Велика Данилівка: відмінності між версіями

'''Велика Данилівка''' — мікрорайон у [[Київський район (Харків)|Київському адміністративному районі]] міста [[Харків]], колишнє село. Велика Данилівка увійшла до складу міста у другій половині [[ХХ]] століття]] (частково у [[1963]] році, остаточно у [[1986]] році).

У Великій Данилівці розповсюджена приватна малоповерхова забудова. Населення на [[2003]] рік понад 5000 осіб, кількість вхідних в міську межу будинків (без дачних ділянок) на той же рік -&nbsp;— 2200<ref> «Киевский район Харькова». Х: 2004</ref>.

Центральна вісь селища -&nbsp;— вулиця [[Вулиця Генерала Удовиченка (Харків)|Генерала Удовиченка]] на лівому березі і вулиця Сидора Ковпака на правому.

Ділиться на більш «молоду» Ближню Данилівку (правобережну), що входила до складу Харкова з [[1963]] року, і історичну Дальню Данилівку <ref>Харьков. Схема маршрутов городского транспорта. Х: Прапор, 27/IV 1971</ref> (лівобережну), що увійшла до складу міста близько 1986 року .<ref> Харьков. Схема. Главное управление геодезии и картографии при Совете Министров СССР, 15.06.1990</ref>.

* З заходу -&nbsp;— річка [[Очеретянка (притока Харкова)|Очеретянка]].

* З півдня -&nbsp;— район Сосновий Бір і Піски (лівий берег), гача по вул. Героїв праці та [[Шишківка (Харків) |Шишківка]] (правий).

* Зі сходу -&nbsp;— [[Салтівка|Північна Салтівка]] і МЖК «Інтернаціоналіст».

* З півночі -півноч&nbsp;— [[Харківська окружна дорога]].

* Бобрівка&nbsp;— ліва притока Харкова, впадає в закруті на межі забудови. Витік&nbsp;— село [[Бобрівка (село)|Бобрівка]].

* Манжосів струмок&nbsp;— ліва притока Харкова. &nbsp;— вулиця Метробудівників, Північна Салтівка (Манжосів яр).

* Кітлярчин струмок&nbsp;— ліва притока Харкова, в спекотний час пересихає. Витік&nbsp;— вулиця Джерельна, Північна Салтівка (Кітлярчин яр).

* [[Очеретянка (притока Харкова)|Очеретянка]]&nbsp;— права притока Харкова, оточує селище з боку [[Селище Жуковського|селища Жуковського]]. праваПрава притока Харкова, обмежує селище з боку [[Селище Жуковського|селища Жуковського]]. Витік&nbsp;— Очеретянський Бір в Лісопарку за ОкружноюКільцевою дорогою.

* Журавлівське водосховище&nbsp;— в Велику Данилівку входить його верхня частина вище гачі по вулиці Героїв Праці.

* Озеро Квітуче&nbsp;— розташоване на Стадницькому струмку, вздовж озера проходить вулиця Квітуча.

* Очеретяне озеро&nbsp;— розташоване на річці [[Очеретянка (притока Харкова)|Очеретянка]].

* ''Данилівський'' (Великий Данилівський) -&nbsp;— бетонний автомобільний міст ([[1985]]), що з'єднуєсполучає вулицювулиці Сидора Ковпака (правий берег) і вулицюта Генерала Удовиченко (лівий берег).

* ''Квітучий'' -&nbsp;— підвісний пішохідний міст, що з'єднуєсполучає піщану косу з боку вулиці Зеленоградської (правий берег) з Квітучою вулицею (лівий берег).

Зокрема у Великій Данилівці курганний могильник з 23 насипів який розташований на правому березі річки Харків, на північно-західній частині селища. Серед науковців які вивчали археологічні знахідки у селищі був [[Шрамко Борис Андрійович|Б.А. Шрамко]], який вивчав поховання скіфської доби датовані V-IV століттям до н.е.<ref> name="Курганы скифского времени Харьковской области">{{книга|автор= Бандуровский А.&nbsp;В., Буйнов Ю.&nbsp;В.|частина= |посилання частина= |заголовок= Курганы скифского времени Харьковской области (северодонецкий вариант)/Научное: научное издание |оригінал= |посилання= |відповідальний= |видання= |місце= К.|видавництво= ИА НАНУ|рік= 2000|том= |сторінки= 25 – 236с25—236 |сторінок=236 2|серія= |isbn= |тираж=|ref =}} {{ref-ru}} </ref>.

Велика Данилівка була вже відома (існувала) як село у [[1673]] році .<ref>{{книга|автор= [[Філарет (Гумілевський)| Филарет (Гумилевский Д.Г.)]]|частина= |посилання частина= |заголовок= [[Історико-статистичний опис Харківської єпархії| Историко-статистическое описание Харьковской епархии. В трех томах]]|оригінал= |посилання= |відповідальний= |видання= |місце= Х.|видавництво= Харьковский частный музей городской усадьбы|рік= 2005|том=І |сторінки=189 – 336с 189—336|сторінок=336 |серія= |isbn= |тираж=|ref =}} {{ref-ru}}</ref>. Більша частина села належала козакам та помічникам Харківського слобідського козацького полку, які постійно мешкали у Харкові. Вони почали переселятися до Великої Данилівки після [[1765]] року, коли було скасовано полковий устрій [[Слобідська Україна|Слобідської України]] <ref>{{книга|автор= [[Філарет (Гумілевський)| Филарет (Гумилевский Д.&nbsp;Г.)]]|частина= |посилання частина= |заголовок= [[Історико-статистичний опис Харківської єпархії| Историко-статистическое описание Харьковской епархии. В трех томах]]|оригінал= |посилання= |відповідальний= |видання= |місце= Х.|видавництво= Харьковский частный музей городской усадьбы|рік= 2006|том=ІІІ3 |сторінки=253 -278c253—278|сторінок=278 |серія= |isbn= |тираж=|ref =}} {{ref-ru }}</ref>. За переписом 1732 року в Великій Данилівці було 176 будинків і 1030 мешканців.

У [[1729]] році данилівці написали листа [[Харківський полк|Харківському козацькому полковник]]<nowiki/>у з проханням допомогти з побудовою нового храму замість того, що згорів раніше. Харківський полковник виділив дерево на побудову нового Георгіївського храму. Також зазначається, що перший храм Великомученика Георгія з’явився не пізніше [[1655]] року. Побудований новий храм було освячено у 1760 році.

Населення Великої Данилівки в [[1779]] році становило: 835 військових обивателі і 51 власницьких підданих душ (враховувалися тільки чоловіки; жінок не рахували, тому що вони не платили податків). Таким чином, Данилівка в той час була шостим за кількістю населення населеним пунктом Харківського повіту (886 душ чоловічої статі), поступаючись тільки військовим слободам [[Дергачі|Деркачам]] (2433), [[Мерефа|Мерефі]] (1244), [[Соколове (Зміївський район) | Соколовому]] (1118), казенним селами [[Липці|Липцям]] (1628), [[Руські Тишки|Руським]] і [[Черкаські Тишки |Черкаським Тишкам]] (1244).

У [[1787]] році землі слободи Великої Данилівки належали військовим обивателям, власникам капітану Федорову, підпоручнику Олександру Івановичу Квітці, підпоручнику Івану та реєстратору Євстафію Григоровичу Барабашовим, поручнику Костянтину, прапорщику Олексію Опанасовичу Протопопову, реєстратору Івану Єгоровичу Моренкову, харківському священику Івану Кіндратовичу Кіндратовичу, Харківському колегіуму монастиря, а також харківським військовим обивателям. На річці Харків розміщувалися два млини. Перший млин -&nbsp;— напроти садиби поміщиків [[Квітки (слобожанський рід)|Квіток]], який надавав до шести десяти чвертей хліба. Другий млин на кінці селища&nbsp;— - Харківському колегіуму монастиря, який використовували для своїх потреб. На річці Очеретянці ще чотири млини які належали військовим обивателям, які використовувалися також для власних потреб. Ці останні млини працювали лише восени. Слобода у той час простягалася по обидва боки річки Харків, річки Очеретянка, протоки Вільхівець, ярів Корочінкова, Парецького, Заярного, Прістінного, Шевськаго, Курилова, Луб'янки, Полтавцової долини, Панасенкова, Манжаєва, Беспалова і великих доріг, що лежать з міст Білгорода та Вовчанська до Харкова. Військові обивателі мають промисел, їздять в донські станиці і міста Черкаськ і Азов з гарячим вином, а там закуповують червону рибу і сіль, яку продають в слободі і в навколишніх селищах, інші продають в своїх будинках з вільної ціною горілку, пиво, мед і вишнівку, також займаються ковальством, кравництвом, гончарством, теслярством і швацтвом,інші мешканці задовольняються від винокуріння, а здебільшого від землеробства і скотарства. Землі на себе заорюють до двох тисяч десятин, піддані черкаси з інших селищ на поміщиків до сімдесяти десятин, а решту обробляють на себе. Церковна земля розташована з обох боків протоку Вільховець. Населення слободи налічувало військових обивателів 790 чоловічої статі та 791 жіночої по ревізії (по факту 897 чоловічої та 888 жіночої), а також з відставних гусар (27 чоловічої статі та 28 жіночої). Кількість дворів налічувала 164. Крім того, військовим обивателям належали землі у селі Циркуни.

У [[1862]] році, замість старої церкви, на кошти прихожан побудовано новий кам’яний Георгіївський храм .<ref>{{книга|автор= [[Філарет (Гумілевський)| Филарет (Гумилевский Д.&nbsp;Г.)]]|частина= |посилання частина= |заголовок= [[Історико-статистичний опис Харківської єпархії| Историко-статистическое описание Харьковской епархии. В трех томах]]|оригінал= |посилання= |відповідальний= |видання= |місце= Х.|видавництво= Харьковский частный музей городской усадьбы|рік= 2006|том=ІІІ3 |сторінки=205, 212 -278c212—278|сторінок=278 |серія= |isbn= |тираж=|ref =}} {{ref-ru }}</ref>.

Станом на [[1897]] рік у селі мешкало 4 719 осіб (2 324 чоловічої, та 2 395 жіночої статі).<ref>{{книга|автор= |частина= |посилання частина= |заголовок= Населенныя мѣста Россійской имперіи въ 500 и болѣе жителей съ указаніемъ всего наличнаго въ нихъ населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи населенія 1897 г. Под ред. &nbsp;Н.&nbsp;А. Твойницкаго|оригінал= |посилання= |відповідальний= |видання= |місце= СПб.|видавництво= Типографія «Общественная польза»|рік= 1905|том= |сторінки= 248 – 403с 248—403|сторінок=403 |серія= |isbn= |тираж=|ref =}} {{ref-ru-dor}}</ref>.

Згідно з Довідковою книгою Харківської єпархії у [[1904]] році у слободі Великій Данилівці розташовувався трьох престольний кам’яний храм Великомученика Георгія (побудовано у 1862 році). Головний престол присвячено Георгію, лівий –&nbsp;— на честь ікони Охтирської Божої матері, правий –&nbsp;— на честь Покрови святої Богородиці. Слобода розташовувалася в дев’яти верстах від міста Харків. Парафія складалася з 2 496 осіб чоловічої статі, та 2 446 жіночої. Клір складався зі священика, диякона та двох псаломщиків. На 1904 рік священиком був Василь Лебедєв (у цій слободі священиком з 1897 року), дияконом був Куніцин Сергій, псаломщиками Семен Клеванов та Петро Шебатинський. Церковним старостою був селянин Антоній Сидоренко.

Станом на [[1914]] рік село було центром [[Велико-Данилівська волость|Велико-Данилівської волості]], кількість мешканців зросла до 5586 осіб.<ref>{{АКХкГ-1914}}</ref>.

У [[1960]] році [[Шрамко Борис Андрійович|Б.А.Борис Шрамко]] провів у селищі Велика Данилівка довивчення зруйнованого під час Другоїдругої світової кургану №1№&nbsp;1 з двома похованнями скіфської доби. Поховання були датовані V-IV століттям до н.е.<ref> {{книга|авторname= Бандуровский А.В., Буйнов Ю.В.|частина= |посилання частина= |заголовок= "Курганы скифского времени Харьковской области (северодонецкий вариант)"/Научное издание |оригінал= |посилання= |відповідальний= |видання= |місце= К.|видавництво= ИА НАНУ|рік= 2000|том= |сторінки= 25 – 236с |сторінок=236 |серія= |isbn= |тираж=|ref =}}{{ref-ru}} </ref>.

До [[1963]] селище належало до [[Харківський район|Харківського району]] Харківської області. В цьому році в міську межу була включенаувійшла Данилівка I (Ближня Данилівка, в основному правобережна, до автомобільного мосту).

З початком будівництва Північної Салтівки ву 1980-х роках до [[Московський район (Харків)|Московського адміністративного району]] міста Харкова включилиприєднали Дальню Данилівку (тобто, власне історичну Велику Данилівку).

У 1993-1994 роках почалосярозпочалося будівництво нового Покровського храму.

З [[1994]] року Велика Данилівка належить до [[Київський район (Харків)| Київського адміністративного району]].

[[Файл:Памятник в Большой Даниловке.jpg|thumb|200px|Пам’ятник радянським воїнам, які загинули під час Другої світовоїнімецько-радянської війни]]

* Загальноосвітня школа №96№&nbsp;96 (вулиця Генерала Удовиченка, 24);

* Дитячий садок №4№&nbsp;4 (вулиця Генерала Удовиченка, 4);

* Поліклініка (вулиця Семена Челюскіна, 1)

*Поштове відділенняВідділення поштового зв'язку АТ «УкрпоштиУкрпошта» №107№&nbsp;107 (вулиця Семена Челюскіна, 1)

* Покровська церква ([[Вулиця Генерала Удовиченка (Харків)|вулиця Генерала Удовиченка]], 36)

* Георгіївська площа

* Данилівське лісництво

* Будинок культури

* Журавлівський гідропарк

* '''№&nbsp;20''' (Лісопарк-Велика Данилівка)

* '''№&nbsp;31''' (Лісопарк-Велика Данилівка)

* '''№&nbsp;208е''' (станція метрополітену «Героїв праці»-Велика Данилівка)

== Джерела ==

* {{книга|автор = |частина= |посилання частина= |заголовок= Населенныя мѣста Россійской имперіи въ 500 и болѣе жителей съ указаніемъ всего наличнаго въ нихъ населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи населенія 1897 г. Под ред. &nbsp;Н.&nbsp;А. &nbsp;Твойницкаго|оригінал= |посилання= https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Населенные_места_Российской_империи_в_500_и_более_жителей_с_указанием_всего_наличного_в_них_населения_и_числа_жителей_преобладающ.pdf|відповідальний= |видання= |місце= СПб. |видавництво= Типографія «Общественная польза»|рік= 1905|том= |сторінки= 248 – 403с 248—403|сторінок=403 |серія= |isbn= |тираж=|ref =}} {{ref-ru-dor}}

* {{книга|автор= [[Філарет (Гумілевський)| Филарет (Гумилевский Д.&nbsp;Г.)]]|частина= |посилання частина= |заголовок= [[Історико-статистичний опис Харківської єпархії| Историко-статистическое описание Харьковской епархии. В трех томах]]|оригінал= |посилання= |відповідальний= |видання= |місце= Х.|видавництво= Харьковский частный музей городской усадьбы|рік= 2005|том=ІІ2 |сторінки= |сторінок=108 |серія= |isbn= |тираж=|ref =}} {{ref-ru }}

*{{книга|автор= [[Філарет (Гумілевський)| Филарет (Гумилевский Д.&nbsp;Г.)]]|частина= |посилання частина= |заголовок= [[Історико-статистичний опис Харківської єпархії| Историко-статистическое описание Харьковской епархии. В трех томах]]|оригінал= |посилання= |відповідальний= |видання= |місце= Х.|видавництво= Харьковский частный музей городской усадьбы|рік= 2006|том=ІІІ3 |сторінки= |сторінок=278 |серія= |isbn= |тираж=|ref =}} {{ref-ru }}

* {{книга|автор= Щелковъ К.&nbsp;П.|частина= |посилання частина= |заголовок= [[Історична хронологія Харківської губернії |Историческая хронологія Харьковской губерніи]]|оригінал= |посилання= |відповідальний= |видання= |місце= Х.|видавництво= Университетская типографія|рік= 1882|том= |сторінки= |сторінок=365 |серія= |isbn= |тираж=|ref =}} {{ref-ru-dor}}

*{{книга|автор= Штиглицъ. Н.|частина= |посилання частина= |заголовок= XLVI Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніям 1864 года|оригінал= |посилання=|відповідальний= |видання=Центральнымъ статистическимъ комитетомъ министерства внутреннихъ дѣлъ |місце=СПБ. |видавництво=Карла Вульфа |рік= 1869|том= |сторінки= |сторінок=358|серія= |isbn= |тираж=|ref =}} {{ref-ru-dor}}

*{{книга|автор= Самойлович Иванъ|частина= |посилання частина= |заголовок= Справочная книга для Харьковской епархіи|оригінал= |посилання= |відповідальний= |видання= |місце= Х.|видавництво= И.&nbsp;М. &nbsp;Варшавчика |рік= 1904|том= |сторінки=|сторінок=471 |серія= |isbn= |тираж=|ref =}} {{ref-ru-dor}}