Вікіпедія

Франц Штадіон: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Nestorivan (обговорення | внесок)
1616 редагувань
доповнення
Nestorivan (обговорення | внесок)
1616 редагувань
редагування
Рядок 28:
Походив зі старовинної [[Швабія|швабської]] родини фон Штадіонів, які в 1696 придбали маєток Вартгаузен, у 1705 — маєток Таннгаузен, і 1705 року отримали титул імперських графів. Батько — австрійський дипломат граф Йоганн-Філіп-Карл-Йозеф фон Штадіон-Вартгаузен (1763—1824), міністр закордонних справ (1805—1809), міністр фінансів (1815—1824) [[Австрійська імперія|Австрійської імперії]], засновник [[Національний банк Австрії|Австрійського банку]]. Мати — Марія-Анна, уроджена графиня фон Штадіон (1777—1841).
 
ВідмовившисьФранц, відмовившись вступати до військової [[Терезіанська академія|Терезіанської академії]], здобував освіту вдома. Його учителем був віденський професор богослов'я священник Вінценз Вайнтридт (1778—1849), з яким підтримував тривалі стосунки. Після смерті батька у 1824 студіював право у Віденському університеті,; деодним йогоіз вчителемучителів був послідовник [[Іммануїл Кант|Іммануїла Канта]] професор філософії Леопольд Рембольд (1787—1844).
 
З 1827 року на державній службі в [[Нижня Австрія|Нижній Австрії]]. У 1828 переведений до [[Львів|Львова]] в губернський уряд [[Королівство Галичини та Володимирії|Королівства Галичини та Володимирії]], звідти скерований у 1829 скерований до управління [[Станіславський округ|Станіславського циркула]], а 15 травня 1830 р. — до [[Ряшівський округ|Ряшівського циркула]]. На той час у Галичині почалася епідемія холери. іКоли колиперші жертви з'явилися перші жертви в Ряшеві, до трупів довго ніхто не наважувався підійти, боячись заразитися, навіть працівник похоронної служби відмовлявся виконувати свій обов’язок. Тоді 24-річний Ш. сам завдав померлого від холери собі на спину і поніс на кладовище, подаючи цим приклад.

Після 4-ох років услужби Галичинів бувГаличині переведений 13 березня 1832 р. до Інсбрука позаштатним безоплатним губерніальним секретарем зі записом у кваліфікаційній справі: «Не надається для службового просування». Причиною були нешаблонні підходи до службової рутини. Тим не менше, за короткий час він став цісарсько-королівським судовим секретарем Генеральної судової палати у Відні, а вже 12 транятравня 1834 р. — дійсним судовим радником. 7 років прослужив уУ Гофраті і Консультативній залі прослужив 7 років.
 
Після того, як його старший брат Йозеф-Філіп-Едуард фон Штадіон (1797–1844) уклав [[мезальянс]] у 1836, став главою дому Штадіон-Вартгаузен.
 
29 лютого 1841 призначений губернатором [[Австрійське Примор'я|Австрійського Примор'яKüstenlande]] (Küstenlande), частинічастини [[Іллірійське королівство|Королівства Іллірія]], з центром у [[Трієст|Трієсті]]. Детально ознайомившисьзнайомився із життям провінції, започаткував ряд прогресивних змін. Сприяв розвиткові трієстського порту, важливого для Австрійської імперії. У процесі реформи початкової школи запровадив навчання чотирма мовами — німецькою, італійською, сербсько-ілірійською та хорватсько-ілірійською. У 1845 запровадив на власну відповідальність запровадив у [[Австрійське Примор'я|Küstenlande]] самоврядування громад на підставі розробленого ним Громадського статуту (Gemeindeordnung), затвердженого у Відні — вперше в Австрійській імперії. Аби подолати бідність, посприяв відновленню громадоюгромадських ломбардаломбардів (Monte di pietà (Leihhaus)), розпочаторозпочав реформу карантинних закладів.
 
У 1846 передав майорат дому Штадіон-Вартгаузенів молодшому братові Рудольфу-Йозефу-Філіпові (1808—1882), губернатору Моравії, а влітку 1846 на тій підставі відмовився від губернаторства [[Австрійське Примор'я|Küstenlande]]. ▼
 
У зв'язку з необхідністю облаштувати справи в [[Королівство Галичини та Володимирії|Королівстві Галичини та Володимирії]], де нещодавно лютувало [[Галицьке повстання (1846)|польське повстання]] і різанина дворян польськими мазурами, 21 квітня 1847 Ш. запропонували посаду [[Губернатори і намісники Галичини та Володимирії|губернатора Галичини]]. Прибув до краю 31 липня 1847 р., але через те, що в той день у Львові відбулася страта польських повстанців Теофіля Вішньовського (1806—1847) і Юзефа Капусцінського (1818—1847), учасників повстання, спершу подався на провінцію. ▼
 
▲У 1846 передав майорат дому Штадіон-Вартгаузенів молодшому братові Рудольфу-Йозефу-Філіпові (1808—1882), губернатору Моравії,. а вліткуВлітку 1846 на тійцій підставі відмовився від губернаторства в [[Австрійське Примор'я|Küstenlande]].
13 березня 1848 під впливом подій у Парижі почалася [[Революції 1848—1849 років|революція]] у Відні. У Львові поляки звинуватили Ш. в тому, що він приховує публікацію цісарських указів про скасування цензури і обіцянку Конституції — їх Ш. опублікував у газеті «Lemberger Zeitung» 22 березня 1848 р. після того, як отримав офіційне підтвердження з Відня. Погодився озброїти [[Польська Національна гвардія (1848)|Національну гвардію]] у Львові, але не допустив цього на периферії, аби не повторилися події 1846 р. Аби випередити польські заворушення в Галичині, запропонував віденському урядові скасувати в Галичині панщину. Цісарський патент [[Фердинанд I (імператор Австрії)|Фердинанда]] вийшов 17 квітня 1848; Ш. оголосив його 22 квітня 1848. Панщину в Галичині скасували, починаючи з 15 травня 1848 року (в решті земель Австрійської імперії панщину скасували лише 7 вересня 1848). ▼
 
▲У зв'язку з необхідністю облаштувати справи в [[Королівство Галичини та Володимирії|Королівстві Галичини та Володимирії]], де нещодавно лютувало [[Галицьке повстання (1846)|польське повстання]] і різанина дворян польськими мазурами, 21 квітня 1847 Ш.отримав запропонували посадупропозицію [[Губернатори і намісники Галичини та Володимирії|губернатора Галичиниочолити]] Галичину. Прибув до краю 31 липня 1847 р., але через те, що в той день у Львові відбулася страта польських повстанців Теофіля Вішньовського (1806—1847) і Юзефа Капусцінського (1818—1847), учасників повстання, спершу подався на провінцію.
Поки Ш. був губернатором, у Галичині не було збройного протистояння.
 
▲13 березня 1848 під впливом паризьких подій у Парижі почалася [[Революції 1848—1849 років|революція]] у Відні. У Львові поляки звинуватили Ш. в тому, що він приховує публікацію цісарських указів про скасування цензури і обіцянку Конституції — їх Ш. опублікував у газеті «Lemberger Zeitung» 22 березня 1848 р. тільки після того, як отримав офіційне підтвердження з Відня. Погодився озброїти [[Польська Національна гвардія (1848)|Національну гвардію]] у Львові, але не допустив цього на периферії, абищоб не повторилися події 1846 р. Аби випередити польські заворушення в Галичині, запропонував віденському урядові скасувати в Галичині панщину. Цісарський патент [[Фердинанд I (імператор Австрії)|Фердинанда]] вийшов 17 квітня 1848; Ш. оголосив його 22 квітня 1848. Панщину в Галичині скасували, починаючи з 15 травня 1848 року (в решті земель Австрійської імперії панщину скасували лише 7 вересня 1848). Наказував арештувати тих, хто бунтував людей обіцянкою скасування панщини.<ref>''Верига В.'' Нариси з історії України…&nbsp;— С. 164.</ref> Загалом поки губернатором був Ш., у Галичині не виникла збройного протистояння.
Наказав арештувати тих, хто бунтував людей обіцянкою скасування панщини.<ref>''Верига В.'' Нариси з історії України…&nbsp;— С. 164.</ref> Відіграв важливу роль у скасуванні [[панщина|панщини]] (цісар підписав закон за його порадою), зокрема, в Галичині, ставився прихильно до [[Головна Руська Рада|Головної Руської Ради]] і підтримував змагання галицьких українців за вживання рідної мови у шкільництві й адміністрації проти сильної опозиції з боку поляків, які обвинувачували його в розпалюванні україно-польської ворожнечі. Обороняв від нападок польських шовіністів о. [[Шашкевич Григорій|Григорія Шашкевича]] після призначення останнього [[радник]]ом міністерства освіти у Відні.<ref>Проф. [[Доктор наук|д-р]] [[Андрусяк Микола Григорович|''Андрусяк Никола'']]. Минуле Бучаччини // {{ББ|53—54}}</ref>. Через підтримку русинів, поляки в Галичині придумали гасло, яке згодом повторював [[Роман Дмовський]]: «Граф Штадіон винайшов русинів».<ref>Roman Dmowski. Kwestia ukraińska. — Archiwum MSWiA, sygn. K-458., 1930.</ref> ▼
 
▲НаказавПідтримував арештувати тихрусинів, хто бунтував людей обіцянкою скасування панщини.<ref>''Верига В.'' Нариси з історії України…&nbsp;— С. 164.</ref> Відіграв важливу рользокрема у скасуваннізмаганні [[панщина|панщини]]за (цісарзапровадження підписаврідної законмови зав йогоадміністрації порадою),й зокрема, в Галичинішкільництві, ставився прихильно до [[Головна Руська Рада|Головної Руської Ради]] і підтримував змагання галицьких українців за вживання рідної мови у шкільництві й адміністрації проти сильної опозиції з боку поляків, які обвинувачували його в розпалюванні україно-польської ворожнечі. Обороняв від нападок польських шовіністів о. [[Шашкевич Григорій|Григорія Шашкевича]] після призначення останнього [[радник]]ом міністерства освіти у Відні.<ref>Проф. [[Доктор наук|д-р]] [[Андрусяк Микола Григорович|''Андрусяк Никола'']]. Минуле Бучаччини // {{ББ|53—54}}</ref>. ЧерезПоляки підтримкузвинувачували русинів,Ш. полякиу врозпалюванні русько-польської ворожнечі, Галичинінавіть придумали гасло, яке згодом повторював [[Роман Дмовський]]: «Граф Штадіон винайшов русинів».<ref>Roman Dmowski. Kwestia ukraińska. — Archiwum MSWiA, sygn. K-458., 1930.</ref>
Отримавши конфіденційне доручення сформувати нове міністерство, опустив посаду губернатора Галичини. Поспіхом і таємно виїхав 4 червня 1848 р. зі Львова до Інсбрука, де тоді перебував Гофрат. Прибув до Інсбрука 11 червня, але відмовився вступати до кабінету міністрів. Повернувся до Відня, також відхилив запрошення від міністра-президента Франца фон Піллерсдорфа. ▼
 
▲Отримавши конфіденційне доручення сформувати нове міністерство в кабінеті міністра-президента Франца фон Піллерсдорфа, опустив посаду губернатора Галичини. Поспіхомі іпоспіхом таємно виїхав 4 червня 1848 р. зі Львова до Інсбрука, де тоді перебував Гофрат. Прибув до Інсбрука 11 червня, але відмовився вступати до кабінету міністрів. Повернувся до Відня, також відхилив запрошення від міністра-президента Франца фон Піллерсдорфапропозиції.
У зв'язку з виборами до установчого Рейхстагу, взяв участь у виборах від сільського округу в [[Рава-Руська|Раві]] [[Жовківський округ|Жовківського циркула]] в Галичині. Посол до [[Райхстаг]]у Австрійської імперії від 1848&nbsp;р. в окрузі [[Рава-Руська]].<ref>Д-р [[Андрусяк Микола Григорович|''Андрусяк Никола'']]. Минуле Бучаччини // {{ББ|53}}</ref><ref>''Шипилявий Степан.'' Що нам приніс 1848 рік // [[Бучач і Бучаччина]]…&nbsp;— С. 855.</ref> Прибув на першу підготовчу сесію новообраного Рейхстагу 10 липня 1848 року. Русини, називаючи Ш. своїм правозахисником («Recht ihren Retter»), обрали його керівником. ▼
 
▲УВ зв'язкуході з виборамивиборів до установчого Рейхстагу, взяв участькандидував у виборахсільському від сільського округуокрузі в [[Рава-Руська|Раві]] [[Жовківський округ|Жовківського циркула]] в Галичині. Посол до [[Райхстаг]]у Австрійської імперії від 1848&nbsp;р. в окрузі [[Рава-Руська]].<ref>Д-р [[Андрусяк Микола Григорович|''Андрусяк Никола'']]. Минуле Бучаччини // {{ББ|53}}</ref><ref>''Шипилявий Степан.'' Що нам приніс 1848 рік // [[Бучач і Бучаччина]]…&nbsp;— С. 855.</ref> Прибув([[Жовківський наокруг|Жовківський першуциркул]], підготовчуГаличина). сесіюНа першій підготовчій сесії новообраного Рейхстагу 10 липня 1848 року. Русинирусини, називаючи Ш. своїм правозахисником («Recht ihren Retter»), обрали його керівником.
21 листопада 1848 р. прийняв пропозицію очолити міністерство внутрішніх справ і освіти в кабінеті [[Фюрст|фюрста]] Фелікса цу Шварценберга. У Ш. вбачали антагоніста [[Клемент фон Меттерніх|Клеменса фон Меттерніха]]. Став одним зі співавторів Октройованої Конституції 4 березня 1849 (нім. Oktroyierte Märzverfassung), дарованої цісарем, але так і не затверджену Рейхстагом, оскільки його розпущено. 17 березня 1849 запровадив Gemeindeordnung (Громадський статут) — ліберальний закон про самоврядування громад, розроблений ним у 1845 в Трієсті і тепер поширений по всій Імперії. ▼
 
▲21 листопада 1848 р. прийняв пропозицію очолити міністерство внутрішніх справ і освіти в кабінеті [[Фюрст|фюрста]] Фелікса цу Шварценберга. У Ш. вбачали антагоніста [[Клемент фон Меттерніх|Клеменса фон Меттерніха]]. Став одним зі співавторів Октройованої Конституції 4 березня 1849 (нім. «Oktroyierte Märzverfassung»), дарованої цісарем, але так і не затвердженузатвердженої Рейхстагом, оскільки його розпущено 7 березня 1849 р. Запровадив 17 березня 1849 запровадивпрогресивний Gemeindeordnung (Громадський статут) — ліберальний закон про самоврядування громад, розроблений ним у 1845 в Трієсті і— теперпро поширенийсамоврядування громад, який поширився по всій ІмперіїАвстрійській імперії.
У квітні 1849 р. виїхав на відпочинок у [[Баден-Баден]], де в нього розвинувся [[Інсульт|інсульт]]. З цієї причини і за його неодноразовим проханням Ш. був звільнений з посади міністра внутрішніх справ 28 липня 1849 р.; наступником став Александр фон Бах. За Ш. залишилася посада міністра без портфеля — аж до смерті. Помер уВідні 8 червня 1853 р., похований 11 червня 1848 р. у родинному гробовці в Klentsch (нині Кленчі-под-Черховем) у [[Чехія|Богемії]].
 
У квітні 1849 р. виїхав на відпочинок у [[Баден-Баден]], де в нього розвинувся [[Інсульт|інсульт]]. З цієї причини і за неодноразовим проханням звільнений з посади міністра внутрішніх справ 28 липня 1849 р.; наступником став Александр фон Бах. За Ш. залишилася посада міністра без портфеля — аж до смерті. Помер уВідні 8 червня 1853 р., похований 11 червня 1848 р. у родинному гробовці в Klentsch (нині Кленчі-под-Черховем) у [[Чехія|Богемії]]. [[Льюїс Нем'єр]] у книзі «1848: The Revolution of the Intellectuals» (1944) назвав його «одним із найосвіченіших та найефективніших австрійських адміністраторів».
 
== Нагороди ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Франц_Штадіон