Вікіпедія

Кирилів Антон Степанович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Наступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Створена сторінка: '''ОДИНСЬКИЙ Василь Миколайович''' (11.01.1892/30.12.1891 ст. ст. – 13.01.1972), юрист, громадський діяч, п...
 
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{Військовик
'''ОДИНСЬКИЙ Василь Миколайович''' (11.01.1892/30.12.1891 ст. ст. – 13.01.1972), юрист, громадський діяч, поручник УГА, четар Буковинського Куреня ДА УНР. Народився в с. Завалля повіт Снятин в Галичині в сім’ї сільського господаря Василя Одинського і Параскеви, уродженої Мар՚янич. З 1903/1904 навчального р. навчався в 2-ій державній німецько-українській гімназії в Чернівцях. З 01.10.1912 р. студент юридичного факультету університету в Чернівцях. Член-засновник українського академічного козацтва «Запороже» з 1912 р., член правління (субсеньйор) з 03.1913 р. та «Чесний батько» козацтва з 1930-х рр. 
| ім'я = Кирилів Антон Степанович
 
| оригінал імені =
Мобілізований до війська з перших місяців війни. Воював на італійському фронті в Альпах в районі Трієсту. Після закінчення офіцерської школи іменований кадетом резерву, з 01.01.1916 р. іменований лейтенантом резерву 6-го батальйону фортечної артилерії. Ще будучи кадетом в резерві нагороджений в 09.1915 р. срібною медаллю хоробрості 2-го класу, як лейтенант резерву нагороджений в 03.1917 р. бронзовою медаллю за військові заслуги з мечами на стяжці хреста за військові заслуги та військовим хрестом Карла.
| портрет = Кирилів Антон 1925.jpg
 
| розмір =
В 10.1918 р. перебував у відпустці в Заваллі. Після розвалу Австро-Угорської монархії став на службу в українську армію в Снятині 01.11.1918 р. як четар, згодом поручник УГА. Отримав призначення повітової Української Національної Ради в Снятині на «станційного команданта» залізничної станції Снятин-Залуччя, яку на чолі невеликого загону українських вояків  перебрав разом з важливими військовими складами від угорської частини опівдні 01.01.1918 р. Разом із сотнею УСС під командою поручника Індишевського, яка прибула на станцію 03.11.1918 р. роззброював військові частини, які поверталися зі східного фронту. В другій пол. 11.1918 р. був призначений військовим командантом повіту Снятин (після поручника Г. Мартинця) та одночасно командантом міста Снятин. Першим організував на Снятинщині українські органи правопорядку (поліцію та жандармерію). Ще перед отриманням урядового розпорядження провів набір до УГА в Снятинському повіті. Забезпечував відправку до Буковинського полку в Коломиї (командир отаман М. Топущак) добровольців, які діставалися до Снятина через кордон з Румунією. Після нападу румунської армії на Покуття 24.05.1919 р. зголосився на фронт та передав повітову команду сотникові УСС Я. Небиловцю. Через Коломию добрався до Чорткова, де мав зголоситися у команданта артилерії отамана Я. Воєвідки, однак вже його там не застав. 17.07.1919 р. перейшов з УГА Збруч, та вступив до Буковинського куреня. Як четар брав участь у всіх боях БК на Наддніпрянщині аж до 10.1919 р., коли, перебуваючи в Кам՚янці Подільському і не бажаючи потрапити в польський полон, перейшов через Дністер на Буковину. Згодом повернувся до команди ЧУГА в Балті, щоб навесні 1920 р. виїхати з місією зв ՚язку до уряду Є. Петрушевича у Відні. Затриманий румунською сиґуранцею в Чернівцях 12.04.1920 р., змушений був після звільнення виїхати до Бухаресту, де довідався від Д. Маєра-Михальського про перехід ЧУГА на бік поляків. З український паспортом, виданим 22.04.1920 р. надзвичайною дипломатичною місією УНР у Бухаресті, виїхав на Підкарпатську Україну. В Ужгороді поступив на роботу в Підкарпатський Банк. Часто виступав в епізодичних ролях у виставах українського театру в Ужгороді. В 1923 р. одружився з Альмою-Єлизаветою Дуткою, сестрою провідного актора і режисера українського театру в Чернівцях І. Дутки. Завершивши докторатом вищі юридичні студії в Празі, пройшовши адвокатську практику у адвоката д-ра Романа Стахури та отримавши чехословацьке громадянство, розпочав власну адвокатську практику в Ужгороді. На початку 1938 р. обороняв в судовому процесі (разом з ужгородським адвокатом д-ром М. Бращайком та мукачівським адвокатом д-ром В. Комаринським) українців з Великого Березова, які протестували проти виключно російського репертуару «Карпаторусского Театру», домігшись їх виправдання судом. Незадовго перед окупацією  Карпатської України Угорщиною в 03.1939 р. переїхав до м. Братислави, де працював у «Татра Банку». В 1945 р. втік перед більшовиками з Словаччини до Мюнхену, де викладав в Українській Високій Економічній Школі. В 1950 еміґрував до США, де замешкав у Нью-Йорку, працюючи у Кредитовій спілці “Самопоміч”. До останніх рр. життя був активним членом УАК «Запороже», першим Старшим Ради Козацької «Запорожа» у Нью Йорку. Налагоджував стосунки між його членами на різних континентах, розробив проекти Статута та Правильника «Запорожа», які прийнято на засіданні Головної Козацької Ради в Нью-Йорку, а згодом і осередками в Мюнхені та в Відні. Як найстарший живий запорожець, заприсяжив молодих козаків і козачок в Нью-Йорку 23.02.1963 р. Помер в Нью Йорку, похований 21.01.1972 р. на Українському Православному цвинтарі в Бавнл Брук, Нью Джерсі.
| підпис = Кирилів Антон Степанович у 1925 році
 
| ім'я при народженні =
 
| дата народження =
           ''Тв.; Одинський В. '' Спомин про УАК «Запороже» в Чернівцях. / Українське Академічне відзначуваних в Ню Йорку, Відні та Мюнхені. Нью Йорк, 1970. – С. 18.25.;
| місце народження =
 
| дата смерті =
''Літ.:'' Відзначені члени укр. акад. тов. «Запороже». // «Буковина». – 1916. – 1 квітня.; З краю. Снятин // «Нове життя». – 1918. – 12 грудня.; ''Лакуста С.'' Пам’яті героїв. // «Час». – 1931. – 22 березня''.''; Повітова Військова Команда і Повітовий Комісаріят в Снятині. [Фотографія]. // «Літопис Червоної Калини». – 1936. – Ч. 7-8. – Липень-серпень. – С. 25.; Українці перед судом за демонстрацію в театрі. // «Діло». – 1938. – 17 квітня.; ''Квітковський Д., Бриндзан Т., Жуковський А.'' Буковина. Її минуле і сучасне. – Париж; Філадельфія; Детройт: Зелена Буковина, 1956. – С. 793-794.; ''Микитюк Д.'' Українська Галицька Армія у 40-річчя її участи у Визвольних Змаганнях в 1918-1919 рр..Матеріали до історії. – Т. 2. – Вінніпеґ; 1960. – С. 43.; ''Микитюк Д.'' Українська Галицька Армія у 40-річчя її участи у Визвольних Змаганнях в 1918-1919 рр. Матеріяли до історії. Том 3. Вінніпеґ, 1966. – С. 112.; ''Бажанський М.'' Відновлення Української Держави 1918 року. Детройт: Бібліотека видавництва Снятин, 1979. – С. 3, 4, 30-40, 51, 81; ''Гніздовський О.'' За рідний край. Спогади з визвольної війни, // «Буковина». (Торонто). – 1979. – Ч.1.; ''Шереґій Ю.'' Нарис історії українських театрів Закарпатської України до 1945 року. Нью-Йорк [та ін.]: Словацьке педагогічне видавництво в Братіславі. Відділ української літератури в Пряшеві, 1993. – С. 53.; ''Добржанський О., Старик В.'' Бажаємо до України. Змагання за українську державність на Буковині у спогадах очевидців (1914-1921). // Одеса: Маяк, 2008. – С. 1007-1017.
| місце смерті =
 
| місце поховання =
''В. П. Старик''
| координати місця поховання =
| прізвисько =
| національність =
| приналежність =
| країна = Україна
| вид збройних сил =
| рід військ =
| освіта =
| роки служби =
| звання = поручник
| формування =
| командування =
| битви =
| нагороди = <!--
{{ряд|вирівняти=по центру|{{ШаблонНагороди}}|{{ШаблонНагороди}}}}
{{ряд|вирівняти=по центру|{{ШаблонНагороди}}|{{ШаблонНагороди}}}}
-->
| відносини =
| титул =
| по відставці =
| інше =
| автограф =
}}
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Кирилів_Антон_Степанович