|
[[Файл:Бойчукісти 1920.jpg|200px|міні|<small>Сидять: [[Падалка Іван Іванович|І.Падалка]], О.Кричевська, А.Лисецька, [[Бойчук Михайло Львович|М.Бойчук]]; стоять: [[Трубецька Марія Володимирівна|М.Трубецька]], [[Бойчук Тимофій Львович|Т.Бойчук]], О.Просяниченко, [[Колос Сергій Григорович|С.Колос]], [[Іванова Антоніна|А.Іванова]], [[Лісовський Роберт Антонович|Р.Лісовський]]</small>]]
<br />
'''Бойчукісти''' — плеяда малярів-монументалістів, учнів і послідовників [[Бойчук Михайло Львович|Михайла Бойчука]].
Першими прихильниками митця (в його паризький період) були [[Налепинська-Бойчук Софія Олександрівна|С. Налепінська]], С. Сегно, [[Бодуен де Куртене Софія|С. Бодуен де Куртене]], [[Касперович Микола Іванович|М. Касперович]], Є. Бачинський, Я. Леваковська, Г. Шрамм, О. Шагінян. [[1910]] року на Паризькій виставці в Салоні незалежних їхні твори були представлені як «школа Бойчука» під загальною назвою «Відродження візантійського мистецтва». Найталановитішими послідовниками львівського періоду Бойчука були [[Музика Ярослава Львівна|Я. Музика]] і [[Федюк Микола Іванович|М. Федюк]].
У [[1917]]–[[1922]] роках у майстерні монументального мистецтва Бойчука в [[Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури|Українській Академії мистецтв]] у [[Київ|Києві]] вчилися [[Седляр Василь Теофанович|Василь Седляр]], [[Падалка Іван Іванович|Іван Падалка]], [[Бойчук Тимофій Львович|Т. Бойчук]], [[Павленко Оксана Трохимівна|О. Павленко]], [[Іванова Антоніна|Антоніна Іванова]], [[Сахновська Олена Борисівна|О. Сахновська]], [[Трубецька Марія Володимирівна|Марія Трубецька]], [[Липківський Іван Васильович|Іван Липківський]], Н. Іванченко, [[Лісовський Роберт Антонович|Р. Лісовський]], [[Мандельштам Надія Яківна|Н. Хазіна (Мандельштам)]], [[Бізюков Онуфрій Терентійович|Онуфрій Бізюков]], [[Бура-Мацапура Віра Іванівна|Віра Бура-Мацапура]] та інші. До другого покоління учнів належали О. Мизін, [[Шехтман Мануїл Йосипович|Мануїл Шехтман]], [[Рокицький Микола Андрійович|М. Рокицький]], [[Холостенко Євген В'ячеславович|Є. Холостенко]], Н. Ріхерт, [[Єлева Костянтин Миколайович|К. Єлева]]. До них слід додати харківських та одеських монументалістів, які перебували у сфері впливу Бойчука і співпрацювали з ним.
До другої половини [[1920-ті|20-х]] років позиції бойчукістів були міцними, чому сприяв їхній успіх на міжнародних виставках. У [[1930-ті|30-ті]] ж роки переважну більшість цих митців, як і самого Бойчука, було репресовано за «контрреволюційний традиціоналізм» і «національну форму», а чимало їхніх творів знищено.
== Див. також ==
|
