Англіканство: відмінності між версіями

Англіканство, його структуру, теологію і форми богослужіння зазвичай відносять до [[протестантизм]]у, проте офіційно церква іменує себе католицькою.<ref>[http://mb-soft.com/believe/txc/thirtyni.htm Articles I to VIII: The Catholic Faith // 39 статей]</ref>. Деякі вважають, що англіканство відноситься до окремого напрямку в християнстві, являючи собою via media («середній шлях») між католицизмом і протестантизмом. Англіканське віровчення ґрунтується на [[Біблія|Священних Писаннях]], [[Священне Передання|традиціях Апостольської Церкви]], історичному єпископаті, перших чотирьох [[Вселенські Собори|Вселенських Соборах]] і вченні ранніх Отців Церкви. Англікани вважають, що в [[Старий завіт|Старому]] і [[Новий заповітзавіт (Біблія)|Новому]] Завітах «міститься все необхідне для порятунку», а також, що вони являють собою закон і вищий стандарт віри. Англікани розглядають [[Апостольський Символ віри]] як символ хрещення, а [[Нікейський Символ віри]] як достатнє вираження Християнськоїхристиянської Віривіри.

Англікани вірять, що католицька тай апостольська віра розкрита у Святому Письмі і кафоличних Символах Віри і інтерпретує її у світлі Християнської традиції історичної Церкви, науки, розуму і досвіду.

Англіканізм визнає традиційні таїнства, роблячи, однак, особливий акцент на [[Євхаристія|Святій Євхаристії ]], званої також [[Святе Причастя|Святим Причастям]], Господньою Трапезою (the Lord's Supper) або Месою. Причастя займає центральне місце в англіканському богослужінні, будучи загальним приношенням молитов і вихвалянь, в якому життя, смерть і воскресіння Ісуса Христа проголошуються через молитву, читання Біблії, спів і прийняття Хліба іта Вина, як це було встановлено на [[Таємна Вечеря|Таємній Вечері]]. У той час, як багато англікан надають Євхаристії настільки ж великевеликого значення, як і західна католицька традиція, є значна свобода в літургійній практиці, а стиль богослужіння варіюється від найпростішого до ретельно розробленого.

Унікальною для англіканствангліканства є ''«[[Книга спільних молитов|Книга громадського богослужіння]]»'', що являє собою зібрання богослужінь і використовується віруючимивірянами в більшості англіканських Церковцерков протягом століть. Свою назву&nbsp;— Книга громадського богослужіння&nbsp;— вона отримала через те, що спочатку була задумана як загальна богослужбова книга для всіх церковгромад Церкви Англії, що раніше використаливикористовували місцеві, а отже, різні, літургійні форми. З поширенням впливу Церкви Англії на інші країни термін зберігся, оскільки більшість англікан продовжувалиі надалі використовувативикористовують Книгу громадського богослужіння по всьому світу. В 1549&nbsp;р. [[Архієпископ Кентерберійський]] [[Томас Кранмер]] завершив перше видання Книги громадського богослужіння. Хоча КнигаКнигу громадського богослужіння булабуло неодноразово переглянутапереглянуто, а деякі англіканські Церкви створили інші богослужбові книги, саме вона є одним зі стержнівстрижнів, що скріплюють Англіканське Співтовариство.