Вікіпедія

Республіка Китай (1912—1949): відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Рядок 125:
Політика США часів війни відносно Китаю полягала у створені міцного союзника і стабілізуючої сили у післявоєнній Східній Азії. Через зростання конфлікту між Гоміньданом і КПК, США марно намагалися примирити обидві сторони для посилення антияпонської боротьби. Після [[Капітуляція Японії|капітуляції Японії]], 25 жовтня 1945 Тайвань було передано Республіці Китай. Ближче до кінця війни до Пекіна і Тяньцзіня було перекинуто [[корпус морської піхоти США]] для утримання міст від можливого нападу Радянського Союзу, а також було надана логістична підтримка військ Гоміньдану на півночі і півнчому-сході Китаю. Для досягнення цієї мети, 30 вересня 1945 до Китаю прибула 1-ша дивізія морської піхоти, яка повинна була захищати території [[Шаньдун (півострів)|півострова Шаньдун]] і східної частини [[Хебей|провінції Хебей]].<ref name="Jessup">{{Cite book|назва=A Chronology of Conflict and Resolution, 1945-1985|year=1989|publisher=Greenwood Press|location=New York|page=|pages=|isbn=0-313-24308-5|last1=Jessup|first1=John E.}}</ref>
 
Завдяки посередництву Сполучених Штатів було укладено військове перемир'я у січні 1946 року, але битви між Гоминьданом і комуністами незабаром відновилися. Громадська думка, щодо не компетентностінекомпетентності уряду Республіки Китай підтримувалася комуністами під час загальнонаціонального студентського страйку проти некомпетентного відношення до так званої справи ґвалтування Шен Чонг на початку 1947, а також не задоволеність грошовою реформою яка відбулася у тому ж році. Розуміючи, що американські втручання військових не допоможуть у приборканні майбутньої війни, США відізваливідкликали американську місію, яку очолював генерал [[Джордж Маршалл|Джордж К. Маршал]], на початку 1947. [[Громадянська війна в Китаї|Громадянська війна]] почала ширитися країною; бої точились не лише за території, а й за відданість населення. США допомагали націоналістам великими економічними кредитами і зброєю, але не військовими.
[[Файл:Movement_KMTretreat.svg|ліворуч|міні|300x300пкс|Відступ націоналістів на Тайбей: після втрати націоналістами [[Нанкін|Нанкіна]] вони перебралися до [[Гуанчжоу]] (Кантон), потім до [[Чунцін|Чунціна]], [[Ченду]] та Сичану перед прибуттям на [[Тайбей]].]]
З запізненням уряд Республіки Китай намагався заручитися підтримкою населення шляхом проведення внутрішніх реформ. Зусилля були марними через розгул корупції в уряді і політичний і економічний хаос, який це супроводжував. Наприкінці 1948 Гоміньдан почав втрачати позиції. Деморалізовані і не дисципліновані війська Гоміньдану не могли протистояти мотивованим і дисциплінованим солдатам з [[Збройні сили Китайської Народної Республіки|Народно-визвольної армії]], яка раніше була відома як Червона Армія. Комуністи добре закріпилися на півночі і північному-сході.
 
Хоча Гоміньдан мав перевагу у людях і зброї, контролював більшу територію і більшу частину населення, а також мав міжнародну підтримку, він був виснажений тривалою війною з Японією і внутрішньою боротьбою між власними командувачами. Вони також програвалапрогравали пропагандистську війну комуністам, населення тяготилосябуло обтяжене гоміньданівською корупцією і прагнуло до миру.
 
У січні 1949 Пекін (Beiping) було захоплено комуністами без боротьби і він отримав стару назву Beijing. У період з квітня до листопада основні міста країни перейшли під контроль комуністів з мінімальним супротивомспротивом. У більшості випадків сільська місцевість і невеличкі міста перейшли під владу комуністів раніше ніж великі міста. І нарешті 1 жовтня 1949 комуністи заснували Китайську Народну Республіку.
 
Після 1 жовтня 1949 Чан Кайші та кілька сотсотень тисяч військ Республіки Китай і два мільйони біженців, переважно з уряду і ділових кіл, перебралися з материкового Китаю на Тайвань; на території Китаю залишилися лише окремі осередки опору. 7 грудня 1949 Чан Кайші проголосив [[Тайбей]], на Тайвані, тимчасовою столицею Республіки Китай.
 
Під час громадянської війни обидві сторони по-звірячому знищували цивільне населення.<ref>Rummel, Rudolph (1994), Death by Government.</ref> Бенджамін Валентино наголошував на тому, що під час громадянської війни у Китаї було знищено від 1,8 до 3,5 млн. осіб у період з 1927 по 1949. Звірства включали смерть від примусового призову на військову службу і масові вбивства.<ref>Valentino, Benjamin A. Final solutions: mass killing and genocide in the twentieth century Cornell University Press. 8 December 2005. p88</ref>
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Республіка_Китай_(1912—1949)