Масниця: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Внесено відомості, які відповідають дійсності. Попередня інформація була неправдивою та ображала честь і гідність українців Мітки: перше редагування Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
Lionfm (обговорення | внесок) Додав про українські традиції і різницю із російськими. |
||
Рядок 26:
{{перенаправлено|Колодій}}
[[Файл:Масленица в Малороссии 1896.jpg|міні|220пкс|Масниця в Україні. «Всемирная иллюстрация», 1896]]
'''Ма́сниця'''{{sfn|Сапіга|1993|с=}}, рідше '''Ма́сляниця'''<ref>[https://ure-online.info/encyclopedia/maslyanytsya/ Масляниця] «Українська Релігієзнавча Енциклопедія»</ref><ref>{{СУМ-11|Масляниця}}</ref>, '''Пу́щення'''{{sfn|Сапіга|1993|с=}}, '''Сиропу́ст'''{{sfn|Сапіга|1993|с=}}, '''Масляна''', '''Колодій''', '''Сиропу́сний тиждень''', '''Си́рна неділя''', '''Ба́бське свято''', '''Зага́льниця''' ({{lang-ru|Масленица, Масляница}}, {{lang-be|Масленіца, Масленка}}) — традиційне [[Східні
Архаїчне свято закінчення зими і початку весни відоме майже всім європейським народам, хоча й із різними назвами...Християнська церква прив'язала його до тижня напередодні Великого посту...Саме тому свято не має чітко встановленої дати в календарі, а залежить від дати Великодня, яка, як відомо, є змінною. Зазвичай вона припадає на кінець лютого – початок березня і займає, ніби проміжне місце між зимою та весною. Його відзначення полягає у проведенні гучних святкувань – карнавалів (серед яких найвідоміший Венеційський карнавал з характерними масками і розкішними костюмами). Власне й саме слово “карнавал” походить від латинського carnem vale – м’ясо прощай. У чехів це свято називається Менсопуст, у словаків – Фашіанг, у поляків – Запусти, у росіян – Маслєніца. В українців це свято відоме у такій назві, як Масниця. В окремих регіонах побутували також такі назви як Колодій, Запусти, Пущення, Заговини, Сирний тиждень.<ref name="Пуківський">{{cite web|url=http://localhistory.org.ua/masnytsya-z-varenykamy-chy-maslyana-z-blinamy-abo-yak-vidbuvayetsya-falsyfikatsiya-ukrayinskyh-tradytsij/|title=Масниця з варениками чи Масляна з блінами, або як відбувається фальсифікація українських традицій? |deadurl=no}} Юрій Пуківський // журнал "Локальна Історія".2019. №2 </ref>
Центр, схід і південь святкує Масниці, які теж називають “Колодки” чи “Колодієм”. В побуті вживаються ще інші назви “Заговини”, “Ніжкові заговини”, наприклад.
Масниці це те ж, що Масний, він же Тлустий, Жирний тиждень в багатьох культурах. Західніші реґіони України називають цей тиждень Запусти/Запуст, Сиропуст (бо ще можна їсти сир і інший набіл). <ref name="Душар">{{cite web|url=https://panistefa.com/chomu-zapusty-maslyana-kolodij-ne-maslyenitsa-i-troha-perepysiv|title=Чому Запусти, Масниці, Масляна, Колодій – не Маслєніца. І троха переписів |deadurl=no}} Маріанна Душар "Пані Стефа" - 13 лютого 2018 </ref>. Цей тиждень відомий найбільше за обрядом Колодія, який святкували по всій Україні.
Перші згадки про м'ясницю в календарях наших предків датуються IV ст. н. е. (календарі із села Ромашки Київської області та із [[Лепесівка|Лепесівки]] — сучасної Хмельницької області). Свято активно відзначалося не лише в період язичництва, а й після запровадження християнства [[Володимир Святославич|князем Володимиром]] у 988 році. Найбільш активного святкування Масниця набула у IX—XII століттях, в часи і на теренах [[Київська Русь|Київської Русі]].
Рядок 32 ⟶ 36:
''Колодій'' збігався в часі із ''Сиропусним тижнем'', останнім тижнем ''М'ясниць''. Це останній, напередодні Великого посту, тиждень, коли можна було справляти весілля. Цей тиждень також називали ''Бабським тижнем'' або попросту ''Бабським'', а Колодій, відповідно, ''Бабським святом''. Протягом цього тижня чоловікам належало слухатися жінок і витримувати їхні збиткування.
[[Християнська Церква|Християнська церква]] додала ''М'ясницю у'' [[Православний календар|свій календар]], проте свято так і не набуло християнського змісту. Але оскільки
== Традиції ==
В обряді носити Колодку чітко простежується елементи глибинних рудиментів — «законодавцями» були не чоловіки, а жіноцтво.<ref name="Скуратівський">В.Скуратівський</ref>▼
▲В обряді носити Колодку чітко простежується елементи глибинних рудиментів — «законодавцями» були не чоловіки, а жіноцтво.
Обряд колодки чи Колодія відзначали напередодні Великого посту — останнього тижня м'ясниць. Це був, власне завершальний термін, коли ще можна було справляти весілля.
Рядок 60 ⟶ 62:
Свято ''Колодія'' характерне лише для України та [[Білорусь|Білорусі]] і сягає своїми коренями ще глибоко дохристиянських часів. Протягом цілого тижня паралельно з іншими обрядами проходило коротке ''Колодчине'' життя.
[[Файл:Шинок_с_Рудяков_01.jpg|right|thumb|200px| [[Корчма|Шинок]]. с. Рудяків, [[Переяславський повіт]], [[Полтавська губернія]]. 1890-ті роки]]У понеділок ''Колодка'' «народжувалась», у вівторок — «хрестилася», у середу справляли «[[похрестини]]», у четвер «помирала», у п'ятницю ''Колодку'' «хоронили», а в суботу «оплакували».<ref name="Воропай">О.Воропай</ref> У неділю ж наставала кульмінація ''Колодія'', а заразом і ''Колодчиної'' долі. Молоді жінки «волочили» ''Колодку''.<ref name="Воропай">О.Воропай</ref>
Як і молодиці, дівчата в цей день п'ють трунки і співають:
Рядок 70 ⟶ 72:
: Бо на дворі піст наступає,
: А хто його проскаче,
: Той Великодня не побаче …<ref name="Воропай">О.Воропай</ref>
У четвер на цьому тижні господині збираються компаніями і спеціально п'ють та гуляють — ''«щоб телята водились!»'' Вони ж і не прядуть на цьому тижні — ''«щоб масло не гіркло!»''<ref name="Воропай">О.Воропай</ref>
У п'ятницю — частунок тещі. Колись в Україні був звичай двічі на рік частувати тещу — «щоб горло не пересихало». Хто женився в осінні ''М'ясниці'', той урочисто віз тещу до себе в гості на другий день ''[[Різдво Христове|Різдвяних Свят]]'' — якщо добра, або на третій — якщо зла. Хто ж оженився в різдвяні ''М'ясниці'', той возився з тещею в п'ятницю на ''Масницю''. Разом з тещею запрошувались ще й інші родичі. Частуючи гостей, зять говорив: «Пийте, люди добрі, по повній чарці, хай у моєї тещі горло не пересихає!» (натяк на сварливість)
== Ніжкові заговини ==
Рядок 90 ⟶ 92:
== Релігійні особливості ==
[[Файл:Ruskie.jpg|міні||200пкс|[[Вареники]] — традиційний почастунок на свято.]]
Починається святкування Масниці перед Великим постом, який триває 48 днів до Великодня.
Рядок 105 ⟶ 108:
На ''Пущенні'', чи ''Сирному тижні'' немає [[піст|посту]] в [[середа|середу]] й [[п'ятниця|п'ятницю]], кожен день можна вживати [[молоко]], [[Яйце (їжа)|яйця]] і [[Риби|рибу]], але [[м'ясо|м'яса]] вже не їдять. У православних храмах починають здійснювати Великопісні служби.
== Обрядова їжа ==
Холодець з свинячих ніжок, вареники з сиром<ref name="Килимник">С.Килимник</ref>, сир, капуста з олією, капусняк, "огірки" – розсіл огірковий, яєшня на маслі, сир з сметаною, різні каші, борщ з рибою, локшина на молоці та інші пісні страви, в розумінні не м’ясні.<ref name="Килимник"/> <ref name="Душар"/>
В Галичині є традиції пекти пампухи і смажити хрусти/вергуни. Це не є дуже поширеним, і виглядає на вплив центральноєвропейської традиції “тлустого” четверга чи вівторка (залежно від країни). Пампухи “paczki” є дуже популярними в цей період в Польщі та польських діаспорах США і Канади.<ref name="Душар"/>
Але як би там не було, сенс останнього тижня перед постом в Україні – приготувати себе до нього духовно і фізично. Їжа полегшується, м’яса не їмо ще з попереднього тижня (Мясопуст). Тобто по суті це спокійний час, примирення з собою і оточуючими, намагання вирішити образи, очікування посту. Закінчується Прощеною неділею.<ref name="Душар"/>
== Тлумачення української традиції: українська Масниця-Колодій - не російська Маслєніца ==
Це українське свято на честь весняного пробудження природи, одне з праслов’янських свят, яке сягає доби Трипільської культури. Його в нас ще називають Колодій, Колодка, Сирна неділя, Пущення, Загальниця, — каже етнолог, кандидат філологічних наук, завідувачка науково-дослідного відділу інноваційних технологій та популяризації культури Українського центру культурних досліджень Валентина Телеуця. — За давніми традиціями на Масницю варили вареники. На козацьких землях це була головна ритуальна страва. Недарма ж козаки жартували, що на Масницю й турки вареники їдять.<ref name="Чорна">{{cite web|url=http://www.golos.com.ua/article/299757|title=Не Маслєніца, а Масниці й Колодій |deadurl=no}} Світлана
Чорна // Голос України - газета Верховної Ради України. - 14 лютого 2018 </ref>
Традиція випікання млинців впровадилися у нас в радянський час. За Радянського Союзу на всій його території проводили однакові свята, щоб традиції етносів, які входили до складу імперії, відходили на периферію і їх не згадували, — зазначає доктор філологічних наук, завідувачка кафедри фольклористики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олена Івановська.<ref name="Чорна"/>
Слід знати, чому Маслєніца і Масляна звучать майже однаково. У Росії «блины» з гречаного борошна смажили на рослинній олії, яка там називається «постным маслом», тоді як в українців масло — це продукт, виготовлений з коров’ячого молока. Та й сир на тих теренах — це «творог», тому «сиропустна неділя» там мала б називатися «творожнопустна». Назву обряду в інші землі принесли українські священики, котрі століттями служили далеко за межами рідної країни.
Фольклористи із козацького селище «Мамаєва слобода», що в мальовничому київському урочищі, з якого бере початок річка Либідь зазначають, що російська Маслєніца це зовсім не Масниці і Колодій. Свята відрізняються не лише обрядовими стравами, музичним оформленням, а й своєю суттю та значенням. На Московщині, де цими днями проводжали зиму, пили багато горілки, бражки з «блинами», поминальною їжею, бо опудало зими спалювали, вона помирала. Одним з обов’язкових атрибутів свята в наших сусідів були бої «стінка на стінку», що не обходилися без крові.<ref name="Чорна"/>
І директор скансену «Мамаєва слобода» Костянтин Олійник, говорить, що Колодій нічого спільного з російською Масляницею немає. Російський варіант свята «с блінамі», «штурмамі кріпастєй», «к тьощі на бліни» з’явився в Україні за правління Брєжнєва. Великі індустріальні центри були заселені людьми з півночі Уралу. Природньо, що вони хотіли бачити тут частину своєї батьківщини – Росії. Відродження російських традицій вважалось прекрасним явищем. В Києві ця красота з’явилася на початку 1980-х, у Голосіївському парку робили оці блін… млинці, наливали горілку. <ref>{{cite web|url=https://web.archive.org/web/20110316094303/http://sumno.com/event-poster/na-mamajevij-slobodi-vidtvoryat-zabute-svyato|title=Забуте свято на «Мамаєвій Слободі» |deadurl=no}} </ref>
В Україні інша назва свята Колодій, — продовжує розмову фахівець з нематеріальної культурної спадщини Валентина Телеуця. — У прадавньому розумінні Колодій — це маленький Сонце-Божич, який підріс і набрався сили розкручувати Сонячне Коло, тобто став Коло-Дієм. Наші предки вважали Колодку символом продовження роду. Тож свято супроводжувалося обрядами, пов’язаними не лише з проводами зими й зустріччю сонця, а й такими, що закликали до загального примирення, злагоди і всепрощення. Недарма в українців останній день тижня називається ще й Прощеною неділею, коли треба забувати всі образи та всіх прощати. Ця традиція збереглася й донині.<ref name="Чорна"/>
А ось традиція Колодки, коли під час народних гулянь дівчата й парубки, що не знайшли собі пару, а також їхні батьки, які не одружили своїх дітей, на покару волочили прив’язаний до ноги шматок дерева — колодку, була практично втрачена в радянський час.<ref name="Чорна"/>
Масниці за радянських часів намагалися зросійщити, влаштовуючи так звані «Русские Масленицы», — каже журналістка, власниця етнографічної садиби на Чернігівщині Віра Кульова. — У нашому селі в часи мого дитинства у цей тиждень, як і велося за давніх часів, варили вареники з різною начинкою — у кого що в хаті було, бо жили бідно. А про «Русскую Масленицу» (деякі запопадливі керівники містечок влаштовували ще й проводи «Русской зимы») я дізналася в студентські роки. Пам’ятаю, дорогою з Чернігова до Києва в Козельці побачила величезні щити з написом «Проводы русской зимы», ясна річ, була просто шокована. До чого на Чернігівщині «русская зима», куди її проводжати?! Вже потім зрозуміла все. А тоді дивувалася тупоумству місцевої влади.<ref name="Чорна"/>
Як розповідає провідний методист Волинського обласного центру народної творчості Ірина Хмілевська, завдяки зусиллям фольклористів та етнологів, молоді, що не цурається прадідівських традицій і звичаїв, свято Колодія в їхньому регіоні рік за роком відновлюється та збирає дедалі більше шанувальників і учасників. Наступної неділі, в останній день перед Великоднім постом, Сонце-Божич згукує містян та гостей Луцька до замку Любарта, де Коло-Дій з Великою Богинею Матір’ю Макош (Матір Коша), що визначала жіночу долю, через пісні, танці, жарти й частування ладнатимуть пари й вестимуть їх до шлюбу, щоб український рід не біднів.<ref name="Чорна"/>
За словами наукового редактора журналу “Локальна Історія” і етнографа, свята, яке називають Масляна, в українців ніколи не було. Воно не має нічого спільного з українською культурою... Організатори подібних маслянічних заходів ігнорують (свідомо чи несвідомо) автентичні українські традиції цього свята, яке має свою національну специфіку суттєво відрізняється від російського...
Свою автентичну назву це свято має в українців. Термін Масляна є похідною словоформою від російської “Маслєніци”. Саме цю назву агресивно нав’язують українцям зусібіч, іменуючи її “давньослов’янською”. Натомість ігноруються власне українські назви свята, серед яких найбільш поширеним здавна була – Масниця. В окремих регіонах побутували також такі назви як Колодій, Запусти, Пущення, Заговини, Сирний тиждень.<ref name="Пуківський"/>
Святкування Масниці в більшості регіонів України мало громадський характер і передбачало влаштування гучних забав, веселощів, приготування і споживання страв, які на період посту ставали табуйованими, тобто, насамперед, м’ясних та молочних. Символічне значення ритуалу наїдатися перед постом у народній свідомості мало на меті забезпечення добробуту, достатку і багатства.<ref name="Пуківський"/>
Самобутні традиції відзначення Масниці в українців зберігалися до середини ХХ ст. Неодмінним атрибутом святкування і найважливішою стравою є вареники з сиром, политі маслом та сметаною. “Почекайте вареники, прийде на вас Масниця”, – говорить українська народна приказка. В той час у росіян стравою-відповідником, маркером свята є “маслєнічниє бліни”, у поляків – смажені пончики з повидлом, у хорватів – булочки з начинкою “крафне”.<ref name="Пуківський"/>
Найвідомішим і найцікавішим елементом традиційної для українців Масниці є обряд “колодки”. Колодкою називали дерев’яне поліно, яке прив’язували неодруженим парубкам, символічно караючи їх за те, що вони вчасно (тобто до початку посту) не одружилися. Відкупитися від колодки парубок міг лише одним способом – вгостити жінок горілкою або ж дати грошей. У жартівливій формі громада осуджувала неодружену молодь, заохочуючи до продовження роду. Аналоги цього звичаю у слов’янському світі зустрічаємо в Словенії, Хорватії, Білорусі. Натомість він майже невідомий росіянам.<ref name="Пуківський"/>
Ще одним архаїчним обрядом української Масниці було поховання Колодія, відоме у кількох локальних варіантах. В його основі розігрування народження та поховання дерев’яної ляльки – колодки, що уособлювало знищення образу зими. Натомість звичай виготовлення маслєнічних опудал і їх спалювання – явище притаманне для російської традиції і нічого спільного з українською народною культурою немає. У радянський час відзначення Масляної, як свята проводів зими, за російським сценарієм, пропагували державні відділи культури в багатьох українських містах. Отож, не дивно, що нині ми знаємо звичаї північного сусіда краще, аніж свої власні, які мають самобутній національний характер та колорит.<ref name="Пуківський"/>
На погляд відомої кулінарки і блогерки Маріанни "Пані Стефи" Душар, виходить те, що “Маслєніцу з блінами” (а не варениками) в попсовій формі нам занесли за часів совєтів, чи може ще й раніше. Ймовірно це була дифузія подібних, але багато в чому інших московських традицій. Згрубша, так само як колись язичницькі традиції заступалися християнськими. А що назви схожі (Масниці і Маслєніца) то особливо ніхто в деталі не спішить вдаватися. Зараз російська "Маслєніца" є добрим маркетинговим інструментом для кнайп та супермаркетів. Бо під цей весь шум можна троха більше продати тематичних харчів і до них.<ref name="Душар"/>
== Див. також ==
{{commonscat|Maslenitsa}}
Рядок 125 ⟶ 168:
* {{Книга |автор = Сапіга В. К. |заголовок = Українські Народні свята та Звичаї |місце = {{К.}} |видавництво = Т-во «Знання України» | рік = 1993 |сторінок = 112 |посилання = http://archive.is/XFFAg#maslyana |isbn = 5-7770-0582-9 |ref = Сапіга}}
* ''[[Скуратівський Василь Тимофійович|Скуратівський В.]]'' Дідух — Свята українського народу. — Київ: Освіта, 1995.
* {{книга |автор=[[Килимник Степан Іванович|Килимник С. І.]] |назва=Український рік у народних звичаях в історичному освітленні |посилання=http://etnoua.info/novyny/vydannja-ukrajinskyj-rik-5-tomiv-skylymnyk-1957-1964/ |місце=Вінніпег, Торонто |видавництво= |рік=1962 |том=3. Весняний цикль |сторінок=374 |ref=Килимник}}
== Посилання ==
*[http://encyclopedia.kiev.ua/vydaniya/files/use/first_book/part5.pdf Колодій] // {{УМЕ5|сторінки=680-681}}
* {{УМЕ7|частина=Масниця|сторінки=928}}
* {{УМЕ12|частина=Пущення|сторінки=1540}}
* [http://mamajeva-sloboda.ua/publ.php?id=272 Колодій (Масниця) — за народним календарем починається за тиждень до Великого посту. Як святкували і що їли з нагоди свята]
* [http://www.mamajeva-sloboda.ua/news.php?id=404 Масляна на «Мамаєвій Слободі»]
* [https://web.archive.org/web/20110316094303/http://sumno.com/event-poster/na-mamajevij-slobodi-vidtvoryat-zabute-svyato/ Забуте свято на «Мамаєвій Слободі»]
| |||