Стацкевич Фелікс Іванович: відмінності між версіями

[[Файл:Галоўная_ўправа_ТБШ.jpg|праворуч|міні|200x200пкс| Ф.  І.  Стацкевич (сидить другий зліва в першому ряду) серед членів Головного управління Товариства білоруської школи ]]

'''Фелікс Іванович Стацкевич''' ({{Lang-be|Фелікс Іванавіч Стацкевіч}}; 2 грудня 1879, [[Щучин (Білорусь)|Щучин]] (нині [[Гродненська область]], [[Білорусь]]) - — {{Дата смерті|21|6|1967}}, [[Вільнюс]], [[Литва]]) - — [[Білоруси|білоруський]] [[письменник]]-[[Мемуари|мемуарист]], громадський діяч, [[Учитель|педагог]], видавець. [[Есперантист]].

Народився в родині інтелігентів. У 1900 році закінчив гімназію в Петербурзі.

Ще з молодості брав участь в революційному русі, був членом підпільної організації гімназистів. Навчаючись на юридичному факультеті [[Санкт-Петербурзький державний університет|Санкт-Петербурзького державного університету]], входив до білоруського земляцтва в Петербурзі. У 1901 році був заарештований за участь у студентських заворушеннях, відрахований з університету і висланий на батьківщину під постійний нагляд поліції. Проживав у рідному місті, де давав приватні уроки. Пізніше працював в [[Маріуполь|Маріуполі]] в нотаріальній конторі, з осені 1902 року - — знову в Петербурзі, де став одним із засновників [[Білоруська соціалістична громада (1902-1918)|Української соціалістичної громади]]. З 1905 року поїхав до Вільнюса, де вів революційну роботу, потім - — до Мінська, де працював у підпільній друкарні.

З 1908 року - — секретар адвокатської контори в [[Червень (місто)|Червні]], технік у [[Вишній Волочок|Вишньому Волочку]], [[Твер|Твері]]і (1913-19191913—1919).

У 1913 році здобув вищу освіту у [[Санкт-Петербурзький державний університет|Санкт-Петербурзькому державному університеті]].

З 1917 року працював у профспілках працівників водного транспорту. У 1919-19201919—1920 роках був співробітником літературно-видавничого відділу Наркомату освіти [[Литовсько-Білоруська Радянська Соціалістична Республіка|Литовсько-Білоруської РСР]].

З осені 1920 року працював у Віленському білоруському союзі кооператорів.

Викладав [[Латинська мова|латинську мову]]. Працював директором білоруської гімназії імені Ф. Скорини у [[Радошковичі|Радошковичах]]. Був керівником Головного управління Товариства білоруської школи (1929-19371929—1937).

Після окупації білоруських земель Польщею активно брав участь у визвольному русі в Західній Білорусі. Займався видавничими справами (видавав збірник [[Максим Танк|Максима Танка]] «Журавлинний колір», 1937), а також адвокатською практикою.

За пробілоруський напрям діяльності Фелікс Стацкевич піддавався арештам і переслідуванням польською владою, сидів у в'язниці (1930-19311930—1931, 1933).

Він був одним із засновників і редактором журналу «''Беларускi летапіс''», в якому працював в 1933, 1936-19391936—1939 роках.

Після [[Радянська окупація Західної України і Західної Білорусі|возз'єднання Білорусі]], в 1939-19411939—1941 роках вчителював у [[Вілейка|Вілейці]] і [[Клецький район|Клецькому районі]].

Під час Великої Вітчизняної війни працював суддею в м. [[Сморгонь]], в 1944-19491944—1949 роках - — був працівником музею Пушкіна в Мяркучай (поблизу Вільнюса).

У 1949 був заарештований за звинуваченням у співпраці з німцями.

Після звільнення, у 1950-тих роках проживав у Вільнюсі.

Автор-упорядник «<nowiki/>[[Есперанто]]-білоруського словника». Переклав на есперанто книгу [[Петражицький Лев Йосипович|Л.]] [[Петражицький Лев Йосипович|Петражицкого]] «Теорія права і моральність».

Автор спогадів про участь у революційному русі.

* Пам'ять: історико-документальна хроніка Щучинського району / Ред. кол.: Г. &nbsp;П. &nbsp;Пашков (гл. ред.) та ін. -&nbsp;— М.: БелЕн, 2001.

* [https://www.sb.by/articles/etot-den-v-istorii-2-dekabrya-2.html Цей день в історії]