Полярне коло: відмінності між версіями

'''Поля́рні ко́ла''' — [[паралель|паралелі]] '''66°33'48"''' в [[північна півкуля|північній]] і [[південна півкуля|південній]] півкулях, де щонайменше один раз на рік (в день зимового [[сонцестояння]]) протягом 24-х годин центральна точка диску [[Сонце|Сонця]] не підіймається над лінією [[Горизонт|обрію]], та щонайменше один раз на рік (в день літнього сонцестояння) протягом 24-х годин центральна точка диску [[Сонце|Сонця]] не опускається нижче лінії обрію. Широта полярного кола дорівнює різниці між 90° (широта [[Полюс світу|полюса]]) та нахилом [[Земна вісь|осі обертання Землі]] до [[Екліптика|площини екліптики]]. Отже, полярні кола, а з ними явища [[Полярний день|полярного дня]] та [[Полярна ніч|полярної ночі]], можуть існувати тільки на планеті у якої наявний ненульовий кут нахилу осі обертання до площини екліптики. Нахил земної осі постійно та циклічно змінюється на невелику величину завдяки явищу [[Нутація|нутації]], тому широта розташування полярного кола є усередненим значенням за великий період спостережень. Наприкінці ХХ - на початку ХХІ століть полярні кола зміщуються в напрямку полюсів із швидкістю приблизно 15 метрів на рік.

 

 

По-перше, Сонце для спостерігача, що знаходиться на Землі, є [[Круг|диском]] а не точковим об'єктом. Тому при розташуванні центра Сонця на лінії обрію частина сонячного диску, розташована над обрієм, забезпечує настання дня в місцевості, де цю частину можна спостерігати. Завдяки цьому на північ від [[Північне полярне коло|північного полярного кола]] і на південь від [[Південне полярне коло|південного полярного кола]] існують смуги 53 кілометри завширшки, де настає полярний день, але не настає полярна ніч.