Історія: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 74:
У середині XX століття найбільш популярною теоретичною концепцією історичного розвитку стала теорія модернізації. За визначенням одного з творців цієї теорії, Сирила Блека, модернізація — це процес адаптації традиційного суспільства до нових умов, породженим промисловою революцією<ref name=autogenerated2>[http://www.expert.ru/expert/2011/01/postizhenie-istorii/# С.Нефедов, доктор исторических наук, старший научный сотрудник Института истории и археологии Уральского отделения РАН. Постижение истории.]</ref>.
Важливим джерелом осмислення історичних аспектів людської діяльності стала [[праксеологія]], розвиток якої пов'язують з роботами [[Людвіг фон Мізес|Людвіга фон Мізеса]] (1881-1973), зокрема з його основною роботою "[[Людська діяльність: Трактат з економічної теорії|Людська дільяність: Трактат з економічної теорії]]" (1949).
Питання про поширення різних суспільних систем багато в чому зводилося до проблеми поширення технічних інновацій, культурної дифузії. Найбільш чітко ідеї диффузіонізма були сформульовані у так званій теорії культурних кіл. Її автори [[Фрідріх Ратцель]], [[Лео Фробениус]] і [[Фріц Гребнер]] вважали, що подібні явища в культурі різних народів пояснюються походженням цих явищ з одного центру, що найважливіші елементи людської культури з'являються лише одного разу і лише в одному місці. Вони дають народу-першовідкривачу вирішальну перевагу перед іншими народами.
| |||