Дунгани: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
User62580 (обговорення | внесок)
мНемає опису редагування
Мітки: перше редагування Візуальний редактор
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{Етнічна група
[[Файл:Дунгани.jpeg|thumb|Дунгани]]
| назва = Дунґани
'''Дунгани''' - народ, що проживає в Киргизії, південному Казахстані та Узбекистані. Також в [[КНР]] проживає понад 9800000 китайськомовних [[Мусульмани|мусульман]] хуейцзу, яких часто відносять до тієї ж національності. Дунгани є нащадками хуейцзу, частина яких, як і більш численні [[уйгури]], переселилися на територію Російської імперії в 1880-х роках після поразки антіцінского повстання дунган в північно-західному Китаї. У [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] в процесі національно-державного розмежування в Середній Азії, ініційованого в 1924 р, як офіційне найменування для китайськомовних мусульман був обраний і використовувався раніше в російській літературі етнонім «дунгани». У внутрішньому Китаї це слово не було відомо. У Сіньцзяні воно стало вживатися оточуючими народами як назва (але не самоназва) тих хуейцзу, які були масово переселені з провінцій Ганьсу і Шеньсі як військові поселенці - головним чином в 1871 р під час утворення Ілійського генерал-губернаторства з центром у Кульдже. За однією з версій, слово «дунгани» має тюркське походження. За іншою, нещодавно запропонованої професором синьцзянськімі університету Хай Фен, слово дунгани схоже до китайського слову тунькень (屯垦) - «військові поселення прикордонних земель», широко поширеній в Сіньцзяні в період його освоєння Китаєм. У китайській літературі слова дунганьжень (东 干 人) "дунгани", дунганьцзу 东 干 族 «національність дуньгань» вживається тільки стосовно до дунгани СРСР / країн СНД.
| зображення = [[File:Dungan-Girls.JPG|250px]]<br/>Дунґани у [[Сортобе]], Казахстан
Одна з багатьох їдалень на ринку «Дордой» в передмісті Бішкека, що рекламують «Дунганську кухню»
| підпис =
| самоназва =
| кількість = 110,024
| розселення = {{KGZ}} <small>(2013)</small><br/>64,565<ref name="KGCensus">{{Cite journal|title = Демографический ежегодник Кыргызской Республики: 2009-2013.-Б: Нацстатком Кырг. Респ., 2014:-320с. ISBN 978-9967-26-837-1 | place = Bishkek| publisher = National Committee on Statistics |year =2014|url = http://stat.kg/images/stories/docs/tematika/demo/Gotov.sbornik%202009-2013.pdf |ref = harv | postscript =}}</ref><br/>{{KAZ}} <small>(1999)</small><br/>36,900<ref name="KZCensus">[https://wayback.archive-it.org/all/20070630174639/http://www.ecsocman.edu.ru/images/pubs/2005/06/13/0000213102/010Alekseenko.pdf Александр Алексеенко, «Республика в зеркале переписей населения»] ''Sotsiologicheskie Issledovaniia''. 2001, No. 12. pp. 58-62.</ref><br/>{{MNG}}<br/>5,300<br/>{{TJK}}<br/>6,000<ref name="KSKi">{{harvnb|Ki|2002}}</ref><br/>{{UZB}}<br/>1,900<br/>{{RUS}} <small>(2010)</small><br/>1651<ref name="RUCensus">[http://www.perepis2002.ru/index.html?id=17 Всероссийская перепись населения 2002 года] {{webarchive |url=https://web.archive.org/web/20141006000000/http://www.perepis2002.ru/index.html?id=17 |date=October 6, 2014 }}</ref><br/>{{UKR}} <small>(2001)</small><br/>133<ref name="ukrcensus">{{cite web|url=http://2001.ukrcensus.gov.ua/eng/results/general/nationality/ |title=About number and composition population of Ukraine by data All-Ukrainian census of the population 2001 |work=Ukraine Census 2001 |publisher=State Statistics Committee of Ukraine |accessdate=17 January 2012 |url-status=dead |archiveurl=https://web.archive.org/web/20111217151026/http://2001.ukrcensus.gov.ua/eng/results/general/nationality/ |archivedate=17 December 2011 }}</ref>
| мова = [[Дунганська мова|дунґанська]]<br/>{{російська}}<br/>[[казахська мова|казахська]]<br/>[[Киргизька мова|киргизька]]
| релігія = [[іслам]]
| родичі = [[Хуейцзу|гуей]]<br/>[[китайці]]
| вимер =
| раса =
| походження =
| входить =
}}
 
'''Дунґани'''&nbsp;— народ, що мешкає в Киргизії, південному Казахстані та Узбекистані. Також в [[КНР]] проживає понад 9800000 китайськомовних [[Мусульмани|мусульман]] гуейцзу, яких часто відносять до тієї ж національності.
Зараз дунгани найширше представлені у населенні Джамбульської області Казахстану (близько 40 тис. Чоловік; 36,9 тис. У всьому Казахстані за переписом 1999 г. [8]), а також в північній Киргизії, де цей народ нараховує приблизно 55 тис . або 1,2% населення республіки (51766 за переписом 1999 г. [9]) У Росії, згідно з переписом 2010 року, проживає +1651 дунган, що більш ніж удвічі вище показника попереднього перепису (за 2002 рік) - 800.
 
== Назва ==
'''Дунгани''' - народ, що проживає в Киргизії, південному Казахстані та Узбекистані. Також в [[КНР]] проживає понад 9800000 китайськомовних [[Мусульмани|мусульман]] хуейцзу, яких часто відносять до тієї ж національності. Дунгани є нащадками хуейцзу, частина яких, як і більш численні [[уйгури]], переселилися на територію Російської імперії в 1880-х роках після поразки антіцінского повстання дунган в північно-західному Китаї. У [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] в процесі національно-державного розмежування в Середній Азії, ініційованого в 1924 рроці, як офіційнеофіційна найменуванняназва для китайськомовних мусульман був обраний і використовувався раніше в російській літературі етнонім «дунганидунґани». У внутрішньому Китаї це слово не було відомо. У Сіньцзяні воно стало вживатися оточуючими народами як назва (але не самоназва) тих хуейцзу, які були масово переселені з провінцій Ганьсу і Шеньсі як військові поселенці - головним чином в 1871 р під час утворення Ілійського генерал-губернаторства з центром у Кульдже. За однією з версій, слово «дунгани» має тюркське походження. За іншою, нещодавно запропонованої професором синьцзянськімі університету Хай Фен, слово дунгани схоже до китайського слову тунькень (屯垦) - «військові поселення прикордонних земель», широко поширеній в Сіньцзяні в період його освоєння Китаєм. У китайській літературі слова дунганьженьдунґаньжень (东 干 人) "дунгани", дунганьцзу 东 干 族 «національність дуньгань» вживається тільки стосовно до дунгани СРСР / країн СНД.
Одна з багатьох їдалень на ринку «Дордой» в передмісті Бішкека, що рекламують «ДунганськуДунґанську кухню»
 
== Чисельність ==
Зараз дунгани найширше представлені у населенні Джамбульської області Казахстану (близько 40 тис. Чоловікосіб; 36,9 тис. У всьому Казахстані за переписом 1999 г. [8]), а також в північній Киргизії, де цей народ нараховує приблизно 55 тис . або 1,2% населення республіки (51766 за переписом 1999 г). [9]) У Росії, згідно з переписом 2010 року, проживаємешкало +1651 дунган, що більш ніж удвічі вище показника попереднього перепису (за 2002 рік) - 800. В Україні, згідно з переписом 2001 року мешкає, 133 дунґани<ref name="ukrcensus"/>.
 
== Походження ==
[[Файл:Дунгани.jpeg|thumbміні|Дунганиправоруч|200пкс||Дунґани]]
Олександр Кадирбаев - доктор історичних наук, в.н.с. Інститут сходознавства Російської Академії Наук.
Дунґани є нащадками гуейцзу, частина яких, як і більш численні [[уйгури|уйгурів]], переселилися на територію Російської імперії в 1880-х роках<ref>[http://history.org.ua/LiberUA/978-966-02-6939-2/978-966-02-6939-2.pdf Матеріяли до Енциклопедії Української Діяспори = Materials for Encyclopedia of Ukrainian Diaspora : 7 том (пострадянські країни) / НАН України, Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського та ін.; відп. за вип.: Г. Скрипник, В. Євтух. – Київ, 2013. – 175 c.]</ref> після поразки антіцінского повстання дунган в північно-західному Китаї.
 
Олександр Кадирбаев, доктор історичних наук, в.н.с. Інститут сходознавства Російської Академії Наук: {{text|«У етногенезі хуейгуей, що живуть в Юньнані, Гуандуні, Фуцзяні, на острові Хайнань, певну роль зіграли нащадки змішаних шлюбів арабів і іранців, торгові громади яких з VIII по XIII століття поколіннями жили в портових китайських містах, з китаянками, що знайшло відображення у фольклорі хуей, в їх легендах. Одна з легенд, що існують і понині серед хуей і дунган, відносить їх появу як наслідок шлюбів арабів, що жили в Китаї і одружених на китаянках, хоча і проектує ці події на ще більш ранні часи епохи Тан.7
 
ХуейГуей або дунгани - мусульмани суннітського напрямку ханифитскогоханіфітського масхабовмасхабу. Спроби їх асиміляції китайцями впродовж сторіч, в тому числі і в порівняно недавній час (1949-1979 рр.), Булибули безуспішні. Серед причин живучості мусульманської громади в Китаї, насамперед їхня ревна віра в ісламські духовні цінності, оскільки саме [[іслам]] став основою формування хуей як етносу, народу. Сприяли виживанню хуей їх географічна розпорошеність і багатоликість. З одного боку, китайська влада не мали перед собою компактної маси мусульман, яку можна було б розчленувати і тим самим послабити. З іншого боку, хуей виступали одночасно і як релігійна, і як етнокультурна, а нерідко і як професійна група населення. У результаті у влади не було єдиного критерію кваліфікації мусульманських підданих. Таким критерієм виявлялося поведінка самих мусульман. Поки хуей поводилися смирно, вони були частиною "доброго народу", хоча і дуже своєрідним за своїми звичаями в строкатому складі жителів "Піднебесної імперії". Варто було їм обуритися, як вони в очах китайської влади втрачали саме право на життя. Хуей, близькі з мови та багатьом особливостям культури китайцям, поза сумнівом окремий від них етнос з чітко вираженим Етнорелігійний самосвідомістю, що визнається сучасним китайською державою. У КНР хуей мають статус національної меншини і мають національно-державну автономію - Нінся-Хуейський автономний район, зіставний з нашим поняттям краю або республіки. З 1979 р і до наших днів після приходу до влади "патріарха китайських реформ" Ден Сяопіна почалося відродження ісламу в Китаї та відновлення зв'язків його мусульманських народів з ісламським світом, що в цілому сприяло зміцненню лояльності хуей по відношенню до китайської держави. На китайську мову була переведена священна книга мусульман - [[Коран]]. Саме народ хуей є ісламським обличчям однієї з найбільших цивілізацій світу - китайської цивілізації. Таким чином, прихильники Аллаха слідували заповітам Пророка Мухаммада, який, як стверджують, казав: "«За знаннями не лінуйтеся навіть йти в Китай, оскільки оволодіння знаннями обов'язково для мусульман"».
 
З кінця [[XVI]] ст. у зв'язку із занепадом міжнародної торгівлі на північно-західних окраїнах мінського Китаю регулярно відбувалися повстання хуей як реакція на утиски китайської влади. »}}
 
ДунганиДунґани, у своїй більшості, є торговцями (в минулому, багатими купцями), банкірами, і по праву вважаються досвідченими бізнесменами. У період гонінь і переселення хуецуйцев в Російську Імперію (країни Центральної Азії), багато хто був змушений залишити свої будинки і майно, покидаючи межі Китаю.
 
== Відомі дунґани ==
* [[Майя Манеза]] — кахахська важкоатлетка.
* [[Чиншанло Зульфія Салахарівна|Зульфія Чиншанло]] — кахахська важкоатлетка.
== Література ==
* Allès, Elisabeth. 2005. «The Chinese-speaking Muslims (Dungans) of Central Asia: A Case of Multiple Identities in a Changing Context», Asian Ethnicity 6, No. 2 (June): 121-134.{{ref-en}}
* Ding Hong. 2005. "A Comparative Study on the Cultures of the Dungan and the Hui People," Asian Ethnicity 6, No. 2 (June): 135-140.
* Svetlana Rimsky-Korsakoff Dyer. 1979. «Soviet Dungan kolkhozes in the Kirghiz SSR and the Kazakh SSR (Oriental monograph series)». Faculty of Asian Studies, Australian National University. ISBN 0-909879-11-7.{{ref-en}}
* Svetlana Rimsky-Korsakoff Dyer. [https://web.archive.org/web/20070630174635/http://www.nanzan-u.ac.jp/SHUBUNKEN/publications/afs/pdf/a916.pdf Karakunuz: An Early Settlement of the Chinese Muslims in Russia], with an English translation of V.Tsibuzgin and A.Shmakov's work. "Asian Folklore Studies", Vol. 51 (1992), pp.&nbsp;243–279.{{ref-en}}
* Сушанло Мухамед, Имазов Мухаме. «Совет хуэйзў вынщүә». Фрунзе, «Мектеп» чубаншә, 1988. ISBN 5-658-00068-8{{ref-ky}}
* Дунгане // Этноатлас Красноярского края / Совет администрации Красноярского края. Управление общественных связей ; гл. ред. Р. Г. Рафиков ; редкол.: В. П. Кривоногов, Р. Д. Цокаев. — 2-е изд., перераб. и доп. — Красноярск: Платина (PLATINA), 2008. — 224 с. — <nowiki>ISBN 978-5-98624-092-3</nowiki>.{{ref-ru}}
* Дунганские народные сказки и предания / запись текстов и перевод Б. Л. Рифтина, М. А. Хасанова, И. И. Юсупова. 2-е изд. М.: Наука — Восточная литература, 2013. 473 с. <nowiki>ISBN 978-5-8381-0253-9</nowiki>.{{ref-ru}}
* Имазов М. Х. (ред.), «Дунганская энциклопедия». Бишкек, «Илим», 2005. <nowiki>ISBN 5-8355-1435-2</nowiki>.{{ref-ru}}
* Варшавская Л. Бакир Баяхунов: «Я — модель взаимодействия культур» (интервью с первым дунганским композитором Казахстана). «Известия Казахстана», 11 дек 2006{{ref-ru}}
* Завьялова О. И. Китайские мусульмане ''хуэйцзу'': язык и письменные традиции // Проблемы Дальнего Востока. 2007. № 3. C. 153—160.{{ref-ru}}
* Калимов А. Несколько замечаний о путях развития дунганского языка // Социолингвистические проблемы развивающихся стран. М., 1975.{{ref-ru}}
* Калимов А.Дж. Имена среднеазиатских дунган: словарь-справочник личных имен. Бишкек: Илим, 2003. <nowiki>ISBN 5-8355-1286-4</nowiki>.{{ref-ru}}
* Стратанович Г. Г. Вопрос о происхождении дунган в русской и советской литературе // Советская этнография. 1954. № 1.{{ref-ru}}
* Сушанло ММухамед. Дунгане Семиречья. Фрунзе, 1959.{{ref-ru}}
* 海峰。 中亚东干语言研究. Урумчі, 2003. 479 с.
* 海峰。"东干"来自"屯垦" // Сібей міньцзу яньцзю. Вип. 1. 2005.
== Примітки ==
{{reflist}}
== Посилання ==
* [https://slovnyk.me/dict/use/%D0%B4%D1%83%D0%BD%D2%91%D0%B0%D0%BD%D0%B8 Дунґани] Універсальний словник-енциклопедія
* Дунгане // Этноатлас Красноярского края / Совет администрации Красноярского края. Управление общественных связей ; гл. ред. Р. Г. Рафиков ; редкол.: В. П. Кривоногов, Р. Д. Цокаев. — 2-е изд., перераб. и доп. — Красноярск: Платина (PLATINA), 2008. — 224 с. — <nowiki>ISBN 978-5-98624-092-3</nowiki>.
* [https://www.google.com/maps/d/u/0/viewer?mid=11QoiJyHkGs4VCVULYML_4YpO_NQ&ll=42.525972867276145%2C74.39083658854167&z=7 Мапа розселення дунґанів у Казахстані та Киргистані]
* Дунганские народные сказки и предания / запись текстов и перевод Б. Л. Рифтина, М. А. Хасанова, И. И. Юсупова. 2-е изд. М.: Наука — Восточная литература, 2013. 473 с. <nowiki>ISBN 978-5-8381-0253-9</nowiki>.
* [https://ayanchinov.wordpress.com/2009/01/12/admiral-zheng-he-the-great-son-of-the-dungans/ Admiral Zheng HE – the Great Son of the Dungans]{{ref-en}}
* Имазов М. Х. (ред.), «Дунганская энциклопедия». Бишкек, «Илим», 2005. <nowiki>ISBN 5-8355-1435-2</nowiki>.
* [https://ayanchinov.wordpress.com/2009/08/08/the-dungans-and-the-renaissance/ The Dungans and the Renaissance]{{ref-en}}
* Варшавская Л. Бакир Баяхунов: «Я — модель взаимодействия культур» (интервью с первым дунганским композитором Казахстана). «Известия Казахстана», 11 дек 2006
* Завьялова О. И. Китайские мусульмане ''хуэйцзу'': язык и письменные традиции // Проблемы Дальнего Востока. 2007. № 3. C. 153—160.
* Калимов А. Несколько замечаний о путях развития дунганского языка // Социолингвистические проблемы развивающихся стран. М., 1975.
* Калимов А.Дж. Имена среднеазиатских дунган: словарь-справочник личных имен. Бишкек: Илим, 2003. <nowiki>ISBN 5-8355-1286-4</nowiki>.
* Стратанович Г. Г. Вопрос о происхождении дунган в русской и советской литературе // Советская этнография. 1954. № 1.
* Сушанло М. Дунгане Семиречья. Фрунзе, 1959.
* 海峰。 中亚东干语言研究 (Хай Фэн. Чжунъя дунгань юйянь яньцзю—Исследование языка среднеазиатских дунган). Урумчи, 2003. 479 с.
* 海峰。"东干"来自"屯垦"(Хай Фэн. «Дунгань» лай цзы «тунькэнь» — Термин ''дунгань'' «дунгане» восходит к термину ''тунькэнь'' «военные поселения пограничных земель») // Сибэй миньцзу яньцзю. Вып. 1. 2005.
* Официальный сайт и форум о дунганском народе, культуре
* ZHEN HE- THE GREAT SON OF THE DUNGANS"
* Dungans and the Renaissance"
[[Категорія:Народи Казахстану]]
[[Категорія:Народи Киргизстану]]