Внутрішній конфлікт у державі Селевкидів (152—137 рр. до н. е.): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Haida (обговорення | внесок) |
правопис |
||
Рядок 10:
Варто відзначити, що окрім зіпсованих відносин з іншими царями, Деметрій мав напружені стосунки із власними підданими, зокрема, мешканцями своєї столиці [[Антіохія|Антиохії]], котрі були незадоволені його байдужістю до державних справ та пияцтвом. Спершу антіохійці спробували увійти в спілку зі згаданим вище Ороферном, проте цю змову викрили і каппадокійця запроторили до в’язниці. Втім, мешканці Антиохії все-рівно повстали проти Деметрія та визнали царем Александра (котрий отримав прізвисько Балас, що, ймовірно, означає «володар»).
Ще одним важливим пунктом, який опинився в руках претендента, стала палестинська [[Акко (місто)|Птолемаїда]] – порт та фортеця між [[Сур (Ліван)|Тіром]] та [[Тель-Дор|Дором]]. У 152 р. до н. е. її гарнізон, котрий був налаштований проти Деметрія через його погордливе відношення, зрадив царю та прийняв до себе Александра.
Про подальший хід бойових дій відомо небагато. [[Юстин]] повідомляє, що в першій битві Деметрій змусив ворогів до втечі. Водночас з юдейських джерел (1-ша Книга Маккавеїв, [[Йосип Флавій]]) відомо, що обидва суперника намагались привернути на свою сторону провідника юдеїв [[Йонатан Хасмоней|Йонатана Хасмонея]]. Хоча Деметрій наказав повернути останньому заручників, котрі утримувались у зайнятій селевкідським гарнізоном єрусалимській фортеці, проте, з огляду на попередні події (на той час юдеї [[Макавеї|вели боротьбу з сирійськими царями]] вже півтора десятка літ, причому зазнали найважчого удару саме від полководця Деметрія), Йонатан вирішив підтримати Александра. На тлі зосередження сил держави Селевкидів на внутрішній боротьбі, більшість царських гарнізонів покинули Юдею, залишившись лише в [[Єрусалим|Єрусалимі]] та Бет-Цурі (три десятки кілометрів на південь від Єрусалима).
У 150 р. до н. е. Александр зібрав велике військо та виступив проти Деметрія. Коли дійшло до вирішальної битви, ліве крило Деметрія навернуло своїх супротивників до втечі, переслідувало їх на велику відстань та захопило навіть табір. Прихильники Александра зазнали великих втрат (за твердженням Юстина – «багато тисяч були знищені в бою»), проте переможна частина деметрієвого війська зайнялась розграбовуванням табору. В той же час, його праве крило зазнало поразки. Хоча сам Деметрій перебив чималу кількість ворогів, проте в якийсь момент він заїхав у трясовину та впав із коня. Солдати Александра оточили його і закидали дротиками.
== Боротьба Баласа із Деметрієм II ==
Рядок 23:
Дізнавшись про появу нового суперника, Александр спішно вирушив із [[Фінікія|Фінікії]] (де тоді перебував) до столичної Антіохії. При цьому він залишив начальником [[Келесирія|Келесирії]] Аполлонія, котрий увійшов у конфлікт із юдейським провідником. Останній наніс Аполлонію поразку у битві, захопив та спалив Азот (наразі [[Ашдод]]), а також змусив визнати свою зверхність міста Іоппію ([[Яффа]]) та Аскалон ([[Ашкелон]]).
Невдовзі у Александра відбувся розрив з його родичем та потужним союзником Птолемеєм VI. Останній виступив з Єгипту із військом на допомогу (чи начебто на допомогу) своєму зятю, та пройшов уздовж всього східного узбережжя Середземного моря аж до [[Селевкія Пієрія|Селевкії Пієрії]], котра знаходилась за кілька кілометрів на захід від Антіохії та виконувала функцію її
Коли єгипетський цар наблизився до Антиохії, Балас з великим військом перебував у Килікії, де вів боротьбу з Деметрієм. Цим скористались антіохійці, котрі вже встигли зненавидіти Александра (зокрема, і через поведінку Аммонія) та збунтувались проти нього під проводом Гіеракса та Діодота, котрим цар ввірив управління столицею. У описанні найближчих наслідків два нещодавно зазначені джерела знов розходяться, в залежності від їх тлумачення вчинків Птолемея як зрадницьких чи виправданих. За однією з версій, Птолемей вінчав себе як царя Азії, тоді як за іншою він відхилив таку пропозицію та доклав чимало зусиль, щоб вмовити антиохійців визнати царем Деметрія (мешканці столиці, і зокрема Гіеракс та Діодот, були не дуже схильні до цього, пригадуючи свої суперечки з батьком нового претендента на престол). Діодор Сицилійський стверджує, що Птолемей дійсно відмовився від сирійського царства, проте мав намір повернути своїй державі Келесирію (Фінікія, [[Палестина]] та [[Зайордання]]), захоплену [[Антіох III Великий|Антіохом III]] у [[П'ята Сирійська війна|П’ятій Сирійській війні]].
| |||