АВРО-турнір: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування
Рядок 28:
Відповідно до [[Лондонські правила 1922|Лондонської угоди 1922 року]], претендент на титул чемпіона світу повинен був гарантувати призовий фонд у розмірі 10 тисяч доларів США, що було значною сумою на той час (середня зарплата американця за три роки<ref>[https://www.irs.gov/pub/irs-soi/22soirepar.pdf https://web.archive.org/web/20170517123746/https://www.irs.gov/pub/irs-soi/22soirepar.pdf TREASURY DEPARTMENT: UNITED STATES INTERNAL REVENUE. STATISTICS OF INCOME] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170517123746/https://www.irs.gov/pub/irs-soi/22soirepar.pdf|date=17 травень 2017}} {{ref-en}}</ref>; понад {{Formatnum:152000}} [[долар США|доларів США]] в перерахунку на ціни 2019 року<ref>[https://www.minneapolisfed.org/about-us/monetary-policy/inflation-calculator/consumer-price-index-1800- Consumer Price Index (Estimate) 1800- (minneapolisfed.org)] {{ref-en}}</ref>). Натомість, чемпіон мав можливість уникати матчу з найсильнішим суперником і приймати виклики від не найсильніших претендентів, оскільки жодних відбіркових турнірів не існувало. 1935 року матчі за титул [[Макс Ейве]] несподівано переміг багаторічного чемпіона [[Алехін Олександр Олександрович|Олександра Алехіна]]. Водночас у міжнародних турнірах того часу закінчилось домінування колишніх чемпіонів ([[Хосе Рауль Капабланка|Капабланки]] та Алехіна) і призові місця почали здобувати представники молодого покоління, яке щойно вийшло на міжнародну сцену: Михайло Ботвинник, Пауль Керес, Самуель Решевський, Рубен Файн і Сало Флор. Шаховий світ уважав несправедливим те, що кандидата на звання чемпіон світу обирає самовільно, адже існувала Міжнародна шахова федерація&nbsp;— [[ФІДЕ]], під егідою якої проводили наприклад [[шахова олімпіада|шахові олімпіади]]. 1936 року чемпіон світу Макс Ейве заявив, що претендента на титул має виявляти змагання під опікою ФІДЕ<ref>Керес, с. 150</ref>. Однак 1937 року він програв матч-реванш Алехінові, а новий-старий чемпіон не хотів підкорятися міжнародній шаховій організації під час вибору суперника, адже організація була небагата й не могла назбирати відповідного призового фонду.
 
== ОрганізаціяПідготовка ==
Ще 1937 року, під час матчу-реваншу Ейве&nbsp;— Алехін, голландська радіокомпанія АВРО розпочала переговори з найсильнішими гросмейстерами світу про проведення супертурніру, переможець (чи другий призер у випадку перемоги Алехіна) якого мав би фінансову підтримку компанії для організації матчу за шахову корону<ref>Керес, с. 242</ref>. Зрештою, згоду дали чемпіон світу Алехін, екс-чемпіони Капабланка та Ейве та п'ять найсильніших претендентів: Ботвинник, Керес, Решевський, Файн і Флор. У квітні 1938 року повідомлено, що двоколовий турнір відбудеться в листопаді того ж року в кількох містах Нідерландів<ref>Торадзе, с. 10</ref>.
[[Файл:Hooge Sluis-Amstel Hotel te Amsterdam.jpg|міні|ліворуч|230пкс|[[InterContinental Amstel Amsterdam|Готель «Амстел»]] на початку XX століття]]
Сало Флор перед турніром писав, що «найбільші шанси на успіх має Алехін», а «радянський гросмейстер Ботвинник буде в першій трійці призерів»<ref>Торадзе, с. 17</ref>.
 
Ще до початку турніру були побоювання, що через напружений графік&nbsp;— майже кожен день у новому місті й відсутність вихідних&nbsp;— змагання не створять умов для достатньої творчості учасників. Щільність турів і однаково високий клас усіх гросмейстерів робили турнір вельми непередбачуваним.
 
Місцева преса активно висвітлювала підготовку до змагання&nbsp;— брала інтерв'ю в учасників і інших шахістів. Так, газета «Телеграаф» (''De Telegraaf'') запросила для коментування боротьби гросмейстера [[Ксавери Тартаковер]]а<ref>Торадзе, с. 14</ref>.
 
Ботвинник, Керес, Решевський і Файн перед початком турніру зупинились в [[InterContinental Amstel Amsterdam|готелі «Амстел»]], де відбудеться відкриття турніру та жеребкування<ref>Торадзе, с. 14</ref>. Американські гросмейстери єврейського походження С. Решевський і Р. Файн отримали кілька листів від недоброзичливців, які радили цим шахістам не вигравати в «[[арійці]]в»<ref>Торадзе, с. 14</ref>.
 
Увечері 5 листопада в [[InterContinental Amstel Amsterdam|готелі «Амстел»]] відбулася церемонія відкриття турніру<ref>Торадзе, с. 39</ref>. Зібрались усі учасники (крім Капабланки, який запізнився), а також журналісти, консули низки держав і гості за спеціальними запрошеннями. Ґустаф де Клерк, президент компанії АВРО, привітав учасників від імені організаторів, [[Макс Ейве]] побажав усім творчих успіхів та напруженої боротьби. Алехін у своїй промові він відзначив, що не відмовляється грати з переможцем турніру, але це не означає, що зобов'язаний грати насамперед із ним: «Чемпіон світу має не лише обов'язки, а й користується правами й залишає за собою право вибору місця та часу зустрічі з кандидатом, який забезпечить фінансування матчу»<ref>Торадзе, с. 40</ref>.
Рядок 37 ⟶ 43:
Ефектно проведено жеребкування: до зали ввійшли живі фігури («слон», «король» і «королева»), дівчата, одягнені в національні костюми країн, чиї учасники грали в турнірі. Дівчата дарували учасникам квіти й кожен шахіст своєю рідною мовою отримував запрошення тягнути жереб. Результати жеребкування: 1. Ейве; 2. Флор; 3. Алехін; 4. Файн; 5. Ботвинник; 6. Решевський; 7. Капабланка; 8. Керес<ref>Торадзе, с. 40</ref>.
 
Турнір проходив у два кола. Загалом відбулося 56 партій, з яких 24 закінчилися результативно і 32 [[Нічия (шахи)|внічию]]. [[Контроль часу]]&nbsp;— 2 години і 30 хвилин на перші 40 ходів і година на кожні наступні 16 ходів. Призи за перші чотири місця: 1000, 700, 500 і 400 [[Нідерландський гульден|гульденів]] відповідно.
 
{|class="wikitable" style="text-align:center"