Шворінь: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
зображення
доповнення, вікіфікація
Рядок 3:
'''Шво́рінь'''<ref>{{СУМ-11|Шворінь}}</ref>, рідко '''шкво́рінь'''<ref>{{СУМ-11|Шкворінь}}</ref>, [[архаїзм|заст.]] '''швірень'''<ref>{{Грінченко|Швірень|65585-shviren.html#show_point}}</ref> ({{lang-x-slav|*sъvorьnь}}, утвореного від дієслова ''*sъverti''&nbsp;— «зімкнути», «замкнути»)<ref>{{ЕСУМ6}}</ref>&nbsp;— [[стрижень (механіка)|стрижень]] [[шарнір]]а поворотного [[з'єднання деталей|з'єднання]] частин транспортних засобів<ref>{{БСЭ|124065|Шкворень}}</ref>. У вужчому розумінні слова&nbsp;— [[вісь]] повороту керованого колеса автомобіля чи іншого транспортного засобу.
 
У конструкціях [[віз|возів]] шворінь&nbsp;— це [[болт]] або [[стрижень (механіка)|стрижень]], за допомогою якого кріпилась вісь передніх коліс<ref>[http://chumactvo.info/viz Все про чумацтво. Віз]</ref>. З появою [[система кермування#Історія|трапеції Аккермана]] стали використовуватися два шворні, розташовані ближче до маточин: на них поверталися поворотні кулаки.
 
== Техніка ==
Рядок 9:
 
[[Файл:Шворінь.JPG|thumb|250px|left|Шворінь воза ХVIII&nbsp;ст.]]
На автомобілях у ранніх конструкціях це була реальна вісь у вигляді стрижня із загартованої сталі, через яку [[маточина]] колеса кріпилась до балки [[міст (автомобіль)|моста]]. Починаючи з п'ятдесятих років XX століття на легкових автомобілях шворінь у вигляді самостійного елемента підвіски передніх коліс стали поступово замінювати на кульові шарніри, які з'єднували поворотний кулак з важелями підвіски і забезпечували завдяки наявності двох ступенів свободи як її ходи стиснення і відбою, так і [[система кермування|повертання керованих коліс]].
 
[[Файл:King-pin (sworzen).svg|thumb|250px|Кут поздовжнього нахилу шворня.]]
Рядок 16:
Тим не менш, термін «шворінь» продовжує вживатися, означаючи тепер вже не реальну, а конструктивну вісь повороту колеса. Наприклад у випадку підвіски на подвійних поперечних важелях це вісь, що з'єднує центри обох її кульових шарнірів.
 
Для ходових якостей автомобіля дуже важливу роль грає такий параметр, як поздовжній кут нахилу шворня&nbsp;— [[кастор-кут]] (''caster angle'') і кут поперечного нахилу&nbsp;- розвал. Додатний (як на рисунку) поздовжній кут нахилу забезпечує створення при русі авто моменту сил, що сприяє стабілізації коліс особливо на високих швидкостях і малих радіусах повороту. Великі позитивні кути нахилу використовуються у швидкісних (спортивних) автомобілях з метою підвищення курсової стійкості на великих швидкостях, а також у великих мотоциклах призначених для їзди в основному по автомагістралях. Менші значення кута використовуються в легкових автомобілях.
 
За таких умов нахилу шворня (як показано на малюнку), точка перетину його осі з поверхнею дороги лежить перед точкою контакту колеса з дорогою і під час руху шворінь ніби тягне колесо за собою, завдяки чому навіть у випадку тимчасового відхилення від напрямку руху швидко повертається у своє вихідне положення. Це полегшує вихід автомобіля з повороту а також запобігає повороту коліс у бік при русі по нерівній дорозі. Величина моменту стабілізації залежить від величини відрізка випередження шворня, тобто відстані, на від точки перетину осі шворня з дорогою до точки контакту шини з дорогою. Це значення вимірюється міліметрами.