Протетичні звуки в праслов'янській мові: відмінності між версіями

'''Протети'''{{Наголос}}'''чніПротети́чні зву{{Наголос}}ки в праслов'я{{Наголос}}нській мо{{Наголос}}ві'''  — такі звуки, що виникли через дію [[Закон відкритого складу|закону відкритого складу]], щоб уникнути [[зіяння]]. Фонетичний процес полягав у появі [[Протеза|протези]] на початку слова перед голосними. Зазвичай, це звуки [i̯] та [u̯].

У праслов'янській мові завжди були слова, що починалися з голосного. Це не викликало якихось труднощів, але, коли почав діяти [[закон відкритого складу]], [[Відпадіння прикінцевих приголосних|відпали кінцеві приголосні]], тому [[зіяння]] неабияк поширилося, ускладнивши вимову. Тим паче, що зіяння вступало в суперечність із законом відкритого складу, головним виявленням якого було розміщення всіх звуків у складі за висхідною артикуляцією. Вимова поряд двох голосних порушувала основну властивість фонетичної системи спільнослов'янської мови, цим і зумовлено розвиток протетичних приголосних, що усунув міжслівне зіяння.

Не всі мовознавці пояснюють появу протетичних звуків однаково. Так, [[Шахматов Олексій Олександрович|О.&nbsp;О. &nbsp;Шахматов]], як і [[Фортунатов Пилип Федорович|П.&nbsp;Ф. &nbsp;Фортунатов]], уважав, що їх вимовляли з гортанним придихом, який згодом розвинувся в самостійний звук. Поширенішою є точка зору [[Вацлав Вондрак|В. Вондрака]], [[Ільїнський Григорій Андрійович|Г.&nbsp;А. &nbsp;Ільїнського]], [[Антуан Мейє|А. Мейє]], {{Не перекладено|Франтішек Травнічек|Ф. Травнічка|ru|Травничек, Франтишек}}, згідно з якою початкові приголосні –&nbsp;— це все ж протеза<ref>{{Cite book|title=Сравнительная грамматика славянских языков|last=С.Б. Бернштейн|first=|year=2005|publisher=Наука|location=Москва|pages=185|language=Російською|trans_title=Порівняльна граматика слов'янських мов|isbn=}}</ref>. [[Андре Мартіне|А. Мартіне]] й Е. Петрович заперечують у появі протези вирішальне значення тенденції усувати зіяння, а вбачають у ній лише другорядну, допоміжу функцію. Гіпотеза, за якою появу протетичних приголосних у мові пов'язано з делабіалізацією початкових голосних і з пересувом палаталізації, видається подекуди безумовно продуктивною й доповнює теорію зіяння, але вона неспроможна пояснити деяких фактів, зокрема наявності в позиції перед [а] та [u]<ref>{{Cite book|title=Історія української мови. Фонетика|last=М.А. Жовтобрюх, В.М. Русанівський, В.Г. Скляренко.|first=|year=1979|publisher=Наукова думка|location=Київ|pages=115-116|language=Українською|isbn=}}</ref>.

Наразі питання відсутності протези перед [а] та [е] у сполучниках, частках і вигуках досі в науці не розв'язано. На думку [[Фортунатов Пилип Федорович|П.&nbsp;Ф. &nbsp;Фортунатова]], у займенникових основах ще на спільноіндоєвропейськім рівні вимовлявся придиховий [[Дзвінкий гортанний фрикативний|[h]]]: hă, hā, hĕ. Таким чином слова прикривав придиховий [h], а отже, не було умов для появи протези, а коли придих занепав, закон відкритого складу вже перестав діяти: {{Lang-uk|а, еге, ех}} тощо. Але всі дані П.&nbsp;Ф. &nbsp;Фортунова й О.&nbsp;О. &nbsp;Шахматова, на які вони посилалися, не вагомі<ref name=":0">{{Cite book|title=Старославянский язык. Введение фонетика|last=Селищев|first=Афанасий|year=1951|publisher=|location=Москва|pages=190-191|language=Російською|trans_title=Старослов'янська мова. Уведення фонетика|isbn=}}</ref>.

Протетичний [i̯] виникав перед голосними переднього ряду:

* {{Lang-pie|*ĕsmĭ}} → {{Lang-x-slav|*ĕsmь → *i̯ĕsmь → *jĕsmь}} →...→… {{Lang-uk|є}};

* {{Lang-pie|*ĕĝʰis}} → {{Lang-x-slav|*ežь → *i̯ĕžь → *jĕžь}} →...→… {{Lang-uk|їж}};

* {{Lang-pie|*ĭmām}} → {{Lang-x-slav|*ьmǫ → *i̯ьmǫ → *jьmǫ}} →...→… {{Lang-uk|іму / йму}};

* {{Lang-pie|*αĝʰ-}} → {{Lang-x-slav|*ьz → *i̯ьz → *jьz}} →...→… {{Lang-uk|із / з}};

* {{Lang-pie|*āgu̯ʰ-no-s}} → {{Lang-x-slav|*āgnъ → *i̯āgnę → *jagnę}} →...→… {{Lang-uk|ягня}};

* {{Lang-pie|*oiĝʰ-}} → {{Lang-x-slav|*ĕzva → *i̯ĕzva → *jĕzva}} →...→… {{Lang-uk|язва}};

* {{Lang-pie|*ēĝʰ-}} → {{Lang-x-slav|*ĕzъ → *i̯аzъ → *jаzъ}} →...→… {{Lang-uk|я}};

* {{Lang-pie|*ed-}} → {{Lang-x-slav|*ēdti → *ēsti → *ĕsti → *i̯ĕsti → *jĕsti}} →...→… {{Lang-uk|їсти}};

* {{Lang-pie|*enk-}} → {{Lang-x-slav|*i̯enk- → *i̯ęk- → *jęčati}} →...→… {{Lang-uk|ячати}};

* {{Lang-pie|*aitr-}} → {{Lang-x-slav|*intr-(iti)- → *i̯entro- → *i̯ętro- → *jętro-}} →...→… {{Lang-uk|ятрити}};

* {{Lang-pie|*oidos}} → {{Lang-x-slav|*ĕdъ → *i̯аdъ → *jаdъ}} →...→… {{Lang-uk-old|яд}}.

Сонант [i̯] виникав і перед [u], хоча дуже рано в цій позиції почав занепадати, як припускають, «фонетичним шляхом у деяких синтаксичних умовах, що досі не визначено»<ref name=":0" />. Процес утрати [i̯] перед [u] був закономірний для східнослов'янських мов: {{Lang-sla|оугоу, оунии, оунъ, оунєць, оуноша, унъ}}. Решта слов'янських мов протезу зберігали, хоч були винятки. Проте згодом під впливом старослов'янської мови приставний [i̯] знову поширився, хоч і непослідовно: {{Lang-uk|юний, юнак, утро / ютро}}, {{Lang-ru|юный, союз, ужин, уха, узы}}, {{Lang-be|юны, юнак}}. У занепаді [i̯] перед [u] відбилася тенденція в слов'янських мовамовах сполучати цей [i̯] → [j] із наступним голосним переднього, а не заднього ряду.

* {{Lang-pie|*uṇ-}} → {{Lang-x-slav|*ъn → *u̯ъ(n) → *vъ}} →...→… {{Lang-uk|у / в}};

* {{Lang-pie|*ŭs-}} → {{Lang-x-slav|*ъšь → *u̯ъšь → *vъšь}} →...→… {{Lang-uk|воша}};

* {{Lang-pie|*ūdrā}} → {{Lang-x-slav|*ydrā → *u̯ydrā → *vydrā}} →...→… {{Lang-uk|видра}};

* {{Lang-pie|*ūdmen-}} → {{Lang-x-slav|*ymę → *u̯ymę → *vymę}} →...→… {{Lang-uk|вим'я}};

* {{Lang-pie|*aui̯o-}} → {{Lang-x-slav|*ui̯ь → *u̯ui̯ь → *vujь}} →...→… {{Lang-uk|вуй}};

* {{Lang-pie|*ātrā}} → {{Lang-x-slav|*u̯ātrā → *vātrā}} →...→… {{Lang-uk|ватра}};

* {{Lang-pie|*angŭlŏs}} → {{Lang-x-slav|*ǫgъlъ → *u̯ǫgъlъ → vǫgъlъ}} →… {{lang-uk|вугол}};

* {{Lang-pie|*anĝ-}} → {{Lang-x-slav|*ǫzъkъ, *ǫzъ → *u̯ǫzъkъ, *u̯ǫzъ → *vǫzъkъ, *vǫzъ}} →… {{lang-uk|вузький}};

Виникнення протетичних приголосних ще на спільнослов'янському ґрунті пояснює те, що в усіх сучасних слов'янських, окрім болгарської, мовах усі слова, що починаються на [а] та [е] (окрім сполучників, часток і вигуків), належать не до споконвічно слов'янських, а до пізніших запозичень, наприклад: {{Lang-uk|атом, автор, агент, етика, ера, електрика}} тощо.