Вікіпедія

Академія (знання): відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
вікіфікація
Рядок 1:
{{Otheruses|Академія (заклад)}}
[[Файл:ClevelandTowerWatercolor20060829.jpg|міні|[[Принстонський університет]]]]
'''Академія''' або '''academia''' (академічний світ, академічне середовище; [[Давньогрецька мова|атт. гр.]] Ἀκαδήμεια; [[Койне|гр. койне]] Ἀκαδημία; [[Латина|лат.]] та [[Англійська мова|англ.]] Academia) &nbsp;— західний термін, що означає процес здобуття ([[дослідження]]), збереження і передачі ([[вища освіта]]) важливих [[Знання|знань]] від покоління до покоління, а також сукупність персоналій, установ та організацій, які займаються цим<ref name=":0">{{Cite web|title=academia {{!}} Definition of academia in English by Oxford Dictionaries|url=https://en.oxforddictionaries.com/definition/academia|website=Oxford Dictionaries {{!}} English|accessdate=2019-04-13}}</ref><ref name=":1">{{Cite web|title=ACADEMIA {{!}} meaning in the Cambridge English Dictionary|url=https://dictionary.cambridge.org/dictionary/english/academia|website=dictionary.cambridge.org|accessdate=2019-04-13|language=en}}</ref>. Академія передовсім пов’язанапов'язана із дослідницькими інституціями та [[Заклад вищої освіти|закладами вищої освіти]], які в [[Західний світ|західному світі]] тісно взаємопов'язані, починаючи з [[Античність|античної]] установи &nbsp;— [[Академія Платона|Академії Платона]] [[IV століття до н. е.|4 століття до Р. Х.]]
 
В українській мові слово «академія» в такому значенні вживається рідко, зазвичай використовуються окремі терміни і словосполучення для різних аспектів значення: [[академічна спільнота]], [[академічна культура]], [[академічна традиція]], академічне знання, академічний світ, академічне середовище<ref>''Рогожа'', 2014.</ref>, [[Академічне дослідження|академічні дослідження]] і освіта тощо.
 
== Назва ==
 
Назва походить від місцевості [[Академія Платона (район Афін)|Академія]] у [[Стародавня Греція|стародавній Греції]], яка, у свою чергу, була названа на честь афінського героя [[Академ|Академа]]а. Давньогрецький мислитель [[Платон]] бл. [[385 до Р.Х.]] створив тут, за межами тодішніх міських стін [[Афіни|Афін]], [[гімнасій]], який став визначним навчальним центром. У цьому місці було святилище богині [[Мудрість|мудрості]] та майстерності [[Афіна|Афіни]], створене на місці колишнього [[Оливки|оливкового]] саду, звідки походить вираз «сади академії».
 
У цих садах Платон спілкувався зі своїми учнями. Він розвинув ці бесіди у [[метод навчання]] [[Філософія|філософії]] і в [[387 до Р.Х.|387 році до Р. Х.]] заснував те, що нині відомо як [[Академія Платона|Стара Академія Платона]].
 
Поступово латинський термін ''academia'' розширював своє значення і з доби [[Відродження]] став означати культурне накопичення [[Знання|знань]], їхній розвиток, впорядкування та передачу від покоління до покоління через практиків та зберігачів, також спільноти та організації, які цим займаються<ref name=":0" /><ref name=":1" />. У [[17 століття|17 столітті]] британські, італійські і французькі вчені почали використовувати термін на позначення типу закладу освіти, а також на позначення дослідницьких чи почесних інституцій, що згодом перетворилося на традицію національних академій наук, як-от [[Французька академія]].
 
В українській мові існує велика проблема з терміном ''academia'', бо немає єдиного відповідника для всієї сукупності значень, адже слово «академія» вживається переважно для позначення [[Академія|одного із типів навчальних, дослідних або почесних закладів]], а термін «<nowiki/>[[академічна спільнота]]<nowiki/>» позначає лише сукупність тих, хто займається отриманням, розвитком, збереженням та передачею знань, а не сам цей процес і його культурну традицію. На позначення процесу і традиції іноді вживають поняття «<nowiki/>[[академічна культура]]<nowiki/>», а для підкреслення історичної тяглості і власне традицій &nbsp;— [[академічна традиція]].
 
== Історія ==
 
Рядок 20 ⟶ 21:
 
[[Файл:Plato Academy MAN Napoli Inv124545.jpg|міні|Академія Платона на римській мозаїці.]]
Первісно у місцевості [[Академія Платона (район Афін)|Академія]] за межами міських мурів [[Афіни|Афін]] (ще до того, як вони були збудовані [[Кімон|Кімоном]]ом)<ref>Plutarch ''Life of Cimon'' 13.8</ref> знаходився священний оливковий сад, присвячений [[Афіна|Афіні]], богині мудрості, та іншим безсмертним<ref>Thucydides ii:34</ref>. Архаїчною назвою місцевості була ''Hekademia'', яка в класичні часи змінилася на ''Akademia'' і пояснювалася (принаймні з [[VI століття до н. е.|6 столітті до Р. Х.]]) як назва на честь легендарного афінського героя [[Академ|Академа]]а.
 
Близько [[385 до Р.Х.]] давньогрецький мислитель [[Платон]] створив тут школу філософії, де навчання проходило передовсім у формі бесід. Безпосередніми наступниками Платона на посаді очільників Академії були [[схоларх]]<nowiki/>и [[Спевсіпп]] ([[347 до н. е.|347]]–[[339 до н. е.|339 до Р. Х.]]), [[Ксенократ]] ([[339 до н. е.|339]]–[[314 до н. е.|314 до Р. Х.]]), [[Полемон (схоларх)|Полемон]] ([[314 до н. е.|314]]–[[269 до н. е.|269 до Р. Х.]]), [[Кратес Афінський|Кратес]] (бл. [[269 до н. е.|269]]–[[266 до н. е.|266 до Р. Х.]]) та [[Аркесілай]] (бл. [[266 до н. е.|266]]–[[240 до н. е.|240 до Р. Х.]]). Серед інших відомих схолархів були [[Лакід]], [[Карнеад]], [[Клітомах]] та [[Філон Ларіський]] ([[154 до н. е.|154]]—[[84 до н. е.|84 до Р. Х.]]), останній безперечний схоларх, після смерті якого почалися внутрішні конфлікти і класична Академія тимчасово припинила своє існування (але невдовзі була відроджена [[Неоплатонізм|неоплатоніками]])<ref>''Oxford Classical Dictionary'', 3rd ed. (1996), s.v. "«Philon of Larissa."»</ref><ref>The Cambridge History of Hellenistic Philosophy (Cambridge University Press, 1999), pp. 53–54.</ref>. Відомими члена Академії також були [[Арістотель]], [[Гераклід Понтійський|Гераклід]], [[Евдокс Кнідський]], [[Філіп Опуський]], [[Крантор]], [[Антіох з Аскалону]].▼
 
▲Близько [[385 до Р.Х.]] давньогрецький мислитель [[Платон]] створив тут школу філософії, де навчання проходило передовсім у формі бесід. Безпосередніми наступниками Платона на посаді очільників Академії були [[схоларх]]<nowiki/>и [[Спевсіпп]] ([[347 до н. е.|347]]–[[339 до н. е.|339 до Р.Х.]]), [[Ксенократ]] ([[339 до н. е.|339]]–[[314 до н. е.|314 до Р.Х.]]), [[Полемон (схоларх)|Полемон]] ([[314 до н. е.|314]]–[[269 до н. е.|269 до Р.Х.]]), [[Кратес Афінський|Кратес]] (бл. [[269 до н. е.|269]]–[[266 до н. е.|266 до Р.Х.]]) та [[Аркесілай]] (бл. [[266 до н. е.|266]]–[[240 до н. е.|240 до Р.Х.]]). Серед інших відомих схолархів були [[Лакід]], [[Карнеад]], [[Клітомах]] та [[Філон Ларіський]] ([[154 до н. е.|154]]—[[84 до н. е.|84 до Р.Х.]]), останній безперечний схоларх, після смерті якого почалися внутрішні конфлікти і класична Академія тимчасово припинила своє існування (але невдовзі була відроджена [[Неоплатонізм|неоплатоніками]])<ref>''Oxford Classical Dictionary'', 3rd ed. (1996), s.v. "Philon of Larissa."</ref><ref>The Cambridge History of Hellenistic Philosophy (Cambridge University Press, 1999), pp. 53–54.</ref>. Відомими члена Академії також були [[Арістотель]], [[Гераклід Понтійський|Гераклід]], [[Евдокс Кнідський]], [[Філіп Опуський]], [[Крантор]], [[Антіох з Аскалону]].
=== Інші давньогрецькі академії ===
Невдовзі після заснування класичної Академії колеги та учні Платона стали створювати власні заклади такого ж типу. [[Аркесілай]], учень Платона, заснував Середню Академію. Інший учень [[Карнеад]] заснував Нову Академію. У [[335 до н. е.|335 до Р. Х.]] [[Арістотель]] доповнив метод Платона власними теоріями і заснував [[Ліцей]] на базі іншого [[Гімнасій|гімнасію]].
 
=== Неоплатонічна академія пізньої античності ===
Після перерви у часи ранніх римських завоювань Академія була відновлена як нова інституція деякими платоністами пізньої античності, які називали себе «послідовниками» Платона і представляли себе як неперервну традицію прямо до Платона<ref>Alan Cameron, "The last days of the Academy at Athens, " in ''Proceedings of the Cambridge Philological Society'' vol 195 (n.s. 15), 1969, pp 7–29.</ref>. Однак вони не мали ні географічної, ні інституційної, ні економічної, ні персональної спадкоємності з класичною Академією Платона<ref name=":2">Gerald Bechtle, Bryn Mawr Classical Review of Rainer Thiel, ''[http://ccat.sas.upenn.edu/bmcr/2000/2000-04-19.html Simplikios und das Ende der neuplatonischen Schule in Athen]''. Stuttgart, 1999</ref>.
 
Останні «грецькі» філософи оновленої Академії у [[VI століття|6 столітті після Р. Х.]] вже складалися з представників дуже різних частин грецького культурного світу і демонструють сильний [[синкретизм]]. 5 із 7 філософів Академії, які згадуються у цей час, були сирійцями<ref name=":2" />.
 
Імператор [[Юстиніан I|Юстиніан]] закрив школу у [[529]] році і ця дата часто цитується як кінець класичної античності. За свідченням історика [[Агафій Мірінейський|Агафія]], члени академії отримали захист у столиці [[Держава Сасанідів|Сасанідів]] [[Ктесифон|Ктесифоні]]і, а після миру між [[Персія|Персією]] та [[Візантійська імперія|Візантією]] у [[532]] році їм дозволено було оселитися у [[Харан|Харані]]і поблизу [[Едеса|Едеси]]. Існують припущення<ref name=":2" /><ref>Richard Sorabji, (2005), ''The Philosophy of the Commentators, 200–600200—600 AD: Psychology (with Ethics and Religion)'', page 11. Cornell University Press</ref>, що платонічна традиція існувала там аж до [[IX століття|9 століття]] і була одним із джерел арабського відродження неоплатонічної традиції коментування у [[Багдад|Багдаді]]і.
 
=== Освітні інституції Сходу ===
Хоча у стародавньому світі існували центри для поглибленого навчання ще з [[2 тисячоліття до Р.Х.]] ([[Вавилон]], [[Китай]]), але вони не включали дослідницьку діяльність, тож їх зазвичай не розглядають в історії розвитку західного розуміння вищої освіти та дослідницьких центрів (academia).
 
У [[V століття до н. е.|5 столітті до Р. Х.]] у місті [[Таксила]] в Стародавній Індії (нині Пакистан) виник навчальний центр, який іноді вважається першим університетом у світі<ref>Hartmut Scharfe (2002): ''Education in Ancient India'', Brill Academic Publishers, <nowiki>ISBN 90-04-12556-6</nowiki>, p. 141</ref>. Школа складалася з кількох монастирів без великих гуртожитків та лекційних зал, тож навчання велося індивідуально. Звідси походить багато індійських вчених та мислителів класичної та середньовічної доби, найвідоміший із яких &nbsp;— [[Чанак'я]]. Студенти вступали до школи у віці 16 років, вочевидь вже після базової освіти. Тут вивчалися [[Веди]] та «вісімнадцять мистецтв», що включали такі навички як стрільба з лука, полювання та їзда на слонах. Окрім цього тут була правнича школа, медична школа та школа військової науки<ref>Radha Kumud Mookerji (2nd ed. 1951; reprint 1989). ''Ancient Indian Education: Brahmanical and Buddhist'' (p. 478-489478—489). Motilal Banarsidass Publ. <nowiki>ISBN 81-208-0423-6</nowiki>.</ref>.
 
В добу античності на [[Близький Схід|Близькому Сході]] та в [[Північна Африка|Північній Африці]] поступово стали виникати навчальні і дослідницькі центри, що наслідували або були пов'язані з Академією Платона.
[[Файл:Ancientlibraryalex.jpg|міні|224x224пкс|Александрійська бібліотека на гравюрі 19 століття.]]
Близько [[290 до н. е.|290 року до Р. Х.]] була у [[Єгипет|Єгипті]] була заснована [[Александрійська бібліотека]] &nbsp;— заклад, що був тісно пов'язаним із грецькими академіями і суттєво вплинув на формування західних поглядів на збереження та передачу знання.
 
У [[258]] році була заснована Центральна імперська академія в [[Нанкін|Нанкіні]]і у [[Китай|Китаї]] &nbsp;— перший освітній заклад сходу, який поєднував навчання з дослідницької діяльністю. У [[470]] році академію було розділено на 5 факультетів, які згодом сформували [[Нанкінський університет]]. З [[8 століття]] стали виникати чисельні шуяни &nbsp;— заклади освіти, деякі із яких цілком можна класифікувати як заклади вищої освіти.
 
Ще один великий центр вищої освіті в [[Індія|Індії]] &nbsp;— [[Наланда]] &nbsp;— виник у [[Біхар|Біхарі]]і в [[427]] і проіснував до [[1197]] року<ref>Altekar, Anant Sadashiv (1965). Education in Ancient India, Sixth, Varanasi: Nand Kishore & Bros.</ref>. Це був буддійський університет-монастир, де зосереджувалися буддійські студії, але студентів також навчали мистецтв, медицини, математики, астрономії, політики та мистецтва війни. Заклад складався із восьми окремих поселень, де розташовувалися 10 храмів, зали для медитації, навчальні класи, озера та парки. Тут містилася велика бібліотека, де ченці копіювали книги та документи, щоби вчені могли отримати ці копії у свої приватні колекції. Існували гуртожитки для студентів, що, імовірно, було вперше як для навчальних закладів. Тут проживали 10 000 студентів та 2 000 викладачів. Центр приваблював учнів та вчених з Кореї, Китаю, Тибету, Індонезії, Персії і навіть Туреччини<ref>{{Cite web|title=Nalanda|url=https://web.archive.org/web/20120316100842/http://nalanda.ind.in/index.html|website=web.archive.org|date=2012-03-16|accessdate=2019-04-21}}</ref>.
 
Навчальний центр Тімбукту, що виник в [[XI століття|11 столітті]] на території нинішнього Малі, складався із трьох ісламських шкіл і в період розквіту налічував 25 000 студентів (місто мало населення 100 000 осіб).
Рядок 50 ⟶ 52:
=== Європейські середньовічні університети ===
[[Файл:Keble College Chapel - Oct 2006.jpg|міні|Оксфордський університет]]
У пізньому середньовіччі у [[Європа|Європі]] остаточно сформувалися регіональні [[Академічна традиція|академічні традиції]] та [[академічна культура]], які поєднували [[Античність|античні]] та [[Християнство|християнські]] витоки і склали ''academia'' у західному розумінні слова. У цей час постали класичні європейські [[Університет|університети]], коли [[Чернецтво|ченці]] та священики почали переїжджати із [[Монастир|монастирів]] у [[Кафедра (християнство)|кафедральні міста]], де вони відкрили перші школи для поглибленого навчання і досліджень: [[Болонський університет]], [[Саламанкський університет]], [[Паризький університет]], [[Оксфордський університет]], [[Кембриджський університет]]. За виключенням Паризького університету, що після [[Велика французька революція|Французької революції]] реформ французької освіти у [[XX століття|20 столітті]] вже не існує як єдиний навчальний заклад, всі ці університети і донині зберігають зв’язокзв'язок із християнською культурою, в [[Оксфордський університет|Оксфорді]]<ref>{{Cite web|title=Faculty of Theology and Religion|url=https://www.theology.ox.ac.uk/|website=www.theology.ox.ac.uk|accessdate=2019-04-13|last=|first=|date=|publisher=|language=}}</ref> та [[Кембриджський університет|Кембриджі]]<ref>{{Cite web|title=Faculty of Divinity|url=https://www.divinity.cam.ac.uk/|website=www.divinity.cam.ac.uk|accessdate=2019-04-13|language=en}}</ref> досі викладається [[теологія]] і проводяться відповідні дослідження.
 
Освіта в університетах складалася із семи вільних мистецтв &nbsp;— [[Тривіум|тривіума]] ([[граматика]], [[риторика]] і [[логіка]]) та [[Квадривіум|квадривіума]] ([[арифметика]], [[геометрія]], [[музика]] та [[астрономія]]), які були кодифіковані ще в добу пізньої античності. Це було основою всієї освіти у середньовічній Європі допоки у [[XII століття|12 столітті]] не стали широкодоступні нові арабські дослідження та роботи [[Арістотель|Арістотеля]]. Така система освіти продовжувалася навіть після нової схоластики [[Шартрська школа|Шартрської школи]] й енциклопедичної роботи [[Тома Аквінський|Фоми Аквінського]], аж до розвитку нових дисциплін в науці та мистецтвах завдяки гуманізму [[XV століття|15]] та [[XVI століття|16 століть]].
 
=== Ренесансні академії в Італії ===
У добу [[Відродження]] із поверненням інтересу до [[Неоплатонізм|неоплатонізму]] академія набула нових значень.
 
Під час Флорентійського відродження [[Козімо Медічі]] особисто зацікавився ідеєю відновлення платонівської академії і зробив це у [[1439]] навколо молодого вченого і філософа [[Марсіліо Фічіно]]. Косімо надихнуло прибуття на [[Флорентійський собор]] (цілком провальний у церковному плані) візантійського філософа-неоплатоніка [[Гемістос Пліфон|Гемістоса Пліфона]], який справив велетенське враження на флорентійських інтелектуалів. Козімо Медічі передав Фічіно у користування одну зі своїх вілл, де й виникла Флорентійська академія. Це було неформальне утворення, спільнота для обміну ідеями, але воно справило велетенський вплив на ренесансний неоплатонізм.
 
Академічний рух виник також у [[Рим|Римі]]і, де збільшення інтересу до стародавніх грецьких текстів призвело до прагнення гуманістів отримати доступ до [[Ватиканська бібліотека|Ватиканської бібліотеки]]. Цей неоплатонічний рух у Римі очолив кардинал грецького походження [[Віссаріон Нікейський|Віссаріон]], титулярний католицький патріарх Константинопольський. Його будинок із великою бібліотекою став центром неоплатонічної філософії у Римі.
 
Наступні покоління гуманістів особливе зацікавлення проявляли до язичницької культури, особливо в академії [[Помпоній Лет|Помпонія Лета]], позашлюбного сина італійського дворянина, який присвятив життя енергійним студіям класичної античності. Він захоплювався язичництвом не лише теоретично і художньо, а й практично, що зробило його ворогом Церкви. Академія, після спроб взяти участь у політичних заворушеннях, була закрита<ref>Ludwig Pastor, ''History of the Popes, ii, 2''</ref>.
Рядок 67 ⟶ 69:
У 16 столітті у Римі стала виникати велика кількість літературних та естетичних академій, всі з яких мали чудернацькі імена. Більшість із них проіснували недовго і безслідно зникли. У 1520 постала ''Accademia degli Intronati'', яка зосереджувалася на комедійних театральних виставах. Існувала також академія виноградарів (Vignaiuoli, 1530), академія чеснот (Virtù, 1542) та багато інших (Intrepidi, Animosi, Illuminati, Notti Vaticane). Дві з академій (Accademia di Diritto civile e canonico та Accademia Eustachiana) були засновані університетськими вченими-філософами та студентами. Усі ці академії були гуртками друзів, які збиралися навколо відомого вченого або заможного патрона і займалися культурно-мистецьким дозвіллям, а не методичними студіями. Кардинали, прелати і священство активно підтримували цей рух і були його учасниками. Академії доповнювали собою університети, заповнюючи ніші, які були слабко представлені в останніх. Попри свій недослідницький характер ці академії справили значний вплив на розвиток [[Літературознавство|літературознавства]], [[Мистецтвознавство|мистецтвознавства]] та інших гуманітарних дисциплін.
 
У [[1583]] році у Флоренції Медічі заснував ще одну академію &nbsp;— [[Флорентійська академія мистецтв|Флорентійську академію мистецтв і дизайну]]. Це була перша із більш формально організованих академій, які поступово замінювали середньовічні гільдії художників, відомі як [[Гільдія Святого Луки|Гільдія святого Луки]]. Метою таких академій було навчання професійних художників, що суттєво вплинуло на розвиток мистецтва і, зрештою, призвело до формування [[Академічне мистецтво|академічного стилю]], який існує донині. Дуже впливовою була також Болонська академія (Accademia degli Incamminati), заснована братами [[Каррачі (значення)|Караччі]], а також [[Академія Святого Луки|Академія святого Луки]] в Римі (заснована [[1593]]), які закріпили термін «академія» за художніми навчальними закладами.
 
=== Європейські академії 17-18 століть ===
Рядок 77 ⟶ 79:
==== Академії мистецтв ====
{{main|Академія мистецтв}}
Академія живопису і скульптури в Парижі, заснована монархією у [[1648]] році (згодом перейменована), була однією із найзначніших художніх академій, яка проводила найвідоміші салонні виставки з [[1725]]. Художні академії засновувалися по всій Європі до кінця [[XVIII століття|18 сторіччя]] і деякі з них &nbsp;— [[Берлінська академія мистецтв|Берлінська]] ([[1696]]), [[Королівська академія витончених мистецтв Сан-Фернандо|Мадридська]] ([[1744]]), [[Петербурзька академія мистецтв|Санкт-Петербурзька]] ([[1757]]), Лондонська ([[1768]]), Міланська ([[1776]]) &nbsp;— досі мають вищі художні навчальні заклади, хоча їхній вплив на культуру суттєво зменшився із кінця 19 сторіччя.
 
Фундаментальною особливістю академічних дисциплін у художніх академіях була регулярна практика ретельних рисунків античних скульптур чи стилізацій під античність з одного боку, і пошуку натхнення з іншого боку &nbsp;— малюючи живих людей. Студенти збиралися на сеанси малювання одягнених і оголених натурників, і таких рисунків, які у Франції називаються ''académies,'' з 17 до 19 століття збереглося десятки тисяч.
 
Схожі інституції були створені і для інших видів мистецтва &nbsp;— Римська музична академія ([[1585]]), Паризька королівська музична академія ([[1669]]) та Королівська академія архітектури ([[1671]]).
 
==== Мовознавчі інституції ====
[[Файл:Institut de France - Académie française et pont des Arts.jpg|міні|Французька академія]]
У [[1540]] були засновані Accademia degli Infiammati у [[Падуя|Падуї]] та Accademia degli Umidi у [[Флоренція|Флоренції]], невдовзі перейменована у Флорентійську академію. Обидві мали за основну ціль правильне літературне вживання ''volgare,'' італійської говірки, яка згодом стала сучасною [[Італійська мова|італійською мовою]]. У [[1582]] п'ятеро флорентійських літераторів зібралися і заснували [[Академія делла Круска|Академію делла Круска]] (Accademia della Crusca), щоби продемонструвати і зберегти красу флорентійської розмовної мови, внормованої за творами авторів [[Треченто|Тресценто]]. Основним інструментом для виконання цього завдання став словник «Vocabolario degli Accademici della Crusca». Цей заклад тривалий час лишався приватною інституцією і перебував в опозиції до офіційної флорентійської мовознавчої академії.
 
Під впливом цих інституцій було створено Плодоносне товариство (Die Fruchtbringende Gesellschaft) для унормування [[Німецька мова|німецької мови]], які існувало з [[1617]] до [[1680]].
Рядок 96 ⟶ 98:
{{main|Академія наук}}
 
Після неапольської Academia Secretorum Naturae, яка проіснувала зовсім недовго, першою академією, цілковито присвяченою природничим наукам, стала [[Національна академія деї Лінчеї]] (Accademia dei Lincei), заснована [[1603]] року в [[Рим|Римі]]і. У [[1657]] році деякі студенти [[Галілео Галілей|Галілея]] заснували [[Академія дель Чіменто|Академію дель Чіменто]] (Accademia del Cimento) у [[Флоренція|Флоренції]], яка займалася [[Фізика|фізикою]] та [[Астрономія|астрономію]]. Заснування цієї академії фінансував принц Леопольд і великий князь Фердінанд II Медічі. Проіснувала вона кілька десятиліть.
 
У [[1652]] чотирма фізиками була заснована Academia Naturae Curiosorum. У [[1677]] році [[Леопольд I Габсбург|Леопольд I]], імператор [[Священна Римська імперія|Священної Римської імперії]], визнав цю спільноту і в [[1687]] році і дав їй назву [[Леопольдина]], під якою вона і стала відомою у світі<ref name="a">[http://www.leopoldina-halle.de/broscheng.pdf Self-produced overview of the Leopoldina] {{webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070928014914/http://www.leopoldina-halle.de/broscheng.pdf |date=2007-09-28 }} (accessed May 27, 2005)</ref>. Вона була академією наук всієї Священної Римської імперії.
[[Файл:Royal Society 20040420.jpg|міні|Лондонське королівське товариство]]
[[28 листопада]] [[1660]] група науковців з Невидимого коледжу (зібрання, що існувало з [[1645]]) зібралися у [[Грешем-коледж|Грешем-коледжі]]і та оголосили про створення «Коледжу просування фізико-математичного експериментального навчання», який збирався щотижня для обговорення науки та проведення експериментів. У [[1662]] англійський король [[Карл II (король Англії)|Чарльз II]] підписав королівський указ про створення Лондонського королівського товариства, що пізніше стало називатися [[Лондонське королівське товариство|Лондонським королівським товариством з розвитку знань про природу.]]
 
У [[1666]] році [[Жан-Батист Кольбер|Жан-Батист Колбер]] зібрав групу вчених, щоби заснувати наукове товариство в [[Париж|Парижі]]і. Перші 30 років академія існувала неформально і не мала офіційного статусу. На відміну від Лондонського королівського товариства, ця академія була створена як орган уряду. У [[1699]] році король [[Луї XIV]] надав академії її перший устав та назвав її [[Французька академія наук|Французькою академією наук]].
 
Хоча [[Пруссія]] була частиною Священної Римської Імперії, у [[1700]] році принц-електор Фредерік III Бранденбурзький за порадою [[Ґотфрід Лейбніц|Ґотфріда Ляйбніца]] заснував свою власну [[Прусська академія наук|Прусську академію наук]], президентом якої став Ляйбніц.
Рядок 118 ⟶ 120:
 
==== Військові академії ====
Спершу такі академії навчали лише артилеристів та офіцерів-інженерів, як-от Aula da Artilharia ([[1641]]) та Aula de Fortificação ([[1647]]) у [[Лісабон|Лісабоні]]і, Королівська савойська академія у [[Турин|Турині]]і ([[1678]]), Імперська артилерійська військова академія Санкт-Петербурга ([[1698]]), Королівська військова академія у Вулвічі ([[1741]]), Real Colegio de Artilleria у [[Сеговія|Сеговії]] ([[1764]]).
 
Наприкінці [[XVI століття|16 століття]] у Священній Римській імперії, Франції, Польщі та Данії було засновано багато лицарських академій, щоби готувати аристократію до державної та військової служби. Частину з них згодом було перетворено на гімназії, але деякі трансформувалися у власне військові академії.
Рядок 131 ⟶ 133:
 
=== 19-21 століття ===
У [[XIX століття|19]] і, особливо, у [[XX століття|20 столітті]] термін «академія» став вживатися дуже широко &nbsp;— від наукових товариств до інвесторських організацій та приватних асоціацій у тій чи іншій сфері індустрії. Слово «академія» у назвах різноманітних інституцій, особливо освітніх, стало дуже популярним завдяки історичній традиції значних інтелектуальних та культурних здобутків, що пов'язані з ним. Поширення ринкових відносин на всі сфери життя призвело до вживання «престижного» терміну всюди, де тільки можна.
[[Файл:AMPAS.jpg|міні|Академія кінематографічних мистецтв і наук]]
[[Академія кінематографічних мистецтв і наук]] у США, яка вручає щорічні премії [[Оскар (кінопремія)|Оскар]], &nbsp;— це приклад комерційної організації у сфері кіноіндустрії, яка використовує цю назву.
 
Термін «академія» став широко застосовуватися стосовно спеціалізованих навчальних закладів типу коледжів: [[Королівська музична академія]] у Великій Британії, [[Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури]] в Києві, [[Військова академія США]], [[Військово-морська академія США]], [[Академія ВПС США]], тощо. За прикладом військових академій, поліція у США навчається у [[Поліцейська академія|поліційних академіях]]. У Німеччині з 19 століття академіями часто називали гімназії, тобто школи нижчого рівня за коледжі. У Великій Британії &nbsp;— це також тип початкових освітніх закладів. У США термін широко вживається для різноманітних комерційних курсів, наприклад, шкіл танців.
 
У цей час засновуються і продовжують існувати національні академії та спільноти вчених, художників чи письменників. Вони зазвичай засновані державами і часто контролюють майже все державне (і не тільки) фінансування досліджень у своїх галузях. Їхніми учасниками зазвичай є відомі персоналії у відповідних галузях, які обираються вже наявними членами або призначаються урядом. Такі установи не є закладами освіти, хоча іноді можуть здійснювати певні освітні проекти.
Рядок 141 ⟶ 143:
[[Вольфганг Амадей Моцарт|Моцарт]] називав «академіями» публічні виконання своїх творів у [[Відень|Відні]] у [[1780-ті|1780-х]] та [[1790-ті|1790-х]], і звідтоді цим терміном також іноді позначають музичні концерти або ж інші культурні заходи.
 
У [[XX століття|20]] і [[XXI століття|21 столітті]] у широкому вжитку термін суттєво розширився і знецінився, навіть тритижневі курси лекцій чи семінарів можуть зватися «академією». Водночас у більш науковому вжитку став поширений латинський термін ''academia'' на позначення серйозного наукового співтовариства та вищої освіти, які сприймаються як глобальний нащадок [[Академія Платона|Афінської академії Платона]].
 
== Сучасні складові ==
Рядок 147 ⟶ 149:
=== Академічні установи та організації ===
[[Файл:Владимирская 54 Киев 2010 01.JPG|міні|Президія Національної академії наук України.]]
До сучасних академічних установ та організацій, тобто до власне ''academia'', зараховуються не всі заклади, які називають себе «академіями», а лише [[Національні академії наук Європи|національні академії]], що є спільнотами провідних вчених чи митців країни ([[Афінська академія]], [[Французька академія]], [[Національна академія мистецтв України]]), науково-дослідні інституції ([[Національна академія наук України]], [[Інститут надтвердих матеріалів імені В. М. Бакуля НАН України|Інститут надтвердих матеріалів]], [[Російська академія наук]]), а також [[Заклад вищої освіти|заклади вищої освіти]] &nbsp;— [[Університет|університети]], [[Інститут|інститути]], а в деяких країнах також [[Коледж|коледжі]] чи [[Академія|навчальні академії]].
 
=== Академічна спільнота ===
{{main|Академічна спільнота}}
[[Файл:Cardiff University Graduation Ceremony.jpg|міні||Академічна спільнота [[Кардіффський університет|Кардіффського університету]] під час студентської випускної церемонії.]]
Академічна спільнота або академічне співтовариство &nbsp;— це світова спільнота [[Викладач|викладачів]] і [[Дослідник|дослідників]] із [[Наукове товариство|наукових товариств]], [[Навчальний заклад|навчальних]] та дослідницьких інституцій найвищого рівня ([[Університет|університети]], [[Інститут|інститути]] та власне [[Академія|академії]]). Латинський термін ''academia'' включає це значення, але в українській мові «академічна спільнота» вживається частіше, хоч і має вужче значення.
 
В Україні академічна спільнота зазвичай є синонімічним поняттям до університетської спільноти, однак в «Етичному кодексі [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського національного університету імені Тараса Шевченка]]<nowiki/>» ці терміни розрізняються. Академічна спільнота визначається як «усі члени університетської спільноти, які беруть участь в освітній та науковій діяльності Університету», а університетська спільнота, у свою чергу, як «професорсько-викладацький склад, адміністрація Університету та його структурних підрозділів, наукові працівники, слухачі підготовчих відділень, студенти, аспіранти, докторанти, навчально-допоміжний персонал, працівники адміністративно-господарської частини»<ref>[http://sp.knu.ua/wp-content/uploads/2018/03/%D0%95%D0%A2%D0%98%D0%A7%D0%9D%D0%98%D0%99-%D0%9A%D0%9E%D0%94%D0%95%D0%9A%D0%A1-%D0%9A%D0%9D%D0%A3.pdf Етичний кодекс КНУ] // Knu.ua.</ref>.
Рядок 160 ⟶ 162:
==== Наукові ступені і звання ====
{{main|Науковий ступінь}}
Представники академічної спільноти зазвичай мають вищий [[науковий ступінь]] ([[кандидат наук]] або [[доктор філософії]], [[доктор наук]]), а ті з них, хто займається викладацькою діяльністю, ще й [[вчене звання]] ([[доцент]], [[професор]]). Ступені і звання можуть різнитися залежно від країни. Термін «вчений» (scholar) часто вживається на позначення всіх представників академічної спільноти (academics), тоді як термін «науковець» (scientist) &nbsp;— лише для позначення представників природничих і точних наук. Утім, в українській мові це розрізнення яскраво не виражене, оскільки немає такого жорсткого розрізнення між природничими та гуманітарними науками, як в англійській мові.
 
=== Академічна культура ===
{{main|Академічна культура}}
Академічна культура (''англ''. academic culture) –&nbsp;— це [[культура]] накопичення [[Знання|знань]], їхнього розвитку, впорядкування та передачі від покоління до покоління через [[Практика|практиків]] та передавачів, тобто [[Дослідник|дослідників]] і [[Викладач|викладачів]] дослідницьких інституцій та [[Вищий навчальний заклад|вищих навчальних закладів]]. У західних мовах це є частина значення терміну латинського походження ''academia''<ref>{{Cite web|title=academia {{!}} Definition of academia in English by Oxford Dictionaries|url=https://en.oxforddictionaries.com/definition/academia|website=Oxford Dictionaries {{!}} English|accessdate=2019-04-13}}</ref><ref>{{Cite web|title=ACADEMIA {{!}} meaning in the Cambridge English Dictionary|url=https://dictionary.cambridge.org/dictionary/english/academia|website=dictionary.cambridge.org|accessdate=2019-04-13|language=en}}</ref>. Академічна культура є ширшим поняттям за «наукова культура» (як і академічна спільнота є ширшим поняттям за «<nowiki/>[[наукова спільнота]]<nowiki/>»), оскільки вищі навчальні заклади та дослідницькі інституції можуть займатися знаннями, які не є строго [[Наукове знання|науковими]] (наприклад, [[Філософія|філософією]], [[Мистецтво|мистецтвом]], [[Теологія|теологією]] тощо). Відомими теоретиками академічної та університетської культури були [[Вільгельм фон Гумбольдт]]<ref>''Гумбольдт'' 2011.</ref>, кардинал [[Джон Генрі Ньюмен]]<ref>''Ньюмен'' 2003.</ref>, [[Хосе Ортега-і-Гассет]] («Місія університету»)<ref>''Ортега-и-Гассет'' 2010.</ref>, [[Ярослав Пелікан]] («Ідея Університету»)<ref>''Пелікан'' 2009.</ref>, [[Карл Ясперс]] («Ідея університету»)<ref>''Ясперс'' 2006.</ref>.
 
У вузькому значенні академічна культура позначає лише «відносини, цінності та поведінку людей, котрі працюють або навчаються в [[Університет|університетах]], наприклад, викладачів, дослідників та студентів»<ref>''Brick'' 2009, p. 2.</ref>.
Рядок 174 ⟶ 176:
=== Академічна традиція ===
{{main|Академічна традиція}}
Академічна традиція &nbsp;— це історична тяглість [[Академічна культура|академічної культури]] накопичення [[Знання|знань]], а також конкретні звичаї та норми, які сформувалися у рамках цієї традиції.
 
=== Академічна видавнича діяльність ===
Рядок 183 ⟶ 185:
==== Сучасний стан ====
[[Файл:Science 1883 Cover.png|міні|Обкладинка першого номеру журнал «Science» (1883).]]
Дослідницькі журнали були настільки успішними, що їхня кількість стрімко зростала усі останні десятиліття. Кредом сучасних академічних дослідників стало «публікуйся, інакше зникнеш». За виключенням таких загальних журналів як «<nowiki/>[[Science]]<nowiki/>» чи «<nowiki/>[[Nature]]<nowiki/>», більшість видань стосуються вузької тематики чи дисципліни. Існують різні методи перевірки надісланих текстів. Найпоширенішим є початкове прийняття редакцією журналу, потім рецензія двох чи трьох дослідників із цієї ж або близької теми, які рекомендують або не рекомендують текст до публікації, після чого йде редагування і коригування тексту до публікації. Суперечливі теми можуть вимагати додаткові рівні перевірки. Журнали мають певну ієрархію, що частково ґрунтується на репутації, а частково &nbsp;— на суворості перевірки надісланих текстів. Найпрестижніші журнали зазвичай отримують та публікують найважливіші роботи. Автори, яким вдається там опублікуватися, суттєво піднімають свою академічну репутацію та резюме.
 
== Структура ==
Рядок 192 ⟶ 194:
Ці дисципліни неодноразово змінювалися і переглядалися, а також поставала велика кількість нових, щоразу більш вузьких. Через це у сучасному академічному середовищі пріоритет часто надається міждисциплінарним дослідженням, хоча їх значно важче організувати і в практичному аспекті (адміністрування і фінансування), і через різні дослідницькі методи у різних дисциплінах. Деякі нові галузі досліджень починалися як міждисциплінарні, але згодом оформилися у самостійні спеціалізовані галузі, як-от [[когнітивна наука]].
 
Більшість академічних інституцій відбивають дисциплінарний поділ у своїх адміністративних структурах &nbsp;— вони розділяються на відділення (департаменти, факультети тощо) чи програми за різними галузями досліджень. Кожне відділення зазвичай окремо адмініструється та фінансується академічною інституцією, хоча члени відділень, наукові та адміністративні співробітники, можуть належати одразу до кількох відділень. Окрім цього, академічна установа зазвичай має загальну адміністративну структуру, яка не підпорядковується жодному відділенню, дисципліні чи галузі.
 
=== Кваліфікації ===
Рядок 198 ⟶ 200:
 
=== Академічні конференції ===
Із академічною видавничою діяльністю тісно пов’язанепов'язане проведення [[Наукова конференція|наукових конференцій]] &nbsp;— збирання в одному місці вчених та інтелектуалів для обговорення їхніх досліджень за певною темою чи темами. Ці заходи зазвичай відкриті для всіх зацікавлених і проводяться для поширення нових наукових ідей серед більш широкої аудиторії.
 
=== Внутрішні конфлікти ===
Всередині академічного середовища різні групи мають різні, іноді протилежні, цілі. У сучасній академії кілька з цих конфліктів добре відомі і дуже поширені.
 
===== Освіта, дослідження і ринок =====
Очевидним прикладом є конфлікт між намаганням покращити якість вищої освіти чи досліджень і прагненням зменшити їхню вартість. Іншим конфліктом є суперечності між професійними навчальними програмами, на які є попит роботодавців, та загальними (універсальними) навчальними програми, що призводить до суперечок стосовно стандартів акредитації. Пов’язанимПов'язаним із цим є конфлікт між науковими дослідженнями задля комерційного прибутку та науковими дослідженнями задля самого наукового поступу, які не приносять ніякого безпосереднього матеріального прибутку.
 
===== Практика і теорія =====
Рядок 215 ⟶ 217:
 
== Сучасні виклики та критика ==
Окрім внутрішніх суперечностей стосовно стандартів та підходів, сучасне академічне середовище стикається і з більш серйозними викликами &nbsp;— антинаукою, псевдонаукою, антиінтелектуалізмом та плагіатом.
 
=== Антинаука ===
Рядок 221 ⟶ 223:
 
=== Псевдонаука ===
Псевдонаука &nbsp;— це діяльність, що навмисне або помилково [[Мімікрія|імітує]] [[Наука|науку]], але по суті такою не є. Головна відмінність псевдонауки від науки &nbsp;— це використання неперевірених наукових методів, помилкових або сфальсифікованих даних і відомостей, а також заперечення [[Принцип спростовуваності|можливості спростування]].
 
=== Антиінтелектуалізм ===
Антиінтелектуалі́зм &nbsp;— недовіра й ворожість щодо [[Інтелект|інтелекту]], інтелектуальності та [[Інтелектуал|інтелектуалів]], яке зазвичай виражається в ставленні до [[Освіта|освіти]], [[Філософія|філософії]], [[Художня література|літератури]], [[Мистецтво|мистецтва]] й [[Наука|науки]] як до непрактичного, непотрібного, гідного зневаги. Антиінтелектуали часто претендують на роль заступників й друзів простого народу, борців проти політичного й академічного елітизму. Вони звинувачують освічені верстви у відриві від щоденних турбот більшості, а також у тому, що інтелектуали підпорядкували собі політичну діяльність і вищу освіту.
 
=== Плагіат ===
Особливу проблему для академічного середовища складає плагіат &nbsp;— привласнення [[Автор|авторства]] на чужий твір або на чуже відкриття, винахід чи раціоналізаторську пропозицію, а також використання у своїх працях чужого твору без посилання на автора. Велика частина діяльності серйозних академічних інстутицій спрямована на виявлення і боротьбу з плагіатом, його недопущення в наукових публікаціях і дослідженнях.
 
== Див. також ==
Рядок 240 ⟶ 242:
== Література ==
 
* ''Barnett, R''. The Idea of Higher Education. &nbsp;— Buckingham: Open University Press, 1997. &nbsp;— 240 p.
* ''Becher, Tony''. Academic Tribes and Territories: Intellectual Enquiry and the Cultures of Disciplines / 2nd edition. &nbsp;— Open University Press, 2001.
* ''Brick, Jean''. Academic Culture: A Student's Guide to Studying at University. &nbsp;— Macmillan Education Australia, 2009.
* ''Germano, William''. Getting it Published: A Guide for Scholars (And Anyone Else) Serious about Serious Books. &nbsp;— Chicago: University of Chicago Press, 2001.
* ''Goldsmith, John A.; Komlosk, John; Gold, Penny Schine''. The Chicago Guide to Your Academic Career. &nbsp;— Chicago: University of Chicago Press, 2002.
* ''Lucas, Christopher J.; Murry, John W., Jr.'' New Faculty: A Practical Guide for Academic Beginners. &nbsp;— New York: Modern Language Association, 1992.
* ''Mattingly, Paul H.'' American Academic Cultures: A History of Higher Education. &nbsp;— University of Chicago Press, 2017.
* ''Newman, J. H.'' The Idea of a University, London, 1891.
* ''Rhode, Deborah L.'' In Pursuit of Knowledge: Scholars, Status, and Academic Culture. &nbsp;— Stanford University Press, 2006.
* ''The Academic's Handbook'' / A. Leight DeNeef and Craufurd D. Goodwin, eds. 2nd ed. &nbsp;— Durham and London: Duke University Press, 1995.
* ''Безклубий І.'' Університетська спільнота в Україні // Соціологія права. &nbsp;— 2011. &nbsp;— № &nbsp;1.
* ''Вебер А.'' Университет и историческая ситуация // Вебер А. Избранное: кризис европейской культуры. &nbsp;— СПб., 1999. &nbsp;— 565 c.
* ''Гумбольдт В. фон.'' О внутренней и внешней организации высших научных учреждений в Берлине // Университетская идея в Российской империи XVIII –&nbsp;— начала ХХ века: антология. &nbsp;— М., 2011. &nbsp;— 527 c.
* ''Захаров И. В., Ляхович Е. С''. Миссия университета в европейской культуре. &nbsp;— М., 1994. &nbsp;— 239 c.
* ''Налетова, Ирина; Прохоров, Андрей''. [http://www.gramota.net/materials/3/2013/12-1/31.html Академическая культура как идея университета]
* ''Ньюмен Дж''. [http://www.strana-oz.ru/2003/6/hristianstvo-i-nauchnye-izyskaniya Христианство и научные изыскания] // Отечественные записки. &nbsp;— 2003, № &nbsp;6.
* ''Ортега-и-Гассет Х.'' Миссия университета / пер. с исп. М. &nbsp;Н. &nbsp;Голубевой, А. &nbsp;М. &nbsp;Корбута. &nbsp;— М., 2010. &nbsp;— 144 c.
* ''Пелікан, Ярослав''. Ідея Університету. &nbsp;— К.: Дух і Літера, 2009. &nbsp;— 360 с.
* ''Рогожа, Марія''. Етичне регулювання академічного середовища у проблемному полі академічної етики: осмислення механізмів дієвості Бухарестської декларації / Рогожа Марія // Філософія освіти. Philosophy of Education: науковий журнал. &nbsp;— 2014. № &nbsp;1 (14) / Ін-т вищої освіти НАПН України, Нац. пед. ун-т імені М.&nbsp;П.&nbsp;Драгоманова, 2014. &nbsp;— С. 232-241232—241
* ''Хоружий, Г. Ф.'' Академічна культура: цінності та принципи вищої освіти / Г.&nbsp;Ф. &nbsp;Хоружий. &nbsp;— Тернопіль : Навчальна книга &nbsp;— Богдан, 2012. &nbsp;— 320 с. &nbsp;— ISBN 978-966-10-2347-4
* ''Ясперс, Карл''. Идея университета. &nbsp;— Минск: БГУ, 2006. &nbsp;— 159 c.
 
== Примітки ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Академія_(знання)