Мікрокод: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
уточнення
Рядок 9:
Наявність в процесорі можливостей паралельного і одночасного виконання мікрооперацій призводить до того, що окрема мікрокоманда включає кілька полів і тому виявляється досить «широкою» (32 — 72 біти і більше). В окремих процесорах з відносно «вузькими» мікрокомандами також застосовується поділ мікрокоманд на типи, при якому, в залежності від типу мікрокоманди, забезпечується її різна інтерпретація. При цьому мікрокоманди виявляються функціонально-орієнтованими на керування арифметико-логічним пристроєм, керування пам'яттю тощо. Як наслідок, такі мікрокоманди також можуть змінювати і довжину такта процесора.
 
У більшості [[центральний процесор|процесорів]] з мікрокодом він розміщується не в [[Оперативна пам'ятіять|оперативній]], а у спеціальній пам'яті мікрокоду з високою швидкодією ({{lang-en|control store}}). У деяких процесорах мікрокод можна оновити програмно, інколи навіть з додаванням функціональності, що використовується [[Операційна система|операційною системою]] Наприклад, в системі [[VM (операційна система)|VM]] компанії [[IBM]] та її радянському клоні [[СВМ]] мікрокод реалізовував спеціальні системні інструкції (такі, як перемикання віртуальних машин). За відсутності мікропрограмної підтримки такі операції мали б бути реалізовані програмно і, відповідно, їх виконання потребувало б набагато більше часу.
 
В більш загальному випадку можливість дозавантаження або зміни мікрокоду дозволяє виправляти знайдені помилки і додавати реалізацію нових інструкцій. Мікрокод також дозволяє налаштувати мікроархітектуру комп'ютера на [[Емуляція|емуляцію]] іншої (як правило, більш складної) [[Архітектура комп'ютера|архітектури]].