Андрей (Шептицький): відмінності між версіями

У 1940&nbsp;р. Шептицький писав листи до [[Сталін Йосип Віссаріонович|Йосипа Сталіна]] і до [[Хрущов Микита Сергійович|Микити Хрущова]], протестуючи проти зловживань, які чинили представники радянської влади на Західній Україні<ref name="ВЗ40">[http://dds.edu.ua/en/publications/publications/miscellaneous/1364-ostannij-lyst-mytropolyta-2015.html ''Бриндак І.'' Останній лист Митрополита] // «Жива вода»&nbsp;— 2014&nbsp;— №&nbsp;11.</ref>.

 

 

Гітлерівці маніпулювали авторитетом митрополита з перших днів окупації Галичини. Оприлюднений у пресі лояльний «пастирський лист» опублікований ними для нівелювання впливу послання, в якому він вітав Відродження Української Держави.<ref name="ВЗ10"/> Інші автори стверджують про «автентичність» його привітання «побідоносному німецькому війську» 5 липня 1941 року, причиною появи якого були страхітливі злочини «перших совітів». Ймовірно, були на те особисті причини: 27 вересня 1939-го в [[Прилбичі|Прилбичах]] його брата Лева з дружиною й [[челядь|челяддю]] (разом 13 осіб) розстріляли працівники НКВД; над родовою усипальницею Шептицьких скоєно наругу, сімейний маєток Шептицьких пограбовано, знищено цінні стародавні документи.