[Київ]], [[Київська губернія]], [[Українська народна республіка]]
|casus=
|result=поразка сил [[Київський військовий округ|Київського ВО]]
|combatant1=Київський комітет [[РКП (б)]]<br/>[[Українська Центральна Рада]]
|combatant2=[[Київський військовий округ]]
|commander1=[[П'ятаков Юрій Леонідович|Георгій П'ятаков]] <br/>[[Ян Гамарник]] <br/> [[Володимир Затонський]]
|commander2=[[Михайло Квецінський]]
|strength1= 6 000 <small>(більшовики)</small><br/>8 000 <small>(радівці)</small>
|strength2= 10 000
|casualties1=
|casualties2=
}}
 
'''Зазимське повстання'''&nbsp;— антибільшовицьке повстання [[1920]] року в селі [[Зазим'я]] (нині [[Броварський район]], [[Київська область]]).
 
== Передумови повстання ==
== Повстанчий комітет ==▼
Навесні 1920 року розпочався наступ польсько-української армії, який викликав значне посилення селянського руху. Координуючись із петлюрівцями, на початку 1920 року загін отамана [[Ромашка_Демид_Остапович|Ромашки]], що складався з 500 осіб заволодів Броварами, Гоголівом та Русанівом.<ref>http://zemlyaivolya.net/news/povstali-popelu_druga_dika_diviziya.html</ref> Більшовики зазнали поразок на всіх фронтах. Навесні 1920 року, перед початком повстань у Зазим'ї, Літках, Требухові проти Ромашки було кинуто регулярні частини Червоної Армії.
Був утворений Повстанчий комітет на чолі з старостою села [[Приходько Євдоким Іванович|Приходьком Євдокимом Івановичем]], [[Радченко Іван Сергійович|Радченком Іваном Сергійовичем]] (Георгієвський кавалер), [[Суботовський Григорій Степанович|Суботовським Григорієм Степановичем]] ([[сотник]] війська [[УНР]]).▼
 
22 квітня 1920 року керівник Польщі [[Юзеф_Пілсудський|Юзеф Пілсудський]] з метою сформування спільного антибільшовицького фронту в боротьбі проти Радянської Росії, підписав з головою [[Директорія_Української_Народної_Республіки|Директорії УНР]] [[Петлюра_Симон_Васильович|Симоном Петлюрою]] згоду про «звільнення» України від радянської армії.
 
== Початок повстання ==
Повстання зазимців почалося у квітні [[1920]] року з відмови селян на спроби комісарів 12-ї більшовицької армії реквізувати сільських коней (оскільки це б неминуче призвело до неможливості сільгоспробіт та голоду).
 
▲== Повстанчий комітет ==
▲Був утворений Повстанчий комітет на чолі з старостою села [[Приходько Євдоким Іванович|Приходьком Євдокимом Івановичем]], [[Радченко Іван Сергійович|Радченком Іваном Сергійовичем]] (Георгієвський кавалер), [[Суботовський Григорій Степанович|Суботовським Григорієм Степановичем]] ([[сотник]] війська [[УНР]]).
 
== Сто чекістів ==
Для придушення повстання в село був висланий загін зі ста чоловік із Чернігівського губернського [[Всеросійська_надзвичайна_комісія_з_боротьби_з_контрреволюцією_і_саботажем_при_РНК_РРФСР|ЧК]],(за щоіншими прибувданими до- села96). Повстанці впустили загін у село, намагаючись вступити в переговори. Селяни оточили чекістів та запропонували здатися. Після того, як домовитися не вдалося, розпочався бій. Чекісти заняли оборону в кількох хатах та подвір'ї [[Воскресенська_церква_(Зазим%27я)|Воскресенської церкви]], але після тривалого бою були знищені. Таким чином селянам вдалося вбити 99 чекістів, яким у часи радянської влади поставили пам'ятник навпроти церкви. (Барбонза М.іншими Зазим'є.даними Київ95). 1997; Клишта П.&nbsp;І.&nbsp;Село Зазимє на Київщині. Історія / П.&nbsp;І.&nbsp;Клишта.&nbsp;— К. : Вид-во ім. Олени Теліги, 2010.&nbsp;— 360 с. : фотогр.)
<ref>Барбон М. Зазим'є. Київ. 1997</ref> <ref>Клишта П.І. Село Зазимє на Київщині. Історія, Київ. 2010</ref>
 
Один зі ста чекістів зміг втекти від розлючених селян і добіг до хутора, що знаходиться під лісом і нині включений у склад населеного пункту. У 20-х роках він залишив статтю зі спогадами в газеті про це повстання. (Клишта П.&nbsp;І.&nbsp;Село Зазимє на Київщині. Історія / П.&nbsp;І.&nbsp;Клишта.&nbsp;— К. : Вид-во ім. Олени Теліги, 2010.&nbsp;— 360 с. : фотогр.)
 
== Хід повстання і його завершення ==
 
Повстання тривало понад місяць,. доДо нього приєднались мешканці сусідніх сіл [[Літки (Броварський район)|Літки]], [[Требухів]], [[Погреби (Броварський район)|Погреби]], а також містечка [[Бориспіль|Борисполя]]. 8Зокрема, травняу на Зазим'є почали наступати численні регулярні війська. ЦеЛітках були частинипобиті 7-їкарателі дивізії,з загінКиївської арсенальцівЧК іпід матросіворудою Дніпровськоїкомбата флотиліїШпаківського. З Броварської залізничної станції по селу стріляли з далекобійних гармат<ref>http://zemlyaivolya. Обстрілювали село також з гармат, установлених на катері, що стояв у річці Кодак за Погребами (Кодак&nbsp;— притока Десни)net/news/povstali-popelu_druga_dika_diviziya.html</ref>
 
== Залучення Башкирської бригади ==
Червоні кіннотники натиснули великими силами і прорвали оборону з боку Погребів. Частини цієї дивізії зайняли село 8 травня в суботу. Більшість сільської людності заздалегідь повтікала в задеснянські села, в ліс. Над Зазим'єм була вчинена жорстока розправа. Запалали хати, [[обійстя]], спалено було церкву, школу. Вціліла лише одна вулиця&nbsp;— Новоселиця та частина Блошиної (тепер Ватутіна) і куток Савичина. Сліди від розривів куль і вогню на карнизах і стінах церкви є і нині. Вогонь знищив прекрасні високохудожні розписи, ікони всередині храму.▼
Для подолання повстання більшовицькими військами була залучена Башкирська бригада, яку «червоні» кинули для підсилення 12-ї армії на україно-польський фронт. 29 квітня 1920 року бригада погрузилася на станції Ново-Сергієвка в Оренбурзькій губернії і 7 травня прибула на станцію [[Бобровиця]]у складі: 27-го, 28-го полків та пішого дивізіону загальною чисельністю у 800 піхоти, 200 сабель и 600 коней, 15 кулеметів.<ref>http://zemlyaivolya.net/news/povstali-popelu_druga_dika_diviziya.html</ref>
 
Після бою у Броварах 8 травня 1920 року, до Башкирської бригади приєдналися рештки 17-ої кавалерійської дивізії, котру перед тим добряче пошарпали місцеві повстанці.
Червоні командири погрожували зовсім знищити «бандитське» село. Прибували нові й нові загони грабіжників. Жінки були у відчаї. Очолені священиком Кіром, вони пішли назустріч черговому загону червоноармійців до Копійчиного моста (дорога на Пухівку). Зустрівши командира, впали на коліна і просили припинити підпали й грабежі. Адже діти не винні. Командир проявив гуманність. Безчинства було припинено.▼
 
== Основна фаза повстання 8-11 травня ==
8 травня на Зазим'є почали наступати численні регулярні війська. Це були частини 7-ї дивізії, загін арсенальців і матросів Дніпровської флотилії. З Броварської залізничної станції по селу стріляли з далекобійних гармат. Обстрілювали село також з гармат, установлених на катері, що стояв у річці Кодак за Погребами (Кодак&nbsp;— притока Десни). Більшість сільського люду заздалегідь повтікало в задеснянські села і ліс.
 
Червоні кіннотники Башкірської бригади натиснули великими силами і прорвали оборону з боку Погребів. Частини цієї дивізії зайняли село 8 травня в суботу. У боротьбі з «червоною» кавалерією селяни скористалися козацькою винахідливістю, розкидавши по полю замасковані густою травою борони. Так, малочисельний загін зазимців відбив першу кінну атаку башкірів.
 
До ранку 9 травня частини 12-ї армії займали таке розташування: 1-ша кавалерійська бригада 17-ї кавалерійської дивізії заняла позиції біля берега Десни з півночі села Пухівка, а 19-та бригада 7-ї стрількової дивізії після запеклих боїв з повстанцями в навколишніх лісах, зайняла фронт по берегу Десни від Погребів до Зазим'я.<ref>http://militera.lib.ru/h/kakurin_melikov/05.html</ref>
 
10-11 травня 12-та армія разом з Башкірською бригадою вела активні бої в селі Зазим’я. 11 травня, отримавши артилерійське підкріплення, Башкирська кавалерійська бригада зайняла село, а через деякий час - інші повсталі населені пункти. У Літках більшовики розстріляли до сотні повстанців, пізніше, на додачу до розстріляних, багатьох із учасників повстання репресували. Найбільше постраждали бориспільці: карателі спалили понад 500 дворів, розстріляли декілька сотень повстанців. За розповідями очевидців, усіх чоловіків, що залишилися у селищі, вишикували в колону і розстрілювали кожного п'ятого.
 
Частина повстанців перправилася на правий берег [[Дніпро (річка)|Дніпра]] в районі Вишгорода, на територію, заяняту 6-ою стрілецької дивізією [[УНР]] та союзною 3-ою польською армією.
 
▲Червоні кіннотники натиснули великими силами і прорвали оборону з боку Погребів. Частини цієї дивізії зайняли село 8 травня в суботу. Більшість сільської людності заздалегідь повтікала в задеснянські села, в ліс. Над Зазим'єм була вчинена жорстока розправа. Запалали хати, [[обійстя]], спалено було церкву, школу. Вціліла лише одна вулиця&nbsp;— Новоселиця та частина Блошиної (тепер Ватутіна) і куток Савичина. Сліди від розривів куль і вогню на карнизах і стінах церкви є і нині. Вогонь знищив прекрасні високохудожні розписи, ікони всередині храму.
У рідне село повстанці змогли повернутися тільки після того, як його зайняли поляки 11 травня. [[Зазим'я]] було одним з найсхідніших визволених населених пунктів, зайнятих поляками. (Клишта П.&nbsp;І.&nbsp;Село Зазимє на Київщині. Історія / П.&nbsp;І.&nbsp;Клишта.&nbsp;— К. : Вид-во ім. Олени Теліги, 2010.&nbsp;— 360 с. : фотогр.; Tadeusz Kutrzeba, Wyprawa kijowska, Warszawa 1937.)▼
 
▲Червоні командири погрожували зовсім знищити «бандитське» село. Прибували нові й нові загони грабіжників. Жінки були у відчаї. Очолені священиком Кіром(Демченко), вони пішли назустріч черговому загону червоноармійців до Копійчиного моста (дорога на Пухівку). Зустрівши командира, впали на коліна і просили припинити підпали й грабежі. Адже діти не винні. Командир проявив гуманність. Безчинства було припинено.
 
▲У рідне село повстанці змогли повернутися тільки після того, як його зайняли полякисоюзні 11польсько-українські травнявійська. [[Зазим'я]] було одним з найсхідніших визволених населених пунктів, зайнятих поляками. (Клишта11 П.&nbsp;І.&nbsp;Село Зазимє на Київщині. Історія / П.&nbsp;І.&nbsp;Клишта.&nbsp;— К. : Вид-во ім. Олени Теліги, 2010.&nbsp;— 360 с. : фотогр.;травня?) <ref>Tadeusz Kutrzeba, Wyprawa kijowska, Warszawa, 1937.)</ref>
 
== Наслідки ==
Згодом чимало зазимців відступили до [[Польща|Польщі]] з 6-ою дивізією УНР, брали участь у боях проти [[більшовизм|більшовицького]] війська. Чимало учасників повстання було страчено більшовицькими загарбниками у [[ЧК]] [[Остер (місто)|Остра]] та [[Чернігів|Чернігова]].
 
Під час радянської влади село [[Зазим'я]] носило ярлик «бандитського». Попри антирелігійну пропаганду, комуністи так і не наважилися зруйнувати місцевий храм. Під час [[Друга світова війна|другої світової війни]] всі найближчі села були спалені німецькими загарбниками. Село [[Зазим'я]] мінімально постраждало через те, що шкільний вчитель німецької мови Тарковський розповів німцям історію повстання.
 
== Пам'ять ==
У часи радянської влади загиблим чекістам поставили пам'ятник навпроти церкви.
 
Пізніше, весною 2013 року, місцеві селяни встановили і освятили пам’ятний хрест патріотам, які захищали Зазим’я у 1920 році.
 
{{ukr-hist-stub}}
{{УНР}}
{{Події Української Революції (1917–1921)}}
{{Повстання та протести в Україні}}
 
[[Категорія:Українська Народна Республіка]]
[[Категорія:Антирадянські повстання в Україні]]
[[Категорія:Українська революція]]
[[Категорія:1920 в Київській області]]
[[Категорія:Квітень 1920]]
[[Категорія:Повстання в Україні]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Зазимське_повстання_1920