Вікіпедія

Довга s: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Наступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Romari81 (обговорення | внесок)
2233 редагування
Створено шляхом перекладу сторінки «Long s»
Мітки: пряме міжмовне посилання Переклад вмісту «Переклад вмісту 2»
 
Romari81 (обговорення | внесок)
2233 редагування
Немає опису редагування
Рядок 3:
'''Довга s''' ( '''ſ''' ) - [[Архаїзм|архаїчна]] форма малої літери ''[[S (латиниця)|s]].'' Її писали на початку слів або першою у сполученні двох ''s'', наприклад: ''"ſinfulneſs"'' проти ''"sinfulness"'' і ''"ſucceſs"'' проти ''"success".''
 
Довга s це також основа першої частини графеми або лігатури [[ß]] у німецькій абетці. <ref>Cheng, Karen. ''Designing Type''. Laurence King Publishing, 2006. Page 212. {{ISBN|9781856694452}}</ref> Сучасна літера s відома як ''коротка'', ''кінцева'' або о''кругла'' ''s''.
 
== Правила вжитку довгої s в англійській мові ==
Ось неповний перелік правил вжитку літери ''s'' у книжках,що друковались у XVII і XVIII ст. в Англії, Валлії, Шотландії, Ірландії та в інших англомовних країнах (в рукописному тексті ці правила не застосовувались, написання довгої ''s'' обмежувалось позицією передування короткійокруглій ''s'' у середені чи наприкінці слова: ''aſsure, Bleſsings''): <ref>{{Citation|first=Andrew|last=West|author-link=Andrew West (linguist)|date=June 2006|title=Babelstone|type=blog|url=https://www.babelstone.co.uk/Blog/2006/06/rules-for-long-s.html|contribution=The Rules for Long S}}</ref>
 
* у кінці слова та перед апострофом використовується короткаокругла s: ''is;''
* перед і після літери ''f'' пишеться короткаокругла ''s'', наприклад, ''offset, ſatisfaction;''
* перед [[Риска|рискою]] в кінці рядка ''завжди'' пишеться довга ''s'', наприклад: ''Shaftſ-bury;''
* у XVII столітті короткаокругла ''s'' писалась попереду літер ''k'' і ''b'', наприклад: ''ask, husband,'' у XVIII столітті у цих випадках вже пишуть довгу ''s:'' ''aſk'' та ''huſband;''
* в інших випадках використовується довга ''s'', наприклад: ''ſong, ſubſtitute;''
* довгий ''s'' зберігається в абревіатурах, як от ''ſ.'' для ''ſubſtantive'', і ''Geneſ.'' для ''Geneſis''
Рядок 20:
[[Файл:Milton_paradise.jpg|міні|366x366пкс| [[Титульний аркуш]] «''[[Утрачений рай|Втраченого раю»]]'' [[Джон Мілтон|Джона Мілтона]], що містить також [[Лігатура (типографія)|лігатуру]] "''ſt''". ]]
[[Файл:5th6thEdition.jpeg|міні| Порівняння 5-го видання ''[[Encyclopædia Britannica]]'', 1817 р., (угорі), з 6-м виданням 1823 року; єдина відмінність (окрім усунення лігатури ''ct'', як у слові "''attraction"'') це усунення довгої s зі шрифту. ]]
Довга ''s'' бере зачин від форми літери ''s'' у давньоримськім курсиві. Коли утвердилася різниця між великими і малими літерами, [[Каролінговий мінускул|наприкінці восьмого століття]], довга ''s'' набула вертикальнішої форми. <ref name="A Ox">{{Citation|first=Lyn|last=Davies|title=A is for Ox|place=London|year=2006|publisher=Folio Society}}.</ref> У цю добу довгу ''s'' іноді писали наприкінці слів, але така практика швидко занепала, хоча й з'явилася знову в італійському друкарстві між 1465 та 1480 роками. Зважаючи на це, загальне правило про невживання довгої ''s'' наприкінці слів має нечисленні і архаїчні винятки. Подвоєння ''s'' у середині слова також писалося з першою довгою ''s'' і другою короткоюокруглою ''s'', як у "Miſsiſsippi". <ref>Look at this map from 1800. https://commons.wikimedia.org/wiki/File:LowsUSAmap_1.jpeg</ref> У німецькім [[Типографія|друкарстві]] правила складніші: коротка ''s'' також пишеться в кінці кожного компонента в складеному слові; існують також докладніші правила для особливих випадків.
[[Файл:Example_of_handwritten_ſ_in_a_letter_from_Charlotte_Brontë.jpg|праворуч|міні| "Miss Austin's" - приклад рукописної '''довгої s у''' листі Шарлотти Бронте до Дж. Г. Льюїса, 12 січня 1848 року. ]]
 
Рядок 28:
Довга ''s'' швидко зникла з нових шрифтів у середині 1790-х років, більшість друкарів відкинули старі шрифти в перші роки ХІХ століття. Піонер друкарських шрифтів і видавець Джон Белл (1746–1831) доручив компанії Вільям Каслон створити для нього новий сучасний шрифт, саме йому часто приписують смерть довгої ''s''. <ref>"Bell, John." ''Oxford Companion to the Book'' (2010), eds., Michael Felix Suarez and H. R. Woudhuysen I:516.</ref> Ім'ям Белла названо викарбуваний 1788 року шрифт ''[[:en:Bell_(typeface)|Bell]]''.
 
В Іспанії короткаокругла ''s'' заступила довгу ''s'' у проміжок між 1760 і 1766 роками, наприклад, багатотомне видання ''España Sagrada'' здійснила заміну літери починаючи з 16-го тому (1762).
 
У Франції заміна відбулася між 1782 і 1793 роками.
 
Друкарі в Сполучених Штатах припинили виживативживати довгу ''s'' між 1795 та 1810 роками: наприклад, акти Конгресу друкувались із довгою ''s'' до 1803 року, перехід на коротку ''s'' відбувся 1804 року. "Енциклопедія Лоу" (''Low's Encyclopaedia),'' що побачила світ між 1805 і 1811 роками, є приклад найпізнішого ужитку довгої ''s'' у Сполучених Штатах, передрук цього видання 1816 року - одне з останніх в Америці з таким вжитком.
 
Коли розпочалася [[Англо-американська війна (1812—1815)|англо-американська війна 1812]], яскравою різницею постав ужиток округлої ''s'' у документі Конгресу Сполучених Штатів, що проголшував війну Сполученому Королівству, і відповідь Солученого Королівства, де послідовно вжито довгу ''s''.
 
По занепаду довгої ''s'' та її зникнення з друку на початку ХІХ століття вжиток цієї літери в рукописних текстах триває до другої половини століття. У рукописному вжитку у листуванні і в щоденниках спочатку довга ''s'' зникає в поодинокій позиції: у більшісті рукписів вона передує корокійокруглій ''s'' у подвійному ''s'', наприклад:
 
* [[Шарлотта Бронте]] у випадку подвійного s вживала довгу s у першій позиції ''(ſs),'' наприклад ''Miſs Austen'' у листі до [[Джордж Джей Льюїс|Дж. Г. Льюїса]] 2 січня 1848 року; в інших листах, проте, вона використовує короткуокруглу s'','' наприклад у листі до свого батька Патріка Бронте. <ref>{{Citation|title=The Letters of Charlotte Brontë: With a Selection of Letters by Family and Friends|editor-last=Smith|editor-first=Margaret|volume=Two (1848–1851)|publisher=Clarendon Press|place=Oxford|year=2000|page=between 406 and 407}}.</ref>
* [[Едвард Лір]] регулярно вживав довгу ''s'' у своїх щоденниках в другій половині ХІХ століття; наприкладприклад з його щоденника 1884 року: ''Addreſsed'' . <ref>Edward Lear, Edward Lear Diaries, 1858–1888. MS Eng 797.3 (27). Houghton Library, Harvard. http://oasis.lib.harvard.edu//oasis/deliver/deepLink?_collection=oasis&uniqueId=hou01884 </ref>
* [[Вілкі Коллінз]] повсякденно використовував довгу ''s'' у подвійнім ''s'' (''ſs'') у листуванні, наприклад: ''mſs, needleſs'' у листі від 1 червня 1886 року до Даніеля С. Форда. <ref>Collins, Wilkie. "To Daniel S. Ford." ''The Wilkie Collins Pages: Wilkie's Letters.'' Paul Lewis, ed. http://www.paullewis.co.uk/wilkie/Letters/18860601Ford.htm.</ref>
 
== Сучасний вжиток ==
[[Файл:CycleDesign_Kopie.jpg|міні|250x250пкс| ''Cycle Deſign (Cycle Design)'' у [[Берлін|Берліні]], 2002 р ]]
Довга ''s'' збереглась у [[Знак інтеграла|знакові інтеграла]] ''∫'', що використовується в [[Диференціальне та інтегральне числення|диференціальнім та інтегральнім численні]] . [[Готфрід Вільгельм Ляйбніц|Лейбніц]] запровадив знак інтеграла, взявши за основу першу літеру латинського слова ''summa'' "сума", яке він писав як ''ſumma.'' Такий вжиток знаку ''∫'' вперше з'явився в його праці ''De Geometria'', опублікованій в ''Acta Eruditorum'' у червні 1686 р. <ref>{{Citation|first=Frank J.|last=Swetz|title=Mathematical Treasure: Leibniz's Papers on Calculus – Integral Calculus|publisher=[[Mathematical Association of America]]|url=http://www.maa.org/press/periodicals/convergence/mathematical-treasure-leibnizs-papers-on-calculus-integral-calculus|access-date=11 February 2017|series=Convergence}}</ref> але він уживав її в приватних рукописах щонайменше з 29 жовтня 1675 р. <ref>Leibniz, G. W., ''Sämtliche Schriften und Briefe, Reihe VII: Mathematische Schriften, vol. 5: Infinitesimalmathematik 1674–1676'', Berlin: Akademie Verlag, 2008, pp. [http://www.gwlb.de/Leibniz/Leibnizarchiv/Veroeffentlichungen/VII5A.pdf 288–295] ("Analyseos tetragonisticae pars secunda", 29 October 1675).</ref> Інтеграл функції ''f'' на інтервалі [ ''a'', ''b'' ] як
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Довга_s