Желехівка: відмінності між версіями

[[Файл:Eugen Zhelekhivski 1898 Hecht.jpg|ліворуч|міні|Євген Желехівський]]

Саме для «Малоруско-нїмецкого словаря» Є. Желехівський створив власний фонетичний правопис, що його будував на основі [[Кулішівка|кулішівки]], поширеної на сході України. Це була спроба об'єднати галицький говір і нову українську літературну мову, розробити загальні правила орфографії. Адже наприкінці ХІХ ст. чимало слів галичани писали, спираючись на власні діалектичні особливості<ref name=":1" />.

Новиною цього правопису був послідовний ужиток '''[[ї]]''' не лише замість [jі], але й по [[Приголосний звук|шелестівці]] на місці давніх '''[[Ять|ѣ]]''' та [[Неогублений голосний переднього ряду низько-середнього підняття|[е]]]. Желехівка міцно запанувала серед прихильників фонетичного правопису як на Галичині, так і на [[Буковина|Буковині]]. Властиво, не була вона якоюсь новиною, бо в головних рисах її знаходимо в писаннях, наприклад, [[Огоновський Омелян Михайлович|О. Огоновського]]<ref name=":0" />.