Інтегральний традиціоналізм: відмінності між версіями

Попри властивий Рене Генону догматизм, започаткована ним течія не вважається ідейно однорідною. До числа представників «ортодоксального» напряму інтегрального традиціоналізму належать філософи та дослідники архаїчних культур Фрітьоф Шуон, Тітус Буркхардт, Мішель Вальзан, Поль Шакорнак, Марко Палліс та ін.<ref>[http://politosophia.org/page/do-problemy-spivvidnoshennia-ontologichnykh-dyskursiv-philosophia-perennis.html Вишинський С. До проблеми співвідношення онтологічних дискурсів «philosophia perennis» / Politosophia]</ref> Коло авторів, які після смертісмерти Рене Генона в 1951 р. згуртувались навколо журналу «''Études traditionnelles''» (фр. «Традиційні дослідження»), вважають найбільш послідовними продовжувачами традиціоналістської думки.

До представників «неортодоксального» традиціоналізму відносять італійського філософа Юліуса Еволу<ref>[http://politosophia.org/page/pidstavy-antropologichnoho-povorotu-v-integralnomu-tradytsionalizmi-yuliusa-evoly.html Вишинський С. Підстави антропологічного повороту в інтегральному традиціоналізмі Юліуса Еволи / Politosophia]</ref>, російських перекладачів і спеціалістів з герметичних наук і мистецтв Євгенія Головіна і Юрія Стефанова, письменника [[Мамлєєв Юрій Віталійович|Юрія Мамлєєва]]. З традиціоналізмом генонівського зразка пов’язаний ранній період творчостітворчости російських філософів і громадських діячів [[Дугін Олександр Гелійович|Олександра Дугіна]] і [[Джемаль Гейдар Джахидович|Гейдара Джемаля]]. Останній з початку 1980-х рр. розвиває послідовну критику інтегрального традиціоналізму і ''philosophia perennis'', тоді як Олександр Дугін синтезує елементи традиціоналізму з фундаментальною онтологією [[Мартін Гайдеггер|Мартіна Гайдеггера]] і власною концепцією «Нової Метафізики»<ref>[http://politosophia.org/page/transgressivny-traditsionalizm.html Вышинский С. Трансгрессивный традиционализм. Генезис радикальной субъектности / Politosophia]</ref>.