Вікіпедія

Лев Данилович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Виправлено помилку у речені
Veron2212 (обговорення | внесок)
19 редагувань
Виправлено деякі мовні помилки у розділі "Біографія".
Мітки: перше редагування Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Рядок 58:
У [[1240]] році разом з батьком був в [[Угорське королівство|Угорському королівстві]], де Данило шукав союзників проти [[Монгольська імперія|монголо-татар]].
 
Військово-політичну діяльність князь Лев Данилович розпочав ще за життя свого батька, беручи участь у всіх його походах. [[1244]] року був у війську Данила, яке зазнало невдачіпоразки у битві проти претендента на галицький престол князя [[Ростислав Михайлович|Ростислава Михайловича]] на р. Січниці, лівій притоці Вишні у Перемишльській землі.
 
ВзявБрав участь у [[Битва під Ярославом|битві під Ярославом]] [[1245]] року, у якій війська Данила Галицького розбили Ростислава Михайловича.
 
У [[1247]] році (за іншими даними, - в [[1251]]—[[1252]]) для зміцнення союзу з Угорським королівством Данило Романович одружив його з донькою [[Бела IV|Бели IV]] [[Констанція Угорська|Констанцією]]. Можливо, на знак цієї події було засновано місто [[Львів]], назване іменемна честь Лева Даниловича.
 
[[1249]] року брав участь у поході на [[Слонім]] в ході втручання галицько-волинських військ в литовські усобиці на стороні князя [[Товтивіл]]а.
Рядок 68:
У [[1252]]—[[1254]] роках разом з батьком воював з монголо-татарським [[баскак]]ом [[Куремса|Куремсою]].
 
В цей жже час, [[1252]] року, здійснив похід у чеські землі на підтримку брата [[Роман Данилович|Романа]] в ході війни за австрійську спадщину [[Бабенберги|Бабенбергів]].
 
Зимою 1253—1254 року очолив похід у [[Ятвяги|ятвязьку]] землю проти князя [[Стекинт]]а. В ході цієї війни з наказу Данила швидким маршем перекидуєперекинув військо до [[Бакота|Бакоти]] і приводить до покори боярина Милія, який став ординським баскаком.
 
Наступної зими здійснив каральний похід у [[Болохівська земля|Болохівську землю]], князі якої як ординські данники підтримали [[Куремса|Куремсу]] (Коренцу) у верхів'я Південного Бугу.
Рядок 78:
=== Самостійне правління ===
[[Файл:Łukasz Doliński Portret kniazia Lwa.jpg|250px|міні|Портрет князя Лева Даниловича ([[Долинський Лука|Л. Долинський]], кінець XVIII ст.)]]
Після смерті [[Данило Галицький|короля Данила]] у [[1264]] р. в додачу докрім Перемишльського князівства отримав також Галицьке та Белзьке<ref>''Крип’якевич І. П''. Галицько-Волинське князівство. — Київ: Наукова думка, 1984. — С. 105.</ref>. ЯкВ той час виглядає{{де}}{{джерело}}, верховним князем [[Галицько-ВолинськеКороль князівствоРусі|Руськогокоролем КоролівстваРусі]] тоді був [[Василько Романович|Василько Романович.]].
 
У [[1267]] році великий князь литовський [[Войшелк]] передав литовський престол Левовому братові Шварну, який був його швагром, а сам постригся в [[Чернецтво|монахи]] ув одному з монастирів Галичини. Згодом Лев покликав Войшелка погостювати та вбив під час сварки, ймовірно через те, що останній зробив своїм наступником Шварна, а не його. Після цього стосунки між литовськими та руськими князями значно погіршились і вилилисьпереросли у спустошливі війни.
 
Проте [[1269]] року помер [[Шварно Данилович]], і Лев успадкував [[Холм]] і [[Дорогочин|Дорогичин]], та передав останніїх своєму сину [[Юрій Львович|Юрію]]. В цей же час здійснив невдалу спробу утвердитись у Литві, в якій Шварно був великим князем. [[1270]] року помер [[Василько Романович]], який, здається, перед смертю пішов у монахи, і відтоді Лев, як старший з [[Романовичі]]в, де-факто став верховним князем [[Галицько-Волинське князівство|Галицько-Волинського князівства]].
 
Лев не був коронований Папською короною, адже в [[Золота Орда|Золотій Орді]] на той час зміцнів [[Темник (військове звання)|темник]] [[Ногай]], який відновив владу золото-ординських ханів над Галицько-Волинським князівством. Свій вплив в Орді Ногай зберігав до самої смерті в [[1300]] році. Упродовж всього часу Лев залишався васалом Орди і навряд чи міг коронуватися.
 
За деякими даними, Лев у [[1272]] році переніс свою столицю до [[Львів|Львова]]. Згідно з хронікою [[Бартоломей Зиморович|Бартоломея Зиморовича]] та іншими давніми документами{{Якими}}, Лев близько [[1271]] року відбудував [[Львів]] і, спорудивши [[Високий замок]], навіть перебув у ньому холодну зиму, але наступного року переніс резиденцію в новозбудований [[Низький замок]] на березі річки [[Полтва (притока Західного Бугу)|Полтви]].
 
У [[1272]]—[[1273]] роках разом з братом [[Мстислав Данилович|Мстиславом]] та володимирським полком [[Володимир Василькович|Володимира Васильковича]] втрутився у польську міжусобицю на боці свояка, [[Болеслав V Сором'язливий|Болеслава V Сором`язливого]]. Тоді ж об'єднанні галицько-волинські полки виступили проти [[Ятвяги|ятвягів]] та взяли їхнє місто Злину, після чого з ятвягами був укладений мир.
Рядок 115:
За легендою, Лева поховали у [[Лаврівський монастир святого Онуфрія|Онуфріївському монастирському храмі]] села [[Лаврів (Старосамбірський район)|Лаврів]]. Однак каплиця, до якої традиція прив'язувала його могилу, виявилася будовою XVII-XVIII ст.<ref name="Войтович"/><ref>Площанский 1866: 78—106.</ref><ref>Малевская 1981: 278.</ref>. Більш рання церква у Лаврові не знайдена, хоча монастир був закладений у XIII ст<ref name="Войтович"/>.
 
Відомості про смерть Лева у Спаському монастирі, так само, як і версія віднайдення у 1767 р. багатої гробниці князя, срібло з якої пішло на відновлення монастиря, дуже непевні<ref name="Войтович"/>.
 
== Оцінки ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Лев_Данилович