Вікіпедія

Пілотований космічний політ: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
вікіфікація, стиль, правопис
вікіфікація, стиль, правопис
Рядок 42:
=== Висадка на Місяць ===
[[Файл:Armstrong on Moon (As11-40-5886) (cropped).jpg|міні|[[Ніл Армстронг]] став першою людиною, яка приземлилася та прогулялася Місяцем, у липні 1969 року.]]
[[Файл:Aldrin_Apollo_11.jpg|міні|Аполлон-11, Базз Олдрін на Місяці, 1969 рік]]
США вдалося розробити ракету «[[Сатурн V|Saturn V]]», здатну доставити космічний корабель [[Аполлон (космічний корабель)|«Аполлон»]] на Місяць, і у грудні 1968 року доправити [[Френк Борман|Френка Бормана]], [[Джеймс Ловелл|Джеймса Ловелла]] і Вільяма Андерса на орбіту навколо Місяця, де вони зробили 10 обертів на кораблі «[[Аполлон-8]]». У липні 1969 року, «[[Аполлон-11]]», досяг мети президента Кеннеді, висадивши [[Ніл Армстронг|Ніла Армстронга]] і [[Базз Олдрін|Базза Олдріна]], на Місяць 21 липня, і успішно повернувши їх 24 липня, разом із пілотом командного модулю, [[Майкл Коллінз (астронавт)|Майклом Коллінзом]]. Загалом, упродовж шести місій «Аполлон», до 1972 року, на Місяць висадилося 12 осіб, щоби пройтися по ньому (ці події ретельно приховувалися [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|радянською владою]] десятки років).
 
Рядок 47 ⟶ 48:
 
=== Орбітальні станції ===
З програшем перегонів за [[Місяць (супутник)|Місяць]], радянські фахівці, зосередилися на розвитку космічних станцій, та використали Союз як [[пором]] для доправляння космонавтів на станції та повернення з них. Серія космічних станцій «Салют» запускалася з 1971 по 1986 роки. З 1973 по 1977 рік у СРСР було запущено три військові станції [[Програма «Алмаз»|«Алмаз»]], замасковані під наукові станції «Салют».
 
1973 року, після програми «Аполлон», США запустили космічну станцію «[[Скайлеб]]», три екіпажі доставлялися космічними кораблями «Аполлон» і перебували на борту загалом 171 добу. Президент [[Річард Ніксон]] і [[генеральний секретар ЦК КПРС]] [[Брежнєв Леонід Ілліч|Леонід Брежнєв]] вели переговори щодо поліпшення стосунків, відомих як «розрядка напруженості» у холодній війні. У рамках цього вони домовилися про випробувальний проєкт «[[Союз—Аполлон|Аполлон-Союз]]», за яким 1975 року космічний корабель «Аполлон» зі спеціальним стикувальним модулем, зблизився і зістикувався зі кораблем «[[Союз-19]]». Американські і радянські екіпажі, обмінялися рукостисканням у космосі, але мета польоту була суто [[Дипломатичні відносини|дипломатичною]] та символічною.
 
На базі «Салюту» було створено першу модульну напівпостійну космічну станцію «[[Мир (орбітальна станція)|Мир]]», будівництво якої відбувалося з 1986 по 1996 рік. Станція оберталася на орбіті висотою 354 км з нахилом 51,6 °. Екіпажі на борту перебували загалом 4592 днів, 2001 року станція здійснила контрольований схід з орбіти.
 
=== Багаторазові кораблі ===
Space Task Group (Група космічних завдань) США 1969 року запропонувала захопливу програму — Систему«Система космічного транспорту», засновану на багаторазовому космічному [[Спейс Шаттл|шаттлікораблі]], який складався-б з крилатого орбітального апарату, що спалював рідкий [[водень]], та потужної ракети-носія з [[Гас|гасомгас]]ом. Інші складові системи, містили: постійнупостійна модульнумодульна космічнукосмічна станціюстанція, багаторазовий космічний буксир та [[Ядерний реактор|ядерний]] міжпланетний пором, що призвело-бдозволило доби подорожідоставити людинилюдей на [[Марс (планета)|Марс]], вжеу проміжку з 1986 абопо 2000 рокуроки, залежно від рівня виділеного [[фінансування]]. Проте, [[Конгрес США]], не підтримав фінансування такого великогозначного проєкту, і виділив кошти лише на «Шаттл». Плани Shuttle було скорочено, щоби зменшити ризик, [[вартість]] і [[час]], пілотований пришвидшувачрозгінний зі зворотним ходом,апарат замінили двома повторно- застосовуваними, [[Твердопаливний ракетний двигун|твердопаливними]] прискорювачами ракети, а менший орбітальний корабель, мав- би використовувати, видатковий зовнішній паливний бак, для живлення власних основних двигунів, що працюють на водні.
 
Дві країни (СРСР та США), продовжували змагатися, а не співпрацювати у космосі, отже США, [[Файл:Aldrin_Apollo_11.jpg|міні|Apollo 11, член екіпажу Базз Олдрін на Місяці, 1969 рік]]зосередилися на розробці космічного корабля і проєктуванні космічної станції, що отримала назву «Freedom». З 1973 по 1977 рік, у СРСР було запущено три станції бойових вильотів [[Програма «Алмаз»|«Алмаз»]], замаскованих під «Салют». Вони пішли шляхом «Салюту», з розробкою першої модульної напівпостійної космічної станції «Мир», будівництво якої проходило з 1986 по 1996 рік. «Мир» обертався орбітою на висоті 354 км (191 мор. миля) за нахилу 51,6 °. Його було зайнято протягом 4592 днів, і 2001 року, станція здійснила контрольоване повернення.
 
«Спейс Шаттл» почав літати 1981 року, але [[Конгрес США]], не зміг затвердити достатні [[Грошові кошти|кошти]], щоби перетворити Freedom на реальність. Було побудовано флот з чотирьох човників: Columbia«[[Колумбія (шатл)|Колумбія]]», Challenger«[[Челленджер (шатл)|Челленджер]]», Discovery«[[Діскавері (шатл)|Діскавері]]» і Atlantis«[[Атлантіс (космічний човен)|Атлантіс]]». П'ятий шаттл «[[Індевор (шатл)|«Індевор»]]» був виготовлений, замість «<nowiki/>[[Челленджер (шатл)|Челленджера]]<nowiki/>», який було втрачено через аварію під час запуску, у підсумку якої, 28 січня 1986 року, загинуло 7 астронавтів. «Шаттли», з 1983 по 1998 рік, здійснили двадцять два рейси на космічну станцію [[Європейське космічне агентство|європейського космічного агентства]] «<nowiki/>[[Спейслеб|Spacelab]]<nowiki/>». Задля розміщення та налагодження космічного телескопа [[Габбл (телескоп)|Габбла]], два Шаттли, також, досягли висоти більше 600 кілометрів.
 
«Шаттли» з 1983 по 1998 рік здійснили двадцять два рейси з космічною лабораторією [[Європейське космічне агентство|європейського космічного агентства]] «[[Спейслеб]]». Задля розміщення та налагодження космічного телескопа [[Габбл (телескоп)|Габбла]] два Шаттли досягли висоти понад 600 кілометрів.
 
<nowiki/><nowiki/>[[Файл:Buran_on_An-225_(Le_Bourget_1989)_1.JPEG|міні|[[Ан-225 «Мрія»]] і «Буран». [[Ле Бурже (Міжнародний авіасалон)|38-й авіасалон]] в [[Ле-Бурже (Сена-Сен-Дені)|Ле-Бурже]] 1989 рік.]]▼
СРСР скопіював багаторазовий орбітальний корабель «Шаттл», який назвали «[[Буран (орбітальний корабель)|Буран]]». Його було спроєктовано для виведення на орбіту, ракетою -носієм «[[Енергія (ракета-носій)|Енергія]]», тазі здатнимздатністю здійснювати [[Робототехніка|роботизований]] орбітальний політ і посадку. На відміну від американського човника, у БурануБурана не було основних [[Ракетний двигун|ракетних двигунів]], але,хоча як і «Шаттл», він використовував власні орбітальні маневрові двигуни маневрування, для виконаннякорекції своєї остаточної орбітальної установкиорбіти. У листопаді 1988 року, було успішно проведеновиконано одиничнийєдиний безпілотний орбітальний [[ВипробувальнийВипробування режим(техніка)|випробувальний]] політ. Другий пробний політ був запланований до 1993 року, але програму було скасовано через відсутність [[фінансування]] та [[розпад Радянського Союзу,]] 1991 року. Ще два орбітальні апарати так і не було добудовано, а сам Буран був зруйнований через обвалення даху [[Ангар|ангараангар]],у у травні 2002 року. Літак [[Ан-225 «Мрія»|Мрія]], який було виготовлено [[Серійний завод «Антонов»|Серійним заводом «Антонов»]] у [[Київ|Києві]], для програми Буран, був відновлений українськими фахівцями, і станом на 2020 рік, успішно, виконує комерційні польоти з перевезення дуже великих [[Вантаж|вантажів]].▼
 
Літак [[Ан-225 «Мрія»|Мрія]], який було виготовлено [[Серійний завод «Антонов»|Серійним заводом «Антонов»]] у [[Київ|Києві]] для програми Буран, був відновлений українськими фахівцями, і станом на 2020 рік успішно виконує комерційні польоти з перевезення дуже великих [[вантаж]]ів.
СРСР скопіював багаторазовий орбітальний корабель «Шаттл», який назвали «<nowiki/>[[Буран (орбітальний корабель)|Буран]]<nowiki/>». Його було
 
==== Співпраця США та РосійськоїРФ федерації ====▼
▲<nowiki/><nowiki/>[[Файл:Buran_on_An-225_(Le_Bourget_1989)_1.JPEG|міні|[[Ан-225 «Мрія»]] і «Буран». [[Ле Бурже (Міжнародний авіасалон)|38-й авіасалон]] в [[Ле-Бурже (Сена-Сен-Дені)|Ле-Бурже]] 1989 рік.]]
Розпад Радянського Союзу 1991 року, поклавзакінчив кінець[[Холодна холоднійвійна|холодну війнівійну]] та відкрив двері для справжньої співпраці між США і РФ. Радянські програми «<nowiki/>[[Союз (ракета-носійкосмічний корабель)|Союз]]<nowiki/>» і «Мир» було передано Федеральному космічному агентству Російської Федерації, ниніна (2017)базі відомомуякого як28 Державнагрудня 2015 року було створено Державну [[корпораціяКорпорація|корпорацію]] «<nowiki/>[[Роскосмос]]<nowiki/>». У програму «Шаттл-Мир» входили американські космічні човники, які відвідували [[Орбітальна станція «Мир»|космічну станцію «Мир]]<nowiki/>»,▼
▲спроєктовано для виведення на орбіту, ракетою носієм «[[Енергія (ракета-носій)|Енергія]]», та здатним здійснювати [[Робототехніка|роботизований]] орбітальний політ і посадку. На відміну від американського човника, у Бурану не було основних [[Ракетний двигун|ракетних двигунів]], але, як і «Шаттл», він використовував власні орбітальні двигуни маневрування, для виконання своєї остаточної орбітальної установки. У листопаді 1988 року, було успішно проведено одиничний безпілотний орбітальний [[Випробувальний режим|випробувальний]] політ. Другий пробний політ був запланований до 1993 року, але програму було скасовано через відсутність [[фінансування]] та розпад Радянського Союзу, 1991 року. Ще два орбітальні апарати так і не було добудовано, а Буран був зруйнований через обвалення даху [[Ангар|ангара]], у травні 2002 року. Літак [[Ан-225 «Мрія»|Мрія]], який було виготовлено [[Серійний завод «Антонов»|Серійним заводом «Антонов»]] у [[Київ|Києві]], для програми Буран, був відновлений українськими фахівцями, і станом на 2020 рік, успішно, виконує комерційні польоти з перевезення дуже великих [[Вантаж|вантажів]].
 
За програмою «Шаттл-Мир» американські космічні човники відвідували [[Орбітальна станція «Мир»|космічну станцію «Мир]]», російські космонавти літали на «Шаттлі», американські астронавти прилітали на борту космічного корабля «Союз» для тривалого перебування на космічній станції «Мир».
▲==== Співпраця США та Російської федерації ====
▲Розпад Радянського Союзу 1991 року, поклав кінець холодній війні та відкрив двері для справжньої співпраці між США і РФ. Радянські програми «<nowiki/>[[Союз (ракета-носій)|Союз]]<nowiki/>» і «Мир» було передано Федеральному космічному агентству Російської Федерації, нині (2017) відомому як Державна [[корпорація]] «<nowiki/>[[Роскосмос]]<nowiki/>». У програму «Шаттл-Мир» входили американські космічні човники, які відвідували [[Орбітальна станція «Мир»|космічну станцію «Мир]]<nowiki/>»,
 
<nowiki/><nowiki/><nowiki/><nowiki/><nowiki/>[[Файл:International_Space_Station_after_undocking_of_STS-132.jpg|міні|Міжнародна космічна станція, зібрана на орбіті США і Російською федерацією]]
1993 року, [[Білл Клінтон|президент Білл Клінтон]] заручився підтримкою Російської федерації у перетворенні запланованої Космічної станції Freedom, на [[Міжнародна космічна станція|Міжнародну космічну станцію (МКС]]). Будівництво станції почалося 1998 року. Орбіта станції, на висотівисотою 409&nbsp;км, має нахил 51,65 °.▼
російські космонавти, що літали на «Шаттл», і американський астронавт, який прилітав на борту космічного корабля «Союз», для тривалого перебування на космічній станції «Мир».
 
Програму «<nowiki/>[[Спейс Шаттл]]<nowiki/>» було завершено 2011 року, після 135 орбітальних польотів, деякі з котрих, допомагали збирати, постачатизабезпечувати МКС і доправляти на неї екіпажі. Корабель [[Колумбія (шатл)|ColumbiaКолумбія]], було втрачено через трагічну подіюаварію під час спуску, внаслідок якої, 1 лютого 2003 року, загинуло 7 астронавтів.▼
▲1993 року, [[Білл Клінтон|президент Білл Клінтон]] заручився підтримкою Російської федерації у перетворенні запланованої Космічної станції Freedom, на [[Міжнародна космічна станція|Міжнародну космічну станцію (МКС]]). Будівництво станції почалося 1998 року. Орбіта станції, на висоті 409&nbsp;км, має нахил 51,65 °.
 
▲Програму «<nowiki/>[[Спейс Шаттл]]<nowiki/>» було завершено 2011 року, після 135 орбітальних польотів, деякі з котрих, допомагали збирати, постачати МКС і доправляти на неї екіпажі. Корабель [[Колумбія (шатл)|Columbia]], було втрачено через трагічну подію під час спуску, внаслідок якої, 1 лютого 2003 року, загинуло 7 астронавтів.
 
[https://www.unian.ua/science/1882239-zapusk-raketi-nasa-v-rejimi-360-najivo.html] Станом на квітень 2017 року, співпраця між Сполученими Штатами та Російською Федерацією, тривала. 22 квітня 2017 року, приватний [[Cygnus (космічний корабель)|космічний корабель Cygnus]], який було запущено 18 квітня, з американської бази ВПС на мисі [[Канаверал]], усьоме, доправив на Міжнародну космічну станцію, наукові прилади та їжу. Доправлення припасів, забезпечила компанія Orbital ATK, з якою у [[Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору|NASA]] є угода. Оскільки вага вантажу виявилася завеликою&nbsp;— понад 3,5 тонни, було використано ракетоносій [[Atlas V]] (раніше, у жовтні 2016 року, задля доправлення вантажів на МКС, використовували ракету [[Антарес (ракета-носій)|Antares]] з першим ступенем [[Укркосмос|українського виробництва]]).
 
Ракету «спіймала» та встановила на модуль «Юніті», [[Робототехніка|роботизована]] рука. На жаль, [[Космічний апарат|космічний корабель]] не зможе повернутися на [[Земля|Землю]]. Тому після його розвантаження, у нього помістять [[Космічне сміття|сміття]] і відправлять у неконтрольоване падіння, під час якого, він згорить в [[Атмосфера Землі|атмосфері]].
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Пілотований_космічний_політ