Вікіпедія

Ан-38: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Рядок 96:
|висота = 4,3 м
|площа = 39,72 м²
|профіль = трапецієвиднийтрапецієподібний
|маса пустого = 5 000 кг
|маса спорядженого = 5 300 кг
Рядок 167:
Постачання серійних літаків в авіакомпанії Росії почалася з жовтня 1997 року. За даними ФСВТ РФ за станом на травень [[1998]] року, наліт літаків Ан-38-100 в [[1997]] році (перший рік експлуатації) склав 160 годин.
 
До [[1999]] року НАПО продало три літаки Ан-38. Їх купила авіакомпанії «Схід», що обслуговує Хабаровський край. Крім того, один літак перебуває в розпорядженні авіазагону напоїв. Ще п'ять машин в 1998 році замовило МірнінскоеМірнінське державне авіапідприємство, яке належить компанії «Алмази Росії — Саха» і напій приступило до остаточної зборкизбірки двох літаків з цього замовлення, які планувалося передати замовнику в травні-червні [[1999]] року. Остаточні терміни завершення робіт з третьою машиною залежали від своєчасності оплати робіт. Залишилися два літаки авіапідприємство планує отримати у разі вирішення питання їх здачі в лізинг.
 
У лютому [[1999]] року заступник генерального директора НАПО Ніколай Кушніренко повідомив, що Новосибірське авіаційне виробниче об'єднання (Напо) почало вести переговори з міністерством оборони Індії про продаж літаків Ан-38-100. Перед цим два демонстраційних польоту Ан-38 в Індію отримали високу оцінку індійських військових.
Рядок 179:
Наприкінці квітня того ж року про свій намір придбати Ан-38 вже в [[1999]] році заявило Киренському авіапідприємство (Іркутська область). За оцінкою командування авіапідприємством, можливо, під гарантію обласної адміністрації, машина могла бути придбана на умовах лізингу терміном до семи років за ставкою 10 % річних.
 
На липень [[1999]] НАПО випустило 2 дослідні літака Ан-38 і один літак для проведення статичних випробувань. В експлуатації знаходилися 4 літаки — 3 машини експлуатуються авіакомпанією «Схід» (м. Хабаровськ) та 1 літак — державним мірнінскіммірнінським авіапідприємством «Алмази Росії-Саха» (м. Мирний, Якутія). Причому мірнінскоемірнінське авіапідприємство до кінця 1999 року отримало ще один літак Ан-38. За планами на липень 1999 року, виробничим планом НАПО на 1999 передбачено випуск 2 літаків Ан-38 на замовлення авіакомпанії м. Мирний. Усього якутський замовник повинен отримати 5 літаків Ан-38, по двох з них почалася і ведеться оплата, ще 3 літаки повинні почати оплачуватися замовником, після чого продовжиться їх подальше виробництво.
 
За даними на липень 1999 року, з усіх бажаючих купити літак тільки приблизно 15 великих авіакомпаній дійсно здатні оплачувати покупку в процесі її виробництва. Зокрема, вивчалися пропозиції щодо закупівлі літаків Ан-38 Карелією в кількості 3-5 машин. Авіалесохрана також виявила велику цікавість до літака Ан-38, тим більше, що під час демонстрації літака в Новосибірську екіпаж Ан-38 визначив деякі осередки займання. Авіалесохрана керується прийнятої раніше програмою авіаційного переозброєння своєї служби, якій до 2005 року передбачена закупівля до 12 літаків типу Ан-38.
Рядок 193:
Також в кінці січня [[2000]] Новосибірське авіаційне виробниче об'єднання (Напо) підписало угоду з південнокорейською корпорацією LG o просуванні на південнокорейському ринку літаків Ан-38. Як повідомив представник керівництва Напо, в рамках угоди південнокорейська фірма повинна була провести в 2000 році роботу з реклами та маркетингу нового літака. За словами представника Напо, компанія LG має значний досвід з просування і постачання до Республіки Корея російської авіаційної техніки. У перспективі в Корею можуть бути поставлені літаки Ан-38 в пошуково-рятувальному варіанті. Саме для такого варіанту, на думку джерела, в цій країні є значна ніша.
 
На початок лютого [[2000]] АНПК «Сухий» підготував договір з Новосибірським АПО про підтримку та фінансування програми реалізації на авіаринку Росії літака Ан-38. Було передбачено також фінансування програми просування Ан-38 на світовому авіаційному ринку, зокрема в Південно-Східній Азії (наприклад, до того моменту було скоєноздійснено декілька польотів літака для випробування устаткування, встановленого за вимогами індійських фахівців). Російські силові структури також розглядали можливість закупівлі Ан-38, зокрема, ВПС, МНС, ФПС вивчали можливість застосування літака для вирішення специфічних завдань в їхніх інтересах, перш за все для патрульних операцій. Ці структури цікавляться Ан-38 з вітчизняними двигунами ТВД-20, які не пройшли ще до того моменту сертифікацію. Проте, встановлення на Ан-38 ТВД-20, вартістю менше $ 200 тисяч за двигун, повинна привести до зниження ціни літака. Следует відзначити, що вітчизняних фахівців щодо випуску Ан-38 в Росії насторожувало ставлення українських держструктур до вирішення багатьох проблем, зокрема щодо інтелектуальної власності, що виникають між Росією та Україною.
 
У лютому [[2000]] року був сертифікований розроблений Омським моторобудівним конструкторським бюро двигун ТВД-20. Як повідомлялося, ТВД-20 дешевше американського аналога в 7 разів (але американці гарантують значно більший ресурс до капітального ремонту — 4.5 тисячі годин), при цьому передбачається щорічно випускати близько 50 моторів. У Росії розробляється протягом 25 років силовий агрегат буде використовуватися на літаку Ан-38 і Ан-3. Ан-38 готовий був замовляти двигуни ще 5 років тому. Новосибірське авіаційне виробниче об'єднання (Напо) ім. Чкалова в [[1995]] році спільно з київським АНТК ім. Антонова створило СП «Сибірські літаки» Антонов "для серійного виробництва цих машин. Але, оскільки ТВД-20 в той момент лише проходив стендові випробування, напоїв у [[1996]] році підписало контракт з американською компанією Allied Signal на постачання для Ан-38 заокеанських двигунів. За деякими даними, американці продали НАПО 8 двигунів по $ 900 тис. за кожен. З [[1996]] року ТВД-20 лежав майже без руху, так як на випробування не вистачало близько мільйона рублів. 12 листопада [[1998]] державні випробування все ж таки почалися, але просувалися повільно через Через нестачу гасу.
Рядок 211:
Після закінчення конференції директор з маркетингу та продажу АВПК Сухий Олександр Усачов повідомив, що проведений аналіз діяльності авіакомпаній показав, що тільки зниження ціни літака з 4 млн дол до 3 млн дол, дозволить деяким російським авіакомпаніям здійснювати необхідні лізингові відрахування їх свого доходу . На його думку, зниження ціни літака дозволить почати продажі літаків на російському ринку і одночасно завантажити виробничі потужності Новосибірського авіазаводу. Наприклад, авіакомпанія «Схід», яка закупила три літаки Ан-38, вимушено експлуатує один з них в Малайзії, так як обсяг пасажироперевезень в Росії не дозволяє в даний час, експлуатувати Ан-38 з необхідним доходом для авіакомпанії.
 
У першій половініполовині листопада 2000 Міністерство ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ Індії вісловіловисловило згоду провести в Делі презентацію продукції російської авіабудівної промисловості, яка була також широко представлена на майбутній у лютому 2001 року найбільшої в Південній Азії авіавіставціавіавиставці в Бангалорі. У ній брали участь лайнера [[Іл-96]], [[Ту-204]] і Ан-38, призначені для просування Росії на ринку Індії.
 
Імпульс спільнім робіт Росії та Індії В цій сфері додано відбулося на початку листопада МОСКВІ перше засідання двосторонньої робочої групи з ЦИВІЛЬНОЇ авіації та досягнуті на ній домовленості про долю російських організацій у ВИРОБНИЦТВІ в Індії пасажирського літака «Сарас» для місцевих авіаліній.
Рядок 217:
Програма літака Ан-38, в числі інших, була представлена на стенді АНТК ім. Антонова під час роботи третьої міжнародної АЕРОКОСМІЧНОЇ виставки AirShow China-2000 в середині листопада 2000 року.
 
Загальний наЛІТналіт трьох літаків Ан-38-100 авіакомпанії «Схід» (Хабаровськ), двох — авіакомпанії м. Мирний (Якутія) і ще одного літака на НАПО Склавія до 2001 року Більше 6000 годин. При ЦЬОМУ за 3 роки експлуатації виявлені і усунені «дитячі хвороби», ЯКІ притаманні будь-якій техніці в початковий період експлуатації.
 
У середині січня [[2001]] Новосибірське авіаційне виробниче об'єднання ім В. П. Чкалова заявило, що планує поставити до [[2010]] року на російський і зарубіжний ринок 170 нових багатоцільових літаків Ан-38-100. У той час на напоїти ним В. П. Чкалова йшла збірка літака Ан-38-200, який устатковувався двигунами вітчизняного виробництва ТВД-20-03 (розробник ОМКБ м. Омськ) і малогаласливими шестилопатевими повітряними гвинтами АВ-36-02 (розробник АТ «Аеросил», м. Ступіно).
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Ан-38